ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-3455/09/1370
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого – судді Костіва М.В.
суддів Брильовського Р.М.
Гулкевич І.З.
при секретарі Билень Н.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача : Мельничук Ю.І. - представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про зобов’язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_2, с. Гаї-Дітковецькі, Львівська область, звернувся із позовом до першого заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України Гузира Володимира Павловича, м. Київ, про визнання відповіді Генеральної прокуратури України №04/2/2-14681-01 від 04.04.2007 р. такою, що направлена на покриття неправомірних дій.
Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 28.09.2007 р. у справі №2а-90/2007 р. у позові було відмовлено повністю. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, постанову Бродівського районного суду Львівської області від 28.09.2007 р. скасовано, прийнято нову ухвалу, якою справу направлено до цього ж суду на новий розгляд, оскільки справа за позовом до центрального органу виконавчої влади, його посадової чи службової особи підлягала розгляду колегією у складі трьох суддів.
Ухвалою про передачу адміністративної справи від 16.09.2008 р. Борівський районний суд Львівської області ухвалив передати дану справ на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду у зв’язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 20.01.2009 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Заявою про уточнення позовних вимог від 10.12.2008 року (вх. №23560 від 12.12.2008 року) позивач просить визнати відповідь Генеральної прокуратури України №04/2/2-14681-01 від 04.04.2007 року такою, що направлена на покриття неправомірних дій судді Урдюк Т.М., Бродівської райміліції та райпрокуратури, Львівської облпрокуратури; зобов’язати відповідача розглянути питання про порушення кримінальної справи стосовно судді Урдюк Т.М.; судові витрати покласти на відповідача.
Представникам сторін роз’яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Позивач у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог. Ствердив, зокрема, що будучи незадоволеним рішенням судді Бродівського районного суду Урдюк Т.М. у цивільній справі, позивач звертався зі скаргами про порушення кримінальної справи стосовно судді Урдюк Т.М. до Бродівського райвідділу міліції, районної прокуратури, прокуратури Львівської області, однак отримував відповіді про те, що розгляд такого питання належить до компетенції органів суддівського самоврядування. Звернувшись до Генеральної прокуратури, позивач отримав відповідь №04/2/2-14681-01 від 04.04.2007 р. за підписом першого заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України Гузира Володимира Павловича, у якій визнано правомірним роз’яснення, надане Бродівським райвідділом міліції та стверджено, що це питання відноситься до компетенції Вищої Ради юстиції України. Посилається на обов’язок відповідача розглянути звернення про порушення кримінальної справи за винесення завідомо неправосудного рішення по суті. Просить позов задовольнити з урахування уточнення позовних вимог, а у випадку своєї неявки в судове засідання, слухати справу у його відсутності.
Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю. Просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області у справі №2-115 вирішено виділити ОСОБА_2 приміщення під літ. 1-7 житлова кімната площею 12,5 кв.м., 1-6 житлова кімната площею 20,8 кв.м., гараж, частину сараю, частину погребу площею 6 кв.м. У спільне користування обом співвласникам ОСОБА_6 та ОСОБА_2 надано вбиральню, ворота, хвіртку, огорожу. Визнано ідеальні частки ОСОБА_6 52,97%, що складає 37,5 кв.м., а ОСОБА_2 – 47,03%, що складає 33,3 кв.м., зобов’язано сторони не чинити перешкод одна одній в користуванні виділеною кожній частиною будинковолодіння. Рішення набрало законної сили, у зв’язку із чим 15.06.2007 р. видавався виконавчий лист, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП№5841262.
Згідно із ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. З матеріалів справи вбачається, що позивач рішення Бродівського районного суду не оскаржував у встановленому процесуальним законом порядку. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана була довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відтак, посилання позивача на неможливість виконання зазначеного судового рішення розцінюється як неналежне виконання сторонами у справі свого процесуального обов’язку доводити ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.
Львівський окружний адміністративний суд не є судом вищої інстанції по відношенню до Бродівського районного суду та не вправі переглядати по суті прийняті ним рішення. Рішення, прийняті Бродівським районним судом Львівської області, які набрали законної сили, є обов’язковими в силу ч. 1 ст. 72, ст. 255 КАС України для Львівського окружного адміністративного суду та усіх інших суб’єктів.
З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2003 р. до Бродівського районного відділу міліції надійшла заява позивача про оскарження дій суду, зокрема, підробки протоколів судового засідання зі сторони судді Урдюк Т.М. та секретаря Музички Л.Т. Відповіддю №С-62 від 14.11.2003 р. позивач був інформований, що відповідно до п. 2 ст. 97 Закону України “Про судоустрій України” право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить народним депутатам України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Верховного Суду України, Міністру юстиції України, голові відповідної ради суддів, членам ради суддів України. Зазначена відповідь дослівно відображає положення зазначеної частини статті закону. Зазначена відповідь була оскаржена позивачем у прокуратуру Бродівського району Львівської області. Відповіддю №54/03104/05/06/07 від 16.02.2007 р. позивач був інформований про скерування матеріалів його скарги в апеляційний суд Львівської області.
Звернення позивача були предметом розгляду прокуратури Львівської області. Листом №04/2-691-01 від 19.02.2007 р. позивач був інформований, що питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не відносяться до компетенції органів прокуратури та органів внутрішніх справ, а підлягають розгляду у відповідності до Закону України “Про судоустрій України”. В суді зазначені рішення позивач не оскаржував.
06.03.2007 р. Генеральною прокуратурою України було одержано звернення позивача, у якому позивач не погодився із зазначеною відповіддю прокурора Львівської області. Посилається на те, що звертався до правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи стосовно осіб, причетних до розгляду справи та виконання рішення Бродівського районного суду про поділ будинку, а не про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Стверджує, що вказаними особами було вчинено злочин (зазначеного в уточненні позовних вимог як прийняття завідомо неправосудного рішення). Посилається на вчинення такого злочину групою осіб.
Відповіддю від 04.04.2007 р. у справі №04/2/2-14681-01 за підписом першого заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України Гузира Володимира Павловича, у якій визнано правомірним роз’яснення, надане Бродовським райвідділом міліції та стверджено, що це питання відноситься до компетенції Вищої Ради юстиції України.
Оскільки відповідь Генеральної прокуратури України №04/2/2-14681-01 від 04.04.2007 року носить інформаційний характер та, відповідно, не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії у сфері здійснення владних управлінських функцій, а, отже, не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, суд Ухвалою від 23.10.2009 року закрив провадження в частині визнання відповіді Генеральної прокуратури України №04/2/2-14681-01 від 04.04.2007 р. такою, що направлена на покриття неправомірних дій.
Щодо зобов’язати відповідача розглянути питання про порушення кримінальної справи стосовно судді Урдюк Т.М., суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 94 Кримінально – процесуального кодексу України приводами до порушення кримінальної справи є:
1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;
3) явка з повинною;
4) повідомлення, опубліковані в пресі;
5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався в Генеральну прокуратуру зі зверненням, в якому просить офіційно відповісти лише на одне питання, яке полягає в тому, чи відповідають чинному законодавству відповідь райміліції у формі консультаційного висновку на заяву про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб суду, інституту експертиз, державної виконавчої служби, сторони по справі. Оскільки у зверненні не міститься жодних заяв чи вимог про притягнення до кримінальної відповідальності, то і приводів до порушення кримінальної справи, передбачених ст. 94 КПК України, не було.
Право на повне, об'єктивне та якісне вирішення кожного викладеного доводу, надання юридично грамотної, обґрунтованої та мотивованої відповіді з посиланням на законодавчі акти випливає з п. 1.2. Наказу Генерального прокурора України №9гн від 28.12.2005 р. “Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України”. Доказів порушення відповідачем зазначеного обов’язку суду не надано, а сам по собі факт незадоволення заявника відповіддю не свідчить про недотримання адресатом вимог законодавства. При цьому, адміністративний суд не уповноважений здійснювати перевірку обставин про наявність в діях певних осіб ознак складу злочину. Доказів надання позивачу помилкової по суті відповіді з матеріалів справи також не вбачається.
У відповідності до ст. 6 Закону України “Про прокуратуру” органи прокуратури здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів; вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. Згідно із ст. 12 вказаного закону прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. У відповідності до ч. 4 ст. 12 вказаного закону позивачу гарантується право на оскарження прийнятого прокурором рішення, зокрема, вищестоящому прокурору, а у відповідності до ч. 5 цієї статті, розгляд скарги в органах прокуратури припиняється лише після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо.
Водночас, позивачем не надано суду жодного доказу того, що він звертався до Генеральної прокуратури з питанням про порушення кримінальної справи стосовно судді Урдюк Т.М., а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача розглянути дане питання.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. 1. У позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, визначеному ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий суддя /підпис/ Костів М.В.
Судді /підпис/ Брильовський Р.М.
/підпис/ Гулкевич І.З.
З оригіналом згідно
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 28.10.2009 року.