ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65 в
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2009 року справа № 2а-5074/09/0870
(15 год. 20 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді І.В.Батрак,
при секретарі судового засідання Д.В.Полтавець
за участю представників:
позивача – ОСОБА_1
відповідача – Зіменко І.А.
Тараненко О.В.
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання недійсним повідомлення - рішення №0009121702/1/3699/10/17-211 від 19.03.2009р..
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 94, 158 – 163 КАС України, суд
ВСТАНОВИВ:
09 вересня 2009 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у Ленінському районі м.Запоріжжя, в якому просить визнати недійсним рішення повідомлення № 0009121702/1/3699/17-211 від 19.03.2009 року.
Позивач в судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що у лютому 2008 року ним помилково були виписані податкові накладні №в/72/02 від 05.02.2008 р. на суму 9 666,67 грн. без ПДВ та №в/72/02 від 14.02.2008 р. на суму 124 656,70 грн. без ПДВ, що призвело до завищення суми податкового зобов’язання на суму 28 864,67 грн.. Просив скасувати податкове повідомлення – рішення №0009121702/3/113765/10/17-211 від 10.08.2009 року, оскільки вважає, що допущенні ним помилки не є порушенням діючого законодавства, а є просто халатністю з його боку та не може призвести до таких нарахувань.
Представник відповідача в позову не визнав, про що надав суду письмові пояснення. Просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно з направленням №0731 від 17.11.2008 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя, була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП ОСОБА_1, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки, був складений акт № 2459/17-2604406739 від 10.12.2008 р.. на підставі якого прийняте податкове повідомлення – рішення № 000121702/0/20197/10/17 від 22.12.2008 р., яким визначено заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 24 362 грн. та застосовано до ПП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22 028,50 грн..
20.01.2009 р. до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя надійшла скарга від ПП ОСОБА_1 на податкове повідомлення - рішення № 000121702/0/20197/10/17 від 22.12.2008 р. в якому позивач просив скасувати вищезазначене податкове повідомлення – рішення. Рішенням ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя №3599/10/25-47 від 19.03.2009 року податкове повідомлення – рішення № 000121702/0/20197/10/17 від 22.12.2008 р. залишено без змін та винесено інше за №0009121702/1/13649/10/17-211 від 19.03.2009 р..
30 березня 2009 року ПП ОСОБА_1 подав повторну заяву (скаргу) до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області з проханням скасувати податкові повідомлення – рішення № 000121702/0/20197/10/17 від 22.12.2008 р. та №0009121702/1/13649/10/17-211 від 19.03.2009 р.. При розгляді повторної скарги ПП ОСОБА_1, було частково спростовано висновки акту перевірки від 10.12.2008 р. № 2459/17-2604406739, у зв’язку з не підтвердженням факту отримання товарів, що призвело до завищення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за лютий 2008 року на суму 28 865 грн. та за червень 2008 року на суму 757 грн..
22 травня 2009 року ПП ОСОБА_1 подав до ДПА у Запорізькій області повторну скаргу, за результатами розгляду якої, скасовано податкове повідомлення- рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя № 000121702/0/20197/10/17 від 22.12.2008 р. в частині донарахованого податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 13 050 грн. і відповідно штрафні санкції.
04 червня 2009 року ПП ОСОБА_1 подав до ДПА України скаргу на податкові повідомлення - рішення № 000121702/0/20197/10/17 від 22.12.2008 р., №0009121702/1/13649/10/17-211 від 19.03.2009 р., та на рішення ДПА у Запорізькій області від 22.05.2009 р. № 231/14/25-20, прийняте за результатами розгляду повторної скарги від 22.05.2009 р.. В поданій скарзі ПП ОСОБА_1.
05 серпня 2009 року ДПА України за № 166/7/25-0315 було винесено рішення за стосовно розгляду скарги ПП ОСОБА_1 від 04.06.2009 р., відповідно до якого скаргу було залишено без задоволення.
За результатами розгляду вищезазначених скарг ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя винесено податкове повідомлення – рішення №0009121702/3/113765/10/17-211 від 10.08.2009р. про сплату суми податкового зобов’язання у розмірі 18 530 грн..
30 вересня 2009 року ПП ОСОБА_1 були подані зміни до адміністративного позову в частині позовних вимог, а саме, позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення – рішення №0009121702/3/113765/10/17-211 від 10.08.2009р. про сплату суми податкового зобов’язання у розмірі 18 530 грн., спираючись на ті самі докази.
Вислухавши доводи представників позивача та відповідача, проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно п.6 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р., державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р., органи державної податкової служби в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів.
Відповідно до п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. органи державної податкової служби в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно ст.11 (1) Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р., плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Згідно п.2.1. ст.2 Закону України «Податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р., платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Згідно п.7.2.3 ст.7 Закону України «Податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р., податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.7.4.1 ст.7 Закону України «Податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.7.4.5 ст.7 Закону України «Податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за доцільне відмовити ПП ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, оскільки за результатами перевірки встановлено факт заниження суми податку на додану вартість, що саме по собі являється порушення вимог чинного податкового Законодавства. Отже і винесене податкове повідомлення – рішення №0009121702/3/113765/10/17-211 від 10.08.2009 р. являється обґрунтованим та законним.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 94, 158 – 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання недійсним повідомлення-рішення №0009121702/3/113765/10/17-211 від 10.08.2009 р. - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова , якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі – з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова складена в повному обсязі 12 жовтня 2009 року
Суддя І.В.Батрак