УКРАЇНА
Справа №2а-1672/1220
2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2009 року Первомайський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Мозолєвої Т.В.
при секретарі Шалімовій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом позивача ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання дій відповідача про відмову у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення неправомірними, та зобов’язання здійснити виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він, згідно законодавства України, є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв'язку з ліквідацією її наслідків та має відповідне посвідчення. Він учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії , інвалід 2-ї групи від захворювання, яке пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно до ст.17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій та бездіяльності. Суб'єктом владних повноважень згідно до п.7 ст.З КАСУ вважається суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства. Згідно до п.1 ,18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним, підсудні адміністративні справи з приводу оскарження дій, у яких однією із сторін є орган місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-Х11, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 11 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Законодавчо встановлено, що виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюється органами праці та соціального захисту населення, яке є відповідачем за даним позовом.
Ст. 67 вказаного Закону передбачає, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Ст.62 Закону передбачено право Кабінету Міністрів України роз'яснювати порядок застосування закону. Та встановлює, що рішення КМУ обов'язкові для виконання всіма органами державної виконавчої влади, суб'єктами господарювання, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та форм власності.
У 2008р. в порушення вимог ст..48 ЗУ №796-Х11 та ч.3 ст.22 Конституції України грошова допомога, призначена йому законом нараховувалась неповністю. Він звернувся до відповідача з письмовою заявою про доплату йому невиплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення, але листом №03-3586 від 25.06.2009 р. відповідач відмовив йому що він проводив виплати відповідно до ПКМУ №562 від 12.07.2005р. у зменшеному розмірі через відсутність фінансування.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способів, що передбачені Конституцією та Законами України. Зазначеними постановами КМУ №836 та №562, усупереч Закону №796-12, який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законами на час здійснення виплат, установлені конкретні розміри такої допомоги у твердій грошовій сумі, й зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії – 120,00 грн.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року - 515,00 грн., а з 01.04.2008 р. – 525,00 грн., з 01.10.2008р. – 545,00 грн., та не виключалося можливість застосування розміру мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст..48 Закону №796-Х11.
Відповідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй Постанови, положення готуються на підставі законів України, актів чи доручень Президента України, актів КМУ, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра. Таким чином, нормативно-правові акти повинні відповідати актам вищої юридичної сили.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади повинні діяти в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.. 48 Закону №796-Х11 йому у 2008р. повинна була виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення у розмірі:515,00 грн. х 5 = 2575,00 грн. – 120,00 грн. = 2455,00 грн.
Встановлений ч.2 ст.95 Конституції України 254к/96-ВР, ч.2 ст.38 Кодексу (2542-14) перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. За змістом наведених положень Конституції України 254к/96-ВР та Кодексу 2542-14 вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни , зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таким положенням закріплено і в ч.З ст. 2 7 Кодексу 2542-14.
Вищевказаним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційним п. 30 ст.71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007р», якою встановлено припинення виплат щорічної допомоги відповідно до ст.48 Закону України №796-Х11
Відповідно до ч.2 ст.73 Закону України « Про Конституційний Суд України» №422/96-ВР від 16.10.1996р «У разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».
Ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Ст.22 Конституції України передбачено, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до інших законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Ст.55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Просить суд визнати дії УП та СЗН про відмову в проведенні нарахування недовиплаченої частини щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 р. та її виплати незаконними. Стягнути з відповідача на його користь суму недоаинплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008р. у розмірі 2455,00 грн.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, та уточнену позовну заяву у якій уточнив позовні вимоги посилаючись на те, що з 01.04.2008р. до моменту виплати щорічної допомоги мінімальна заробітна плата становила 525,00 грн., тому розмір його одноразової допомоги повинен був скласти: 525,00 грн. х 5 = 2625,00 грн., з урахуванням виплаченої суми 120,00 грн. сума не донарахованої допомоги складає: 2625,00 грн. – 120,00 грн. = 2505,00 грн., яку і просить стягнути з відповідача. (а.с.15)
Представник відповідача Марусева Л.М. у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
В суді прийнято без заперечень, що позивач є особою, віднесеною до 1 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (л.с.5).
Він має право на щорічну допомогу на оздоровлення в обсязі встановленому законом, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. Порядок надання щорічної допомоги регулюється цим Законом, абз.2 ч.4 ст. 48 вказаного Закону передбачена виплата інвалідам 2 групи допомоги у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Розмір мінімальної заробітної плати складає:
з 01.01.2008 р. - 515 грн., з 01.04.2008 р. – 525 грн., з 01.10.2008 р. – 545 грн., з 01.12.2008 р. – 605 грн.
Зі змісту вимог Законів України «Про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2008 р.» не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метаю реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 р. постановою КМУ №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими Законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008 р.», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 р. №836.
09 липня 2007 року Конституційний Суд України прийняв рішення у справі за конституційним поданням 4 6 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), яким ст.. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007рік» в частині, що стосується предмету позову, визнана неконституційною. Вищевказаним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційним п. 30 ст .71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р», якою встановлено припинення виплат щорічної допомоги відповідно до ст.48 Закону України № 796-Х11.
Ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» надано право Кабінету Міністрів України у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо невідповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1 пунктів 61,62,63 розділу П, пункту 3 розділу Ш Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів у країни» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4,6-22, 24-100 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України) від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4,6-8,10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22,24-34, підпунктів 1-6,8-12 пункту 35, пунктів 35, пунктів 36-100 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу Ш «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року дійсно неконституційною не визнавалась, а порядок застосування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не був предметом рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області повинно виплатити позивачу щорічну допомоги на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати:
за 2008 р. – (525,00 грн. х 5) = 2625,00 грн.
За 2008 рік йому повинні були виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 2505,00 грн., з урахуванням вже виплаченої допомоги в сумі 120,00 грн. (525,00 грн. х 5 = 2625,00 грн.-120,00 грн. = 2505,00 грн.)
На підставі викладеного, керуючись ст. 8,19 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст. ст.8, 9, 159-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області щодо відмови виплати ОСОБА_1 заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік незаконними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області виплатити за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 заборгованість з щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у сумі 2505,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання заяви на апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з для її проголошення в Донецькому апеляційному адміністративному суді через Первомайський міський суд Луганської області.
Суддя Первомайського міського суду Т.В. Мозолєва