Ў
Ў
Ў Справа № ____6-135____
2009р.
У Х В А Л А
“_18_” серпня 2009р. Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Радченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області
заяву Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області про відстрочку виконання рішення Свердловського міського суду від 15.04.2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПСЗН Свердловської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, заінтересована особа - Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 15.04.09 року, ухваленому в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН Свердловської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, Управління ПСЗН Свердловської міської ради Луганської області зобов’язано сплатити стягувачу недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 1896,41 грн. Дане рішення набрало законної сили і виконавчий лист №2-а-78 виданий 29.04.2009 року надійшов на виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, де старшим державним виконавцем Овчаровою Г.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2009 року.
Управління ПСЗН Свердловської міської ради Луганської області, відповідач по справі і боржник за виконавчим листом, звернулось до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду, посилаючись на те, що Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради не в змозі виконати рішення суду добровільно, оскільки відповідно до ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.
Також в обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету, обсяги якого не можуть визначатися яким-небудь іншим законом, окрім Закону України «Про Державний бюджет України».
Фінансування витрат з Державного бюджету України є цільовим, що встановлено ст.7 п.8 та ст.51 Бюджетного кодексу України.
Згідно ст.61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»
розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють певні витрати тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених видатками, враховуючи необхідність використання бюджетних зобов'язань минулих років, взятих на облік в органах Державного казначейства й у випадку їх відповідності бюджетним паспортам. З цього приводу вирішення питання щодо виділення додаткових коштів для забезпечення виконання судових рішень про виплату недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку можливе тільки після збільшення бюджетних призначень за відповідними бюджетними програмами соціального захисту громадян.
Для виконання рішення суду управлінням праці та соціального захисту населення був підготовлений та направлений до фінансового управління Свердловської міської ради Луганської області запит бюджетних коштів для фінансування виплат ОСОБА_1 за рішенням суду (вих. №2530-01/18 від 24.06.2009р.).
Тому УПСЗН Свердловської міської ради Луганської області просить суд:
скасувати п.п.2,3 постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження на боржника юридичну особу (Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради) ВП № 13215790 від 09.06.2009 року, визнавши причини невиконання рішення суду такими, що не залежать від Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради;
відстрочити виконання рішення Свердловського міського суду Луганської області по виконавчому листу №2а-78 від 29.04.2009р. про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області сплатити ОСОБА_2 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 1896,41 грн, до врахування у Законі України «Про Державний бюджет України» коштів для виплати недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рішеннями суду.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 на задоволенні заяви наполягає.
Позивач по адміністративній справі і стягувач за виконавчим листом ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги заявника не визнала, оскільки її конституційні права були порушені.
Представник заінтересованої особи - підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, поважності причин неявки у судове засідання не надав, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.263 КАС України розглянути справу за його відсутністю.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне у задоволенні заявлених вимог Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, який видав виконавчий документ, із поданням, а сторона виконавчого провадження із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною 5 цієї статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.
На вимогу п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов’язку в натурі.
Частиною 2 ст.22 та частиною 1 ст.64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані та обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Положенням ст.95 Конституції України передбачено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції… кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупинити чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
У рішенні по справі «Редька проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що виконавче провадження не може бути відокремлено від його судового позову. Розумність тривалості провадження має оцінюватись з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних держаних органів, а також важливість спору для заявника.
За таких обставин невиконання рішення суду, прийнятого на користь позивача ОСОБА_1, у строки встановлені Законом України «Про виконавче провадження», буде зумовлювати порушення ст.ст.13 та 17 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка на вимогу ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Ці гарантії вказують на те, що відповідно: «Кожна людина, права і свободи якої, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб юридичного захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження». «Ніщо в цій конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких із цих прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції».
Згідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» за №14 від 26.12.2003р., при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладняють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
За умовою п.3.6 «Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ та організацій, відкритих в органах Державного казначейства», затвердженого наказом Державного казначейства України від 5 жовтня 2001 року, примусове стягнення коштів має здійснюватися за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Усі вимоги закону щодо законності прийняття виконавчого документу дотримані. У зв'язку з чим, 09.06.2009 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, відповідно до вимог ст.ст.3,18,24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову «Про відкриття виконавчого провадження».
Згідно ст.76 Закону України "Про виконавче провадження" виконуване рішення є рішенням немайнового характеру, коли боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії. У разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у добровільний строк, до нього застосовуються штрафні санкції передбачені ст.87 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно ст.46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного виконання, з боржника після повного виконання рішення стягується виконавчий збір у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. До теперішнього часу рішення не виконано, у зв'язку з чим виконавчий збір з боржника не стягувався, тому скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не є можливим.
Що стосується витрат на проведення виконавчих дій, то постанова про стягнення з боржника витрат, згідно ст.45 Закону України "Про виконавче провадження" виноситься державним виконавцем по кожному виконавчому провадженню незалежно від характеру стягнення, затверджується начальником відповідного відділу та може бути оскаржена у 10 - денний строк. Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій до теперішнього часу не виносилась, тому її скасування не є можливим.
Також, суд вважає, що відстрочити виконання даного рішення не можливо у зв'язку з тим, що згідно статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені строки здійснення виконавчого провадження. По виконанню рішення немайнового характеру передбачений строк виконання 2 місяці.
За таких обставин суд не убачає якогось виняткового випадку для задоволення заяви УПСЗН Свердловської міської ради Луганської області про надання відстрочки виконання рішення суду і вважає за необхідне відмовити в задоволенні даної заяви за необґрунтованістю .
Керуючись ст.ст.158 п.2, 160, 165, 263 КАС України, суд
у х в а л и в :
У задоволенні заяви Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області про відстрочку виконання рішення Свердловського міського суду від 15.04.2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПСЗН Свердловської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити за необґрунтованістю.
На ухвалу суду першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня проголошення постанови, апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий
Ў