ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа 2а-4933/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої – судді Хоми О.П.,
при секретарі Янчак П.О.,
з участю прокурора Мельничука Ю.І., представника позивача Солтиса А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Регіональні експлуатаційні мережі» про стягнення штрафних санкцій,
в с т а н о в и в :
Дрогобицький міжрайонний прокурор інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до приватного підприємства «Регіональні експлуатаційні мережі» про стягнення штрафних санкцій та судових витрат. З урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 847 грн. 50 коп., з яких 3 750 грн. 00 коп. – адміністративно-господарська санкція за нестворені робочі місця для інвалідів, 97 грн. 50 коп. – пеня за її несвоєчасну сплату. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказаний борг виник у зв’язку із несплатою відповідачем адміністративно – господарських санкцій за нестворені робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів. Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2008 рік в кількості 1 робочого місця, проте у звітному році на підприємстві не було створено жодного робочого місця.
Прокурор Мельничук Ю.І. та представник позивача Солтис А.В. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши думку прокурора та представника позивача, з’ясувавши обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов’язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів.
Згідно ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.
Судом встановлено, що у відповідності до вимог закону для приватного підприємства «Регіональні експлуатаційні мережі» визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2008 рік в кількості 1 чол.
Зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма №10-ПІ) вбачається, що протягом вказаного звітного періоду у штаті підприємства на робочих місцях, створених відповідно нормативу, інваліди не працювали.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачена відповідальність керівників підприємств (об’єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання за незабезпечення зазначених нормативів.
Згідно ст. 20 Закону підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до Розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно – господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2008 рік Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу на момент звернення з позовом до суду нарