Номер провадження: 22-ц/785/3523/17

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановила:

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.03.2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.06.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 01.12.2016 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 22к-75 від 23.05.2008 року станом на 16.03.2015 року на загальну суму 253 565,16 грн.

07 липня 2016 року на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист.

10.01.2017 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.03.2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яка мотивована складним матеріальним становищем та наявністю рішення суду від 28.01.2016 року по справі №506/563/15-ц про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 135 568,24 грн. на користь іншого банку, а також тим, що на його утриманні знаходяться неповнолітні діти та дружина.

Справа розглянута у відсутність сторін, які повідомлені належним чином про час і місце судового засідання, але до суду не з'явилися.

У зв'язку з цим, та у відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В свою чергу, представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав письмові заперечення, згідно яких просив відмовити у задоволенні заяви боржника, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 не надав жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, передбачених ст. 373 ЦПК України.

Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.03.2016 рокубуло відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування даної ухвали суду із постановленням нової - про задоволення його заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, в обгрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду представником заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надано копію довідки ПАТ «Північтранс» від 17.03.2016 року про заробітну плату ОСОБА_3 за період з 01.09.2015 року по 29.02.2016 рік, згідно якої його заробітна плата за вказаний період склала 7625,60 грн.

Разом з тим, у відповідності до рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.03.2016 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було стягнуто кредитну заборгованість у сумі 253 565,16 грн.

Крім того, у відповідності до рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 28.01.2016 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» було стягнуто кредитну заборгованість у сумі 135 568,24 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, заявник ОСОБА_3 зазначив, що він не взмозі сплачувати вказані суми по судовим рішенням одночасно, а тому просив відстрочити виконання судового рішення від 02.03.2016 року строком на 2 роки.

В якості доказів вказаних тверджень, ОСОБА_3 також посилався на те, що на його утриманні перебуває дружина та двоє неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Таким чином, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Проте, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення вимог ст. 373 ЦПК України заявником у заяві про відстрочку виконання рішення суду, не доведено обставин, які мають характер особливих або виняткових, не надано жодних доказів на підтвердження складного збігу обставин, який би давав підстави для відстрочки виконання рішення суду.

Також суд виходив із того, що згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Тобто, суд виходив із того, що задоволення заяви ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення суду не відповідатиме принципам, закріпленим у ст. 3 ЦК України, та вимогам ст. 373 ЦПК України щодо поважності причин для відстрочки виконання рішення суду, оскільки таким чином, будуть порушені права стягувача грошових коштів - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Проте, з таким висновком суду погодитись можливо лише частково, оскільки обставини справи свідчать про те, що у ОСОБА_3 дійсно виникли обставини, при яких він не взмозі у встановлений законом строк і одночасно виконати судові рішення, оскільки сума боргу за вказаними судовими рішеннями значно перевищує щомісячний дохід заявника ОСОБА_3, а наявність на його утриманні трьох осіб, значно ускладнює виконання судових рішень.

Разом з тим, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив що на даний час ним повністю виконано рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 28.01.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитної заборгованості у сумі 135 568,24 грн., не виконаним залишилось судове рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кредитної заборгованості у сумі 253 565,16 грн.

При цьому, заявник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції заявив, що на даний час він працевлаштований і отримує щомісячну заробітну плату в сумі біля 10 000 грн., однак державний виконавець відмовляється направляти виконавчий лист за місцем його основної роботи.

Також заявник ОСОБА_3 зазначив, що у вільний від роботи час він займається приватним ізвозом на приватному автомобілі, що дає йому додатковий дохід для утримання сім'ї. Разом з тим, у разі арешту державним виконавцем його автомобіля, який є його єдиним майном, він буде побавлений можливості отримувати цей додатковий дохід.

З цих підстав колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.2 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є у тому числі звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.

Таким чином державному виконавцю належить з'ясувати місце постійної роботи боржника ОСОБА_3 та можливість направлення за місцем роботи виконавчого листа для здійснення відрахування заборгованості із заробітної плати боржника на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», з урахуванням думки останнього з цього приводу.

Тобто, зазначені обставини свідчать про те, що боржник ОСОБА_3 спроможний частково погашати заборгованість по судовому рішенню, шляхом відрахування грошових коштів із його заробітної плати, що в свою чергу буде відповідати принципам законності і справедливості судового рішення та обов'язковості його виконання.

У відповідності до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасувати правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У зв'язку з викладеним, та враховуючи згоду заявника ОСОБА_3 на здійснення відрахувань із його заробітної плати на виконання рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для розстрочки судового рішення.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко