Справа №1-122/09

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

м.Володимир-Волинський                                                              10 серпня 2009 року

    Володимир-Волинський міський суд Волинської області

    під головуванням судді Артиша Я.Д.,

    за участю секретаря Попко С.C.,

    прокурора Васьовчика І.В.,

    захисника ОСОБА_1.

    потерпілої ОСОБА_2,

    представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м.Нововолинськ, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, не працює, з неповною середньою освітою - 7 класів, не одруженого, в порядку ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

    Підсудній ОСОБА_4. 23 квітня 2009 року близько 20 год. 30 хв., будучи в стані алкогольного сп’яніння, за місцем свого проживання в житловому будинку АДРЕСА_1, під час побутового конфлікту із своєю співмешканкою ОСОБА_2, кількома рухами правої руки зверху вниз, умисно наніс останній не менше восьми ударів кухонним ножем в ділянку верхньої частини грудної клітки, спини та рук, чим умисно заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді численних непроникаючих колото-різаних ран грудної клітки, рук та проникаючого ножового поранення грудної клітки, пневмотораксу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

    Крім того, він же, 23 квітня 2009 року, близько 20 год. 35 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1, після конфлікту з співмешканкою ОСОБА_2, що виник на ґрунті неприязних відносин між ними, кухонним ножем умисно спричинив своєму малолітньому сину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, тілесні ушкодження у вигляді чисельних непроникаючих колото-різаних ран спини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

    Підсудній ОСОБА_4. свою вину у пред’явленому йому обвинувачені за ч. 2 ст. 125 КК України визнав повністю, а за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України частково, не погодився з тим, що мав намір на позбавлення життя свої співмешканки.

Із оголошених показань підсудного ОСОБА_4., які він давав будучи допитаним під час досудового слідства як обвинувачений, оскільки відмовився давати показання в судовому засіданні, вбачається, що 23 квітня 2009 року він був дома, і оскільки цього дня у нього був день народження, він вирішив його відмітити та попросив співмешканку придбати спиртне. Близько 12 год. вона принесла йому пляшку горілки 0,5 л. Під час обіду випив близько 300 грам, а потім впродовж дня випив усю пляшку. Того дня був знервований, часто виходив курити на двір. Раніше у нього з ОСОБА_2 постійно були сімейні сварки, особливо коли він був п'яний, тоді він чіплявся до неї, міг її вдарити. Під час сварок вона йому говорила, що піде від нього і не буде разом з ним жити. У голові постійно була думка про те, що мусить вбити свою співмешканку, а сам покінчити життя самогубством. З цією метою він ще вдень взяв кухонного ножа та заховав його під килимом у кухні. При цьому говорив ОСОБА_2, щоб вона йшла ночувати до матері, тому що він щось сьогодні зробить, на що вона його вмовляла заспокоїтись. Близько 20 год. 30 хв. він вирішив вчинити задумане та зайшов з двору в будинок, з-під килимка біля кухонного стола взяв ніж, в цей час на кухні знаходилась дочка співмешканки ОСОБА_6. Зайшовши у житлову кімнату будинку, він побачив, що співмешканка ОСОБА_2 стоїть біля ліжка, і вже має намір лягати спати, а малолітній син спав у дитячому ліжечку в цій же кімнаті. Підійшовши до ОСОБА_2 нічого їй не говорячи, наніс удар ножем в спину, а коли вона пригнулась, то продовжив наносити ножем удари в різні ділянки спини. Наніс їй чотири удари, хоча можливо цих ударів було більше. Ще до того моменту, як він почав наносити їй удари ножем, остання просили його не робити цього. Після того, ОСОБА_2 схопилась рукою за ліву частину грудної клітки і пригнувшись, почала втікати, та вибігла з житлового будинку на вулицю, а він підійшов до дитячого ліжечка, де лежав його син ОСОБА_10 на боці, перевернув його на живіт і зі злості один раз несильно "штрикнув" його ножем в ділянку спини. Вбивати його не хотів. Чого спричинив ушкодження синові пояснити не зміг, це робив будучи сильно розлючений та знервований. Коли син заплакав він його взяв на руки і вийшов з ним на вулицю. Кухонний ніж, яким спричинив тілесні ушкодження сину та співмешканці кудись кинув. Коли вийшов на вулицю, тримаючи на руках сина, то побачив що ОСОБА_2 біжить через земельну ділянку в напрямку будинку сусіда ОСОБА_7. Прийшовши до будинку сусіда, він побачив, що ОСОБА_2 лежить на ліжку в положенні на животі, одяг був закривавлений. Після чого він, спочатку пішов до будинку ОСОБА_8, щоб зателефонувати у "Швидку допомогу", а потім пішов до місцевої фельдшерки, яку покликав додому ОСОБА_7, прийшовши вона надала першу медичну допомогу сину та співмешканці (а.с.138-140).

Разом з тим, під час судового слідства у справі, відповідаючи на запитання в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4. уточнив та доповнив покази, які було оголошено, та зазначив, що позбавляти життя, вбити співмешканку ОСОБА_2 він не бажав і не хотів, наносив удари ножем механічно, не дивився куди попадав по тілу потерпілої, за потерпілою з будинку із ножем на двір не вибігав, коли наніс ушкодження дитині, взяв її на руки і поніс, щоб викликати швидку карету, не був сильно п’яним, стояв на ногах та міг і ходив по хаті, чому наносив ножові поранення, як ОСОБА_2, так і малолітньому синові пояснити не може, був сильно знервований, сину наніс ножові рани напевно що із злості. У вчиненому розкаюється, просить його суворо не карати.

Незважаючи на повне визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та часткове визнання вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, винність ОСОБА_4. у вчиненні злочинів, повністю підтверджується, зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в суді доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що в той день і напередодні ОСОБА_4. ходив не схожим на себе, він ні з ким не спілкувався, нічого не їв. 23 квітня 2009 року ОСОБА_4. скаржився на те, що болить печінка. На пропозицію поїхати в лікарню, відмовився. Оскільки того дня у нього був день народження, вона повинна була поїхати в місто, щоб купити продукти, а також ліки. Перед тим, як їхати в місто, бачила, як підсудній взяв з літньої кухні ніж, який вона у нього забрала і віддала його бабі, яка проживає разом з ними. Приїхавши з міста, приготовила їсти та на прохання ОСОБА_4. придбала пляшку горілки 0,5 л, яку він випив протягом дня. Після чого стан його не змінився, він продовжував ходити то в хату, то на вулицю. Вона за ним слідкувала, на що він їй сказав зауваження, щоб не ходила за ним. Підвечір баба ОСОБА_9 сказала їй, що ОСОБА_4 взяв з-під килима в кухні ножа, напевно поклав його туди раніше, а коли саме вона не бачила. Зайшовши в кімнату, де вони відпочивають він нічого не говорячи, наніс їй удар в спину зліва, зразу відчула різку біль та крикнула, що він робить. Після чого, вона пригнулась, а точніше присіла біля стіни, тримаючись рукою за грудну клітку. Однак ОСОБА_4 продовжував наносити їй удари, скільки було ударів не пам’ятає, наносив удар за ударом. Скільки часу це все тривало вона не знає, так як втратила орієнтацію в часі. Чого підсудній припинив наносити удари вона не знає, але думає, що мабуть зрозумів, що накоїв. Коли підняла голову то побачила, що його немає в кімнаті і на колінах виповзла в коридор. Там піднялась з підлоги і побігла в сторону городу до сусідів ОСОБА_7. В цей час підсудній намагався підійти до неї з дитиною на руках. Ножа у нього не бачила. Побачивши мене, сусід допоміг зайти до його будинку. Що відбувалось в будинку вона не пам’ятає, та як прийшла до свідомості вже в лікарні.

