Ў Справа № 2-а-1265/1226
2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“_20_” серпня 2009 року Свердловський міський суд, Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Радченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Свердловська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду із позовом, в обґрунтовування позовних вимог зазначила, що згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року вона отримує грошові виплати від органу місцевого самоврядування - Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області, які розраховувались на підставі абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме, як різницю між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн для незастрахованих осіб, та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) зазначені вище положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Як зазначено у пункті 4 та пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 це рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при вирішенні ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Незважаючи на зазначене відповідач по справі продовжував здійснювати виплати на підставі визнаного на той час неконституційним абзацу третього частини другої статті 56 Законів України «Про Державний бюджет України» і не здійснив перерахунку раніше здійснених ним виплат по державній допомозі по догляду за дитиною до трьох років, що порушило, як вважає позивач, її права на отримання зазначеної допомоги.
При нарахуванні державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідач, як вважає позивач, повинен був користуватись нормами частини 3 статті 46 Конституції України, згідно якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
13.04.2006 року позивач народила сина ОСОБА_2.
Згідно статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року (з наступними змінами та доповненнями), з урахуванням вимоги частини 3 статті 46 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна була надаватись позивачу у розмірі 100% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи розмір прожиткового мінімуму, встановлений Законами України «Про державний бюджет України» для дітей віком до 6 років, зазначені вище рішення Конституційного Суду України, положення ч.3 ст. 46 Конституції України, фактично отримані позивачем виплати з допомоги сім'ям з дітьми згідно з довідкою, наданою відповідачем, вона недоотримала суму допомоги до досягнення її дитиною трирічного віку, у розмірі 1827,90 грн, з приводу чого надала суду відповідний розрахунок недоотриманої суми допомоги за період з липня 2007р. по грудень 2007р.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановлено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо неправильного нарахування та виплати їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є неправомірними.
Позивач просить суд, поновити строк для звернення з адміністративним позовом до суду, визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області щодо неправильного нарахування, призначення та виплати їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області зробити перерахунок та сплатити недоотриману нею допомогу по догляду за дитиною, а саме до досягнення трирічного віку ОСОБА_2, за період з липня по грудень 2007р. згідно з наведеним розрахунком у розмірі 1827,90 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила обставини викладені у позові, просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що дійсно на обліку у УПСЗН Свердловської міської ради перебувала ОСОБА_1, якій була призначена допомога по догляду за дитиною до 3–х років у розмірі, який був встановлений ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», де вказано, що різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн для незастрахованих осіб, та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Також просить суд застосувати строк давності щодо звернення до суду з адміністративним позовом, встановлений ст.99 КАСУ.
Суд вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 ч.2 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що у період часу після винесення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. до встановленого цим рішенням строку 31.12.2007р. позивач дійсно мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку у визначеному позивачем розмірі.
Однак на момент звернення з позовом до суду строк звернення до суду позивачем був пропущений з неповажних причин, незважаючи на те, що вона займається вихованням малолітньої хворої дитини, узнала про те, що її право порушено у лютому 2009 року з програми по телебаченню, та дитина потребує постійного догляду, з приводу чого вона не мала змоги своєчасно звернутись до суду за захистом свого права.
Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню. Також позивачем надано дані про стан здоров’я дитини ОСОБА_2, який з 16.06.2007 року по 20.06.2007 року знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні ЦМЛ № 1 по поводу операції з діагнозом: природжена правостороння пахова грижа, повторно з 19.08.2008 року по 22.08.2008 року оперірований у хірургічному відділенні ЦМЛ №1 з діагнозом: рецидив природженої правосторонньої пахової грижі.
Між тим, надані суду довідки про стан здоров’я дитини позивача щодо її знаходження на диспансерному обліку у лікарів Свердловської дитячої лікарні та її лікування у відповідний час не може бути підставою для поновлення строку звернення з позовом до суду, оскільки факт диспансерного нагляду не означає загострення захворювань дитини, відповідно до яких тимчасово або тривало була обмежена життєдіяльність позивача, а проходження стаціонарного чи амбулаторного лікування дитини у відповідний час не перешкоджали позивачу у встановлені законом строки звернутися до суду за захистом її порушеного права.
Згідно з ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року №9 визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно–правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосовувати закон, який регулює правовідносини.
Відповідно до ст.56 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам – у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V зупинена на 2007 рік дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) статті 56,71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки позивач звернулася з адміністративним позовом до суду 23 квітня 2009 року, та просить поновити строк звернення до суду, але не навела поважних причин його пропуску, а відповідач наполягає на застосуванні вимог ст. 99 КАС України, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо призначення та виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та про перерахунок та сплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у зв’язку з пропуском строку звернення з позовом до адміністративного суду.
Відповідно до ст.94 КАС України суд вважає відмовити у задоволенні позову в частині стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, так як позов судом не задоволено.
На підставі ст.ст.19 ч.2, 22, 57, 92 Конституції України, ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми, Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, ст.ст.56,62 “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V, пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9, керуючись ст.ст.6-17, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254-255 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – відмовити у зв’язку з пропуском строку для звернення до адміністративного суду.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення до Свердловського міського суду, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в Донецький адміністративний апеляційний суд, через Свердловський міський суд з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою яка її подає до Донецького адміністративного апеляційного суду.
Головуючий