ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Львів, вул. Чоловського, 2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-5331/09-1370
27 жовтня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі
Головуючого - судді - Качур Р.П.
При секретарі – Бредіхіній Н.О.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дрогобицького підприємства інвалідів «ДоброБуд» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2009 року № 0003051502/0 та від 13 серпня 2009 року № 0003051202/1
з участю представників:
від позивача: Яценко С.А. (довір. від 23.04.09 р.), Констинтинов А.П.
від відповідача: Тенета Н.Р.
ВСТАНОВИВ:
21 серпня 2009 року Дрогобицьке підприємство інвалідів «ДоброБуд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2009 року № 0003051502/0 та від 13 серпня 2009 року № 0003051202/1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем винесено податкові повідомлення рішення, якими зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 18856,00 грн., що є порушенням Закону України «Про податок на додану вартість».
Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, надав усні пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Відповідач в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просить в позові відмовити повністю.
В судовому засіданні 27.10.09 року проголошено вступну та резолютивну частину Постанови, відповідно до ст. 167 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.
ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2099 року Дрогобицького підприємства інвалідів «ДоброБут».
За результатами перевірки складено Акт від 11 червня 2009 року № 912/15-2/555 згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 18856,00 грн., а саме: віднесено до складу валового кредиту суму 94 284,00 грн. (ПДВ 18856,80 грн.) за пиломатеріали хвойні, вікно РОТО дахове в комплекті (податкові накладні № 1-53 від 05.03.2009 р., № 4-123 від 12.03.2009 р) та включено до розрахунку бюджетного відшкодування суму 18856,80 грн.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2009 року № 0003051502/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 18856,00 грн. та від 13 серпня 2009 року № 0003051202/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 18856,00 грн.
Підставою для висновків про порушення позивачем підпункту «б», «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із наступними змінами і доповненнями) і прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень були отримані в ході проведення перевірки дані про неподання контрагентом за договором ТОВ «Білон» податкової звітності та відсутність за місцемзнаходження.
З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що позивачем неправомірно, в порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону Укаїни «Про податок на додану вартість» віднесено до податкового кредиту ПДВ у загальній суму 18856,0 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Брілон»
від 05.03.09 року № 1-53, сума ПДВ 10564,80 грн.;
від 12.03.09 року № 4-123, сума ПДВ 8292,00 грн.;
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ «ДоброБут» та ТзОВ «Білон» уклали угоду від 01.09.2008 р. № 798, відповідно до якої ТзОВ «Білон» зобов’язувався передати (поставити) ДПІ «ДоброБут» товар, а ДПІ «ДоброБут» зобов’язувався прийняти товар та оплатити його вартість.
ТзОВ «Білон» 05 березня 2009 року поставило ДПІ «ДоброБут» пиломатеріали хвойні на суму 63388,80 грн., в тому числі ПДВ -10564,80 грн., а 12 березня 2009 року поставило вікно РОТО дахове в комплекті та клей на суму 49752,00 грн., в тому числі ПДВ – 8292,00 грн.
Платіжними дорученнями від 02.03.2009 р. № 41 на суму 63388,80 грн. в т.ч. ПДВ – 10564,80 грн., від 11.03.2009 р. № 45 на суму 49752,00 грн., в т.ч. ПДВ – 8292,00 грн. ДПІ «ДоброБут» здійснило оплату за отримані товаро-матеріальні цінності. В березні 2009 р. сплачений постачальнику податок на додану вартість в сумі 18856,00 грн. віднесений до податкового кредиту.
Позивачем збільшено податковий кредит на підставі договору від 01.09.2008 р. № 798, податкових накладних від 05.03.2009 р. № 1-53 та від 12.03.2009 р. № 4-123, накладних від 05.03.2009 р. № 1-53 та від 12.03.2009 р. № 4-123, платіжних доручень від 02.03.2009 р. № 41 та від 11.03.2009 р. № 45.
Вказані обставин підтверджуються долученими до матеріалів справи видатковими накладними від 05.03.09 р. № 1-53 на суму 63388,80 грн., в т.ч. ПДВ – 10564,80 грн., від 12.03.09 р. № 4-123, в т.ч. ПДВ – 8292,00 грн., договором про надання транспортних послуг, актом виконаних робіт щодо перевезення вантажу, виписками з банківського рахунку про оплату транспортних послуг в розмірі 8600 грн. від 05.03.09 р. та про перерахування коштів ТОВ «Брілон».
Також слід зазначити, що відповідач в судовому засіданні факт здійснення торгової операції та перерахування коштів за отримані від ТзОВ «Білон» товаро-матеріальні цінності не заперечив, а тому в суду немає сумніві щодо достовірності цієї обставини.
Наведені вище докази підтверджують фактичне виконання позивачем і ТзОВ «Білон» договору від 01.09.08 р. № 798 поставки товарів. Усі зазначені документи підписані обома сторонами договору.
Таким чином зазначеними доказами підтверджується виконання позивачем і ТзОВ «Брілон» договору на постачання товаро-матеріальних цінностей від 01.09.08 р. № 798.
Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-Вр «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту віднесено суму 94284,00 (ПДВ – 18856,80 грн.) за пиломатеріали хвойні, вікно РОТО дахове в комплекті отримані від ТзОВ «Брілон», оскільки в податкового органу є інформація щодо відсутності вказаного суб’єкта за місцемзнаходження та неподання податкової звітності з лютого 2009 року.
Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями про відсутність ТзОВ «Білон» за юридичною чи фактичною адресою відповідачем суду не надано. Крім того, суду не надано відомостей з якого часу ТзОВ «Білон» не знаходиться за юридичною чи фактичною адресою.
Покликання відповідача на те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на фактичну несплату податку до бюджету його контрагентом суд до уваги не бере з наступних підстав.
Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Доказів того, що до Єдиного державного реєстру внесено зміни про відсутність ТзОВ «Білон» за місцемзнаходження суду не надано.
У пункту 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п. 10.2 ст. 10 самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д», п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
В акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем норм п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Зокрема, підпункт 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 вказаного закону вказує на те, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця у двох примірниках. Відповідачем не обґрунтовано в чому зокрема полягає порушення вказаної норми закону, оскільки податкова накладна у позивача наявна і долучена до матеріалів справи.
Що стосується порушення приписів підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який говорить, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, яка сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку, то відповідачем не надано суду обґрунтування в чому саме полягало таке порушення, оскільки позивачем надано докази, які підтверджують перерахування коштів за отриманий товар, в тому числі і виписка з банківського рахунку.
Також Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, основних фондів чи нематеріальних активів чи підлягає амортизації, від виконання постачальником обов’язку щодо перерахування до бюджету сум податку, сплаченого (нарахованого) покупцем в ціні придбання.
Зазначений висновок відповідає статті 16 Конституції України, якою встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків.
Тому дані податкового органу про відсутність ТзОВ «Білон» за місцемзнаходження та неподання ним звітності не є передбаченими законодавством підставами для позбавлення Дрогобицького підприємства інвалідів «ДоброБут» права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на викладене, та беручи до уваги наявність документальних даних про перерахування контрагенту сум ПДВ та отримання належним чином оформлених податкових накладних, суд приходить до висновку про неправомірне зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18856,00 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 16 червня 2009 року № 0003051502/0 та від 13 серпня 2009 року № 0003051502/1.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2009 року № 0003051502/0 і податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2009 року № 0003051502/1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 29.10.2009 року
Суддя - підпис - Р. Качур
З оригіналом згідно:
Суддя Р. Качур