Як повідомив в судовому засіданні представник малолітнього потерпілого ОСОБА_3, сім'я не перебувала на обліку неблагополучних сімей, однак в 2008 році надходили дзвінки із сільської ради щодо неналежної поведінки та стосунків у їх родині. Виїжджала комісія за місцем проживання, проводились профілактичні бесіди з підсуднім. В 2009 році таких дзвінків та скарг від сусідів чи родичів не було. На даний час стан здоров'я малолітнього потерпілого ОСОБА_2 стабілізується.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала та із оголошених показань, які вона давала під час досудового слідства (а.с.66-68) слідує, що конфлікти між її онуком ОСОБА_4 та співмешканкою ОСОБА_2 бували часто, він зловживав спиртним, поводив себе агресивно та вчиняв сімейні сварки. Неодноразово під час сварок погрожував співмешканці фізичною розправою. 23 квітня 2009 року в онука ОСОБА_4. був день народження. Перед тим, як поїхати в місто ОСОБА_2, попросила наглянути за ОСОБА_4, тому що він себе якось дивно поводив. Останній цілий день нічого не їв, курив цигарку за цигаркою, з ніким не спілкувався. Коли повернулась з міста ОСОБА_2, на прохання ОСОБА_4. вона придбала йому пляшку горілки 0,5 л., яку він випив протягом дня. Коли на дворі почало вечоріти, вона бачила, як ОСОБА_4. зайшов в будинок та з-під килимка вийняв ножа, якого поклав до кишені куртки. Про це вона сказала ОСОБА_2, яка зайшла в кімнату за онуком, звідки через деякий час почула крик. Почувши крик вони разом з ОСОБА_6. перелякавшись, вибігли з хати до сусідки ОСОБА_8, якій розповіла про події в їх будинку.

Як показала в судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_6., що того дня разом з бабою ОСОБА_9 бачила, як дядько ОСОБА_4 взяв ножа з під килима біля кухонного столу і поклав в кишеню, про що баба сказала її матері. Коли в кімнату, де спав брат ОСОБА_10 та вже знаходилась її мама, зайшов дядько ОСОБА_4, вона почула крик. Від чого сильно злякалась та з бабою вибігли на двір, а потім до сусідки. Вона бачили як мама вибігала з будинку до сусідки, дядько ОСОБА_4 йшов за нею з братиком ОСОБА_10 на руках, ножа у нього не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що між підсуднім та потерпілою раніше були сварки, а 23 квітня 2009 року близько 21 год. вона перебувала дома, в цей час в будинок забіг її син та сказав, що ОСОБА_4 порізав свою співмешканку. ЇЇ син приніс на руках ОСОБА_2 додому, вона вся була в крові. Вона відразу побігла до сільського фельдшера ОСОБА_12. і разом з нею повернулись додому, де почали надавати допомогу ОСОБА_13 та її малолітньому синові.

Свідок ОСОБА_8 в суді показала, що того дня до неї ввечері прийшла ОСОБА_9, яка їй повідомила, що внук підрізав невістку. Раніше ОСОБА_9 часто ночувала у неї, оскільки ОСОБА_4 вчиняв дома скандали та говорили, що погрожував вбивством співмешканки. Після тих подій він приходив до неї додому, на руках у нього була дитини, щоб передзвонити на швидку допомогу. Вона йому порадила піти до місцевої фельдшерки. Ножа у нього в руках не було.

З показань, даних в судовому засіданні свідком ОСОБА_12 вбачається, що 23 квітня 2009 року близько 21 год. до неї додому прийшла сусідка ОСОБА_11 та повідомила, що у неї в будинку знаходиться ОСОБА_2, яку порізав ОСОБА_4. Взявши необхідні медикаменти по дорозі зустріла ОСОБА_4., який просив викликати швидку допомогу. Зайшовши в будинок, побачила на ліжу ОСОБА_2, Оглянувши її, на спині по задній поверхні обох надпліч побачила дві лінійні кровоточиві рани, аналогічні дві рани в проекції лівої лопатки та проекції хребта в поперековому відділі, а також три поверхневі рани були в міжлопаточному просторі-під лівою лопаткою і по одній під ранами надпліччя та справа в проекції лопатки одна поверхнева рана. Відразу обробила рани і помітила, що одне ножове поранення на поясниці було дуже глибоке. Дитина в цей час була на руках у підсудного. Оглянувши її, виявила три чи чотири ножові рани на спині, які воно обробила. Вона не раз бачила потерпілу з синцями.

