У Х В А Л А

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

        26 липня 2006 року                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (далі - товариство) “Еліта”, Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації (далі - МКБТІ) про визнання недійсною приватизації квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання незаконними дій по реєстрації права власності на квартиру і її анулювання, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказувала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 6 квітня 1998 року. Свідоцтво зареєстроване в обласному бюро технічної інвентаризації 3 липня 2002 року. В зазначеній квартирі ніхто не проживав, а в жовтні 2003 року вона дізналася, що в ній зареєструвалась ОСОБА_2 і вказану квартиру передано відповідачці у власність шляхом приватизації на підставі рішення товариства “Еліта” з реєстрацією в МБТІ                 30 жовтня 2003 року. У зв'язку з порушенням її права власності позивачка просила визнати приватизацію квартири незаконною й анулювати її. Також просила відшкодувати моральну шкоду.

ОСОБА_2 подала зустрічний позов, в якому вказувала, що спадкодавець ОСОБА_3 заповіт на ім'я позивачки не складала, а тому вона незаконно отримала свідоцтво про право власності на квартиру померлої, за якою відповідачка постійно наглядала і з її згоди зареєструвалась за місцем проживання ОСОБА_3 У зв'язку з чим відповідачка просила визнати заповіт на квартиру на ім'я ОСОБА_1 недійсним.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від                           3 листопада 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а у зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено. Постановлено визнати незаконною приватизацію квартири АДРЕСА_1, що була проведена за розпорядженням товариства “Еліта” від 5 червня 2003 року№НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, визнано недійсним свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, видане товариством “Еліта”, а також визнано незаконними дії Чернівецького МКБТІ з реєстрації права власності за ОСОБА_2 з зобов'язанням анулювати таку реєстрацію. У задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачці відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з судовими рішеннями, просить їх скасувати з направленням спарви на новий судовий розгляд. При цьому відпвоідачка посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд  перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 338 ЦПК України передбачено підстави для скасування судових рішень й передачі справи на новий розгляд, серед яких є порушення або неправильне застосування норм процесуального права, в разі, якщо такі порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У ході касаційного розгляду зазначеної цивільної справи підстав для скасування судових рішень, постановлених у справі, виявлено не було.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального закону й скасуванню не підлягають, а доводи касаційної скарги ОСОБА_2 свого підтвердження не знайшли.

Керуючись статтями 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України  

у  х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 3 листопада 2004 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                          О.Ф.Волков

Судді:                                                                                     Я.М.Романюк

                                                                                                М.В.Патрюк

                                                                                                М.Г.Пінчук

                                                                                     М.П.Пшонка