ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
23 жовтня 2009 року справа №2а-3455/08/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Костіва М.В.
суддів Брильовського Р.М.
Гулкевич І.З.
при секретарі судового засідання Билень Н.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: Мельничук Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до першого заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України Гузира Володимира Павловича про визнання відповіді Генеральної прокуратури України №04/2/2-14681-01 від 04.04.2007 року такою, що направлена на покриття неправомірних дій; зобов’язання Генеральної прокуратури України порушити кримінальну справу,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом про визнання відповіді Генеральної прокуратури України такою, що направлена на покриття неправомірних дій; зобов’язання Генеральної прокуратури України порушити кримінальну справу відносно судді Урдюк Т.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження,
звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Суд приходить до висновку, що акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що предметом оскарження в даній справі не є ні нормативно-правовий акт, ні правовий акт індивідуальної дії у сфері здійснення владних управлінських функцій у тому розумінні, в якому ці терміни вжито в КАС України.
Фактично позивач оскаржує відповідь Генеральної прокуратури України №04/2/2-14681-01 від 04.04.2007 року , яка на думку колегії не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідь носить інформаційний характер та, відповідно, не тягне за собою жодних правових наслідків.
В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження в частині визнання протиправною відповіді Генеральної прокуратури України в порядку ст. 157 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 157-160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Ухвалив:
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до першого заступника начальника Головного управління генеральної прокуратури України Гузира Володимира Павловича про визнання відповіді Генеральної прокуратури України №04/2/2-14681-01 від 04.04.2007 року такою, що направлена на покриття неправомірних дій; зобов’язання Генеральної прокуратури України порушити кримінальну справу, в частині визнання протиправною відповіді Генеральної прокуратури України №04/2/2-14681-01 від 04.04.2007 року.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження ухвали суду протягом п?яти днів з дня отримання копії ухвали та апеляційної скарги протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Головуючий суддя /підпис/ М.В. Костів
Судді /підпис/ Р.М. Брильовський
/підпис/ І.З. Гулкевич
З оригіналом згідно
Суддя М.В. Костів