Із оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_7, які він давав у ході досудового слідства слідує, що 23 квітня 2009 року близько 21 год. почув , що в дворі гавкав собака, вийшовши на подвір’я побачив ОСОБА_2, яка йому повідомила, що її ножем порізав ОСОБА_4. Взявши її під руку завів до хати, вона скаржилась на біль по всьому тілі. ЇЇ одяг був закривавлений. Він сказав матері, щоб вона терміново покликала фельдшерку. Через деякий час додому прийшла ОСОБА_12 та надала медичну допомогу ОСОБА_2, пізніше викликали швидку допомогу. В цей час в будинок зайшов ОСОБА_4., який на руках тримав закривавленого сина, який був переляканий та плакав. На його запитання, що він з ними зробив, останній нічого не відповідав. Він помітив, що той був на підпитку і дуже збуджений (а.с 62-63).

Крім цього, винність ОСОБА_4. у вчиненні ним злочинів об’єктивно підтверджується і іншими доказами по справі.

Зокрема, згідно протоколу огляду місця події від 23 квітня 2009 року, на підлозі та дверному полотні в коридорі житлового будинку АДРЕСА_1 було виявлено плями червоного кольору, схожі на кров, а на кухонному столі в приміщенні кухні-саморобний ніж з слідами крові, який було вилучено (а.с.21-28).

Під час відтворення обстановки та обставин події від 18 травня 2009 року, проведеного в ході досудового слідства, ОСОБА_4. у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 Володимир-Волинського району, показав та детально розповів про обставини спричинення ножем тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та своєму малолітньому сину ОСОБА_5(а.с.141-146).

Протоколом виїмки від 27 квітня 2009 року, у приміщенні Володимир-Волинскої ЦРЛ в потерпілої ОСОБА_2 вилучено два светри, на яких виявлено плями крові та порізи (а.с.55-59).

З висновку судово-медичного експерта №98 від 15 травня 2009 року вбачається, що на тілі ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: чисельні ножові поранення тулуба, верхніх кінцівок, проникаюче ножове поранення тулуба, які могли утворитись внаслідок травмуючої дії предмету, з колюче-ріжучими властивостями, не виключено, ножем, в час та при обставинах, вказаних у постанові та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Потерпілій було завдано не менше 8 ножових поранень. По відношенню до відповідних ділянок травмуючий предмет (кухонний ніж) діяв під кутом близьким до 900 до відповідних ділянок тіла (а.с.81-82).

    Крім того, згідно висновку судово-медичного експерта №128 від 22 червня 2009 року на тілі ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: чисельні непроникаючі колото-різані рани спини, які могли утворитись внаслідок травмуючої дії предметів з колюче-ріжучими властивостями, не виключено, в час та при обставинах, вказаних у постанові, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та не були небезпечними для життя в момент заподіяння (а.с.86-87).

    Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи № 22 від 26 червня 2009 року, на клинкові ножа, вилученого під час огляду місця події 23 квітня 2009 року в житловому будинку АДРЕСА_1, виявлено кров людини, яка може походити як від потерпілої ОСОБА_2, так і від потерпілого ОСОБА_5 Походження виявленої крові від ОСОБА_4. виключається (а.с.98-103).

Із акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №247 слідує, що у ОСОБА_4. виявлялися в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення і виявляються в даний час ознаки психічного розладу у вигляді легкої розумової відсталості (олігофренії в ст. легкої дебільності) з явищами емоційно-вольової нестійкості. Однак, ступінь змін зі сторони психіки не така, що позбавляла чи позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. В період вчинення інкримінованого його порушення він перебував у стані простого алкогольного сп’яніння. Тому ОСОБА_4. слід визнати осудним. Примінення примусових заходів медичного характеру він на даний час не потребує (а.с.113-114 ).

Згідно висновку судово-наркологічної експертизи № 428 від 27 травня 2009 року ОСОБА_4. страждає хронічним алкоголізмом II ст. та потребує примусового лікування, терміном 12 місяців, коте йому не протипоказане (а.с.107).

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_4. у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, та дані його дії кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Поряд з цим, органами досудового слідства, вірно встановлено фактичні обставини вчинення іншого злочину, проте дано невірну юридичну оцінку дій ОСОБА_4., кваліфікувавши їх, як незакінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_2 з наступних підстав.

Зокрема, в обвинуваченні ОСОБА_4. зазначено, що він перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, не зміг наздогнати потерпілу ОСОБА_2, яка залишила житловий будинок, й тому не зміг реалізувати свій умисел, спрямований на її вбивство.

Однак, як встановлено в судовому засіданні із показань підсудного, тай самої потерпілої, а також свідків, ОСОБА_5 не знаходився в такому стані сп’яніння, який перешкоджав йому звичайно рухатись, коли потерпіла вибігла на двір, він був недалеко біля неї, ножа у нього не було, а в руках тримав свого малолітнього сина, якому намагався надати допомогу, тому перешкод у доведенні умислу на вбивство у нього не було.  

Відповідно до ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, та роз’яснень даних в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи" замах на вбивство передбачає наявність прямого умислу на позбавлення потерпілого життя.

Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, тяжкість тілесних ушкоджень, завданих потерпілій, спосіб їх заподіяння, характер дій підсудного, його поведінку до та після злочину, обставини припинення злочинних дій, їх стосунки з потерпілою, суд вважає недоведеним умисел ОСОБА_4. на вбивство ОСОБА_2, який не був здійснений по незалежних від волі засудженого причинах.

А тому суд перекваліфіковує такі дії ОСОБА_4. із ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, по наслідкам які від них настали, на ч. 1 ст. 121 КК України, та приходить до висновку про винуватість підсудного, у спричиненні потерпілій ОСОБА_2 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

У відповідності до ст. ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого та невеликої тяжкості, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4. суд вбачає, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння та вчинення злочину щодо малолітнього.

До обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_4, суд відносить щире каяття та активне сприяння у розкритті злочинів, надання іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчиненого злочину.

Також призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, які посягають на життя та здоров'я особи, вкрай негативно характеризується по місцю проживання, думку потерпілої, яка не має до підсудного ні матеріальних, ні морального характеру претензій та не настоює на суворому покаранні і просить обрати йому покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначає ОСОБА_4 покарання в межах санкцій частин статей, за якими його засуджується та на підставі ст. 70 КК України, визначає остаточне покарання, за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі.

У відповідності до ст. 93 КПК України із засудженого слід стягнути судові витрати по справі за проведення судово-наркологічної, амбулаторної судово-психіатричної експертиз, а також експертизи холодної зброї (а.с.108-109, 115-116, 123) та вирішити долю речових доказів згідно ст. 81 КПК України (а.с.60-61).

Крім того, оскільки закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину витрачено кошти, вони також відповідно до ст. 93-1 КПК України підлягають стягненню із ОСОБА_4.

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

    Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч.2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років;

    за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі строком 1(один) рік.

    На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Запобіжний захід ОСОБА_4   до вступу вироку в законну силу залишити попередній - взяття під вартою.

Строк відбуття покарання рахувати з 15 год. 50 хв. 18 травня 2009 року.

    Цивільний позов Володимир-Волинського міжрайонного прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4. в користь Володимир-Волинської ЦРЛ витрати на лікування потерпілих в сумі 3772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 02 коп.

Судові витрати у справі за проведення експертиз в сумі 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 42 коп. стягнути з ОСОБА_4. в доход держави.

Речові докази по справі: саморобний ніж, два жіночі светри з слідами крові та порізами - знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії вироку, через Володимир-Волинським міський суд.

Головуючий:  /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Володимир-Волинського

міського суду                                                                                        Я.Д.Артиш