ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-2143/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі – Фейдаш Х.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Ткачова О.К., Комарніцької Т.Г., Савоша Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської центральної спеціалізованої митниці про зобов’язання здійснення митного оформлення, визнання нечинними довідки №13-20/0021 від 22.12.2008 року про визнання митної вартості товарів та акта про проведення митного огляду міжнародного експрес-відправлення №109000003/8/40 від 15.12.2008 року, стягнення моральної шкоди в розмірі 1699,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом у Золочівський районний суд Львівської області до Інспектора Київської центральної спеціалізованої митниці Саваша Т.П., Київської центральної спеціалізованої митниці, просить визнати дії (бездіяльність) інспектора протиправними та зобов’язати Київську центральну спеціалізовану митницю здійснити митне оформлення товару без оподаткування. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що посадовою особою було грубо порушено вимоги Угоди про наукове і технологічне співробітництво (надалі-Угода), норми Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, і як наслідок - порушено право позивача на отримання товару, що відправлений з Німеччини від компанії КОА ЕURОРЕ GmbH через ТОВ ?Аеро-Експрес? із зразками резисторів електричних постійних вуглецевих: SPRX1CR1OJ у кількості 10 штук та SPRX1CR47J у кількості 10 штук для дослідження, порівняння та оцінки його технологічних якостей – без оподаткування.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 16.02.2009 року адміністративну справу в частині позовних вимог до Київської центральної спеціалізованої митниці передано на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.
В судовому засіданні позивач в порядку ст. 51 КАС України подав уточнення на позов та просить зобов’язати Київську центральну спеціалізовану митницю здійснити митне оформлення та пропуск через митний кордон України товару, що надійшов позивачу без оподаткування в порядку та на умовах, визначеним чинним законодавством України; визнати нечинними довідку відділу контролю митної вартості та номенклатури Київської центральної спеціалізованої митниці № 13-20/0021 від 22.12.2008 року про визнання митної вартості товарів та акт про проведення митного огляду міжнародного експрес-відправлення № 109000003/8/40 від 15.12.2008 року; стягнути з Київської центральної спеціалізованої митниці на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1699,00 грн. Просить позов в межах поданих уточнень задовольнити.
В судовому засіданні представники Київської центральної спеціалізованої митниці позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях та пояснили, що 15.12.2008 року позивач подав митну декларацію М16 для здійснення митного оформлення резисторів, які надійшли йому в експрес-відправленні, однак враховуючи, що заявлена митна вартість не відповідала рахунку – проформі від 03.12.2008 року № 363, позивачу було запропоновано зробити виправлення митної вартості у відповідності до відомостей зазначених в цьому рахунку - проформі. Оскільки позивачем не було подано довідки Міносвіти і науки України в рамках Угоди для пільгового режиму оподаткування, не подано підтверджуючих документів (товарних чеків, ярликів) та, оскільки, були наявні сумніви щодо рівня митної вартості, тому за наслідком звернення у відділ контролю митної вартості та номенклатури 22.12.2008 року була прийнята довідка №13-20/0021, згідно якої визначено митну вартість резисторів за шостим методом. Окрім того зазначили, що картка відмови встановленого зразка з обґрунтуванням причин такої відмови не оформлялась. Вважають дії посадової особи митниці правомірними та просять відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 23.10.2009 року в частині уточнених позовних вимог щодо визнання недійсним акта про проведення митного огляду міжнародного експрес-відправлення № 109000003/8/40 від 15.12.2008 року провадження у справі закрито.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Відповідно до вимог до ст. 41 Митного кодексу України (далі-МКУ) митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю.
Згідно ст.249 МКУ митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів за умови надання підтверджувальних документів, які можна ідентифікувати з наявними товарами.
Судом встановлено, що позивачу 12.12.2008 року в порядку міжнародного експрес-відправлення надійшли зразки резисторів електричних постійних вуглецевих SPRX1CR1OJ у кількості 10 штук та SPRX1CR47J у кількості 10 штук. Для здійснення митного оформлення резисторів позивач 15.12.2008 року подав митну декларацію М-16, яку заповнив власноручно. Враховуючи, що заявлена митна вартість не відповідала рахунку-проформі (інвойсу) від 03.12.2008 року №363, посадовими особами митниці позивачу було запропоновано виправити митну вартість у відповідності до відомостей, які зазначені у товаросупровідних документах.
Згідно Глави 4 пункту 5 Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Інструкції з організації митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-відправлень, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України» від 03.09.2007 року №728 з наступними змінами та доповненнями (далі-Наказ №728) декларант заповнює митну декларацію М 16 з зазначенням назви митного органу; номери авіанакладної/інвойсу, поданих для митного оформлення міжнародного експрес-відправлення (далі-МЕВ); країна відправлення МЕВ; найменування та відмітні ознаки предметів, а також вартість цих предметів за кожним найменуванням у національній валюті або євро.
Пунктом 6.3. Наказу №728 передбачено, що митний контроль при цьому здійснюються в спосіб визначення митної вартості предметів на підставі заявленої декларантом вартості цих предметів; перевірка правильності нарахування експрес-перевізником або іншою особою, яка здійснює декларування на підставі договору, податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством, або нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) посадовою особою, якщо громадянин власноручно декларував предмети в міжнародному експрес-відправленні; ініціювання проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування предметів, визначення митної вартості тощо потребують проведення такого огляду. За результатами митного огляду посадова особа митного органу складає Акт у випадках, визначених пунктом 3.4 глави 3 цього розділу; оформлення запиту у випадках і за формою, визначеними пунктом 3.5 глави 3 цього розділу.
Відповідно до Наказу Міністерства освіти України та ДМСУ від 23.12.2004 року №972/914 «Про затвердження порядку підтвердження належності товарів до таких, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України відповідно до Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співтовариство» зазначено, що п ідставою для пільгового митного оформлення товарів є пред’явлення до митниці оформлення оригіналу довідки про належність товарів до таких, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України відповідно до Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове та технологічне співробітництво.
Оскільки позивачем не було подано довідки Міносвіти і науки України в рамках Угоди для пільгового режиму оподаткування, не подано підтверджуючих документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами, та, оскільки, були наявні сумніви щодо рівня митної вартості, тому посадовими особами митниці складено акт №40 про проведення митного огляду міжнародного експрес-відправлення №109000003/8/40 від 15.12.2008 року.
Згідно ст.4 Закон України « Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» з наступними змінами від 13.09.2001 року №2681 товари, що пересилаються на адреси громадян у вантажних та експрес-відправленнях, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, підлягають обов’язковому письмовому декларуванню митним органам в порядку, передбаченому для громадян, та податковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України податком на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.
З врахуванням довідки про вартість послуг по транспортуванні відправлення згідно авіанакладної від 04.12.2008 року №684309943 ТОВ «Аеро-Експрес» (вартість послуг становила 91,00 EUR ) посадовою особою митниці було здійснено запит у відділ контролю митної вартості Київської центральної спеціалізованої митниці №7/TNT від15.12.2008 року для перевірки правильності заявленої митної вартості з метою подальшого оподаткування.
У відповідності до ст.265 МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Судом встановлено, що визначити митну вартість за методом 1 виявилось неможливим. За результатами консультацій з декларантом не виявилось можливим визначити митну вартість і за методами №2 та №3, оскільки відсутня цінова інформація на ідентичні та подібні товари з посиланням на ч.3-6 ст.268 МКУ, також не було можливим визначити митну вартість за методом №4 оскільки відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, які були продані на території України, з поправкою положень ч.2-3 ст.271 МКУ, за методом №5-оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товару, відповідно до ст.267 МКУ.
Відділом контролю митної вартості Київської центральної спеціалізованої митниці на підставі бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ була складена Довідка №13-20/00021 від 22.12.2008 року, відповідно до якої визначено митну вартість резисторів, які пересилались позивачу у міжнародному експрес-відправленні у відповідності до якої митна вартість визначена у розмірі 11,43 USD за кг ( 5,49 USD за 0,480 кг), а сума податків відповідно-8,21 грн.
Судом встановлено, що визначення митної вартості резисторів, які надійшли на митну територію України з Німеччини, було здійснено з врахуванням інформації ЄАІС ДМСУ – взято вартість операцій з подібними (аналогічними) товарами, які мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому вони виконують однакові функції та час експорту яких є максимально наближеним до дня ввезення товару позивача. А тому суд вважає, що відповідач довів послідовне застосування від 2 до 6 методу визначення митної вартості, та неможливість застосування 2 – 5 методу.
Як встановлено в судовому засіданні, після проведення всіх вище перелічених дій та визначення суми податків, позивач з питань митного оформлення отриманого вантажу не звертався до відповідача.
Аналізуючи встановлені обставини суд прийшов до висновку, що з врахуванням того, що позивачем не було надано Довідку Міністерства освіти і науки України про ввезення товарів на пільгових умовах, ввезений товар був відправлений у міжнародному експрес-відправленні і оподатковується ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України податком на додану вартість, з врахуванням даних митної декларації М16, власноручно заповненої позивачем, відповідач, врахувуючи інформації ЄАІС ДМСУ, застосував резервний метод та правомірно визначив митну вартість ввезених позивачем резисторів, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується
особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оскільки судом не встановлено неправомірності в діях посадових осіб при проведенні митного оформленні товару, які надійшли на адресу позивача в міжнародному експрес-відправленні, а позивачем переконливих доказів в обгрунтування вимоги в частині стягнення з Київської центральної спеціалізованої митниці на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1699,00 грн. суду не наведено, а тому такі вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги встановлені факти суд вважає, що посадові особи Київської центральної спеціалізованої митниці з урахуванням всіх обставин, діяли обґрунтовано та у спосіб, що передбачений законами України. А тому вимоги ч.2 ст.71 КАСУ щодо свого обов’язку довести правомірність свого рішення відповідачем виконано. За таких обставин суд не погоджується з поясненням позивача про те, що Довідка про визначення митної вартості товарів була прийнята протиправно, а митна вартість за резервний метод були визначена в порушення чинного закону.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, непідтверджені матеріалами справи та недоведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської центральної спеціалізованої митниці про зобов’язання здійснення митного оформлення, визнання нечинною довідки №13-20/0021 від 22.12.2008 року про визнання митної вартості товарів та стягнення моральної шкоди в розмірі 1699,00 грн. слід відмовити повністю.
У відповідності до ст.94 КАСУ судові витрати зі сторін не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративний позову відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст Постанови виготовлено 30.10.2009 року.
Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-2143/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини постанови)
23 жовтня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі – Фейдаш Х.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Ткачова О.К., Комарніцької Т.Г., Савоша Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської центральної спеціалізованої митниці про зобов’язання здійснення митного оформлення, визнання нечинними довідки №13-20/0021 від 22.12.2008 року про визнання митної вартості товарів та акта про проведення митного огляду міжнародного експрес-відправлення №109000003/8/40 від 15.12.2008 року, стягнення моральної шкоди в розмірі 1699,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи, проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 30.10.2009 року.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративний позову відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Шинкар Т.І.