АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Унікальний номер справи 754/5628/16-ц

Апеляційне провадження 22-ц/796/5817/2017 Головуючий в 1 інстанції - Галась І.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Іванченка М.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди,

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики в сумі 173 400 грн 00 коп, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав умов договору, позика не була повернута вчасно та у відповідній сумі. Також просив стягнути з відповідача 4 940 грн 71 коп витрат на правову допомогу, 237 грн 76 коп витрат на відправлення поштової кореспонденції, 8 552 грн 35 коп витрат на лікування та 5000 грн 00 коп. моральної шкоди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 173400 гривень боргу.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням позивач, через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині витрат на лікування, правову допомогу витрат на поштові послуги скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

Скаргу обґрунтовував тим, що він поніс витрати на відправку поштової кореспонденції з метою врегулювання спору в досудовому порядку, а також через неповернення відповідачем боргу захворів та поніс витрати на лікування в сумі 8552 грн. 23 коп., а також витрати на правову допомогу в сумі 4940 грн. 71 коп., які безпідставно не були стягнуті судом.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримала.

Відповідач та його представник доводи скарги заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Задовольняючи позов частково, суд вважав встановленими такі обставини.

12.05.2015 року позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9 100 дол США, а відповідач зобов'язався повернути позику до 31 грудня 2015 року. Дана обставина підтверджується наданою позивачем розпискою від 12 травня 2015 року.

Через неповернення ОСОБА_4 боргу до грудня 2015 р. позивач та відповідач погодили наступний графік погашення заборгованості: - 21.12.2015р. відповідач повернув позивачу 1000 дол США; -до 21.01.2016 має повернути 650 дол США; - до 29.02.2016р має повернути 650 дол США; - до 01.04.2016 має повернути 6800 дол. США. Дана обставина підтверджується наданою позивачем розпискою від 21.12.2015р.

Свої зобов'язання за розпискою від 21.12.2015р. відповідач в повній мірі не виконав, та не повернув позивачу 6 800 дол. США (еквівалент 173 400 грн. 00 коп.)

26.04.2016р. позивач направив відповідачу претензії із вимогою повернути позику у повній мірі. Дана вимога залишилася без реагування.

Заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення останнього до суду відповідно до заявлених позовних вимог складає 173 400 грн. 00 коп.

Також суд встановив, що позивач не довів, що йому була завдана моральна шкода внаслідок неповернення боргу .

Надані позивачем виписки із медичної карти стаціонарного хворого, свідчать лише про хворобу позивача, проте суду не було надано доказів прямого причинного зв'язку між захворюваннями та поведінкою відповідача щодо неповернення боргу.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав тільки витяг з договору про надання правової допомоги від 04.04.2016р. та квитанцію про сплату 4 940 грн. 71 коп. на користь Адвокатського об'єднання "Лінкольн", які не підтверджують обставини надання позивачу адвокатом правової допомоги за даною справою, також адвокатом не був наданий жодний розрахунок, щодо витрат часу на надання правової допомоги в даній справі .

Позовні вимоги щодо стягнення витрат на відправлення поштової кореспонденції також задоволенню не підлягають оскільки останні в розумінні ч. 1 ст. 79 ЦПК України не відносяться до судових витрат пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, апеляційний суд приходить до висновку, що ті обставини справи які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду про безпідставність та недоведеність вимог про стягнення моральної шкоди, витрат на лікування, на відправку поштової кореспонденції, витрат на правову допомогу відповідають цим обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги з приводу безпідставної відмови в стягненні витрат на лікування та моральної шкоди, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що між сторонами виникли договірні зобов'язання за якими сторони не обумовлювали відповідальність за завдану моральну шкоду невиконанням договору. Посилання в позовній заяві на ст.1167 ЦК України, як підставу для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що вказана норма поширюється на деліктні правовідносини, а не на договірні, які мали місце в даній справі. Суд вірно встановив, що позивач не надав доказів прямого причинного зв'язку між його захворюваннями, витратами, які він ніс на лікування та невиконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Доводи скарги, щодо відмови у стягненні витрат на правову допомогу, колегія суддів не приймає виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п.п. 47,48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», в яких зазначено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд вірно застосував вищенаведені роз'яснення пленуму та надані докази, та дійшов обґрунтованого висновку, що суду не був наданий розрахунок використаного адвокатом часу на надання правової допомоги, що унеможливило перевірку наявності підстав для стягнення таких витрат зі сторони відповідача з урахуванням граничних розмірів , передбачених Постановою КМУ.

Доводи з приводу незадоволення вимог про стягнення витрат на листування, в порядку досудового врегулювання спору, колегія також не приймає, так як суд вірно встановив, що такі витрати не відносяться до судових витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок сторони проти якої ухвалено судове рішення.

Інші доводи скарги на правильність рішення не впливають .

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: