Справа № 2-3834-2009
САКСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Рішення
Іменем України
26 жовтня 2009 року Сакський міськрайсуд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Ісламгулової ОВ, з секретарем Мамутовою ЗН,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, неустойки за договором позики,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення суми боргу, неустойки за договором позики до ОСОБА_2 Позов мотивує тим, що на прохання відповідачки, 25 червня 2008 року передав їй у борг 2000 грн, які ОСОБА_2 зобов»язалася повернути до 20 вересня 2008 року, про що видала розписку, написану власноруч. Оскільки до цього часу відповідачка борг не повернула, просить стягнути суму боргу, неустойку та гроші за користування грошами у примусовому порядку. В подальшому позивач свій позов уточнив: просить стягнути: неустойку у відповідності до угоди за 365 дній що складає 9126 грн; суму боргу – 2000 грн; гроші за користування грошами – 500 грн, всього 11625 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з»явилася, сповіщена про час та місце слухання справи належним чином.
Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов частково обґрунтованим:
як встановлене у судовому засіданні, 25 червня 2008 року позивач на прохання відповідача передав останный у борг 2 тис грн., які ОСОБА_2 зобов"язалася повернути до 1 вересня 2008 року, про що видала письмову розписку. Однак свої зобов"язання не виконала, борг своєчасно не повернула. Наведені обставини підтверджуються поясненнями позивача, розпискою відповідача від 25 червня 2008 року у відповідності до якої ОСОБА_2 підтверджує, що взяла у борг у ОСОБА_1 2 тис грн. та зобов"язується повернути гроші до 1 вересня 2008 року. Відповідачка, належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, не надала суду доказів, що розписка виконане не нею.
Ст.1046 ЦК України передбачає, що згідно договору позики, одна сторона передає у власність іншій стороні гроші чи майно, а інша сторона зобов'язується повернути таку ж суму грошей чи рівну кільність майна.
У відповідності до ст. 1047 ч.2 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Такий документ позивачем доданий до справи.
У відповідності до ст. 59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як вбачається зі ст 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Тобто, факт передачі грошей позивач підтвердив допустимим доказом - орігіналом розписки.
Наведене відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України, яка передбачає, що угода позики укладається у письмовій формі. Тобто в судовому засіданні доведенао, що 25 червня 2008 року ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1 2 тис грн. Підстав для визнання вказаного договору недійсним суду не надано. Оскільки судом встановлено, що відповідачка взяла у борг у позивача саме 2 тис гр., вказана сума підлягає поверненню у примусовому порядку.
Позивач також просить стягнути з відповідачки за користування грошами, тобто за послугу, 500 грн, що вказано у розписці. Оскільки вказане не передбачене законом, у цієї частині в задоволені позову належить відмовити.
Крім того, позивач на підставі ст. 1048 ЦК України просить стягнути з відповідача проценти від суми позики, що встановлене договором, а саме, що за кожний день просрочки відповідачка повинна сплатити 1% від суми позики, то за 365 днів ця сума складає 7300 грн. Однак, стягнення процентів за договором позики, протиречить Закону України "Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг", де надання коштів ( грошових) у позику є фінансовою послугою ( п.6 ст. 4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти ( п.5 ч.1 ст.1 Закону). Фінансові послуги надаються фінустановами, а також фізичними особами - СПД, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається, тому у цій частці вимог, позов задоволенню не підлягає.
Ст. 88 ЦПК України передбачає, що судові витрати стягуються на користь сторони, на користь якої постановлено рішення, тому відповідач повинен відшкодувати позивачеві судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на інформаційно-техничне зобеспечення суду, що складає 30 грн витрати на інформаційно-техничне забезпечення, 51 грн – судовий збір, правова допомога у відповідності до квитанцій ( 300 + 150 = 450 грн);
На підставі викладенного ст.ст. 1046,1047,1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 208, 209, 213- 215 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, що складає 2000 грн, витрати на правову допомогу у сумі 501 грн, а всього - 2501 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суда Автономної Республіки Крим через суд першої інстанціі шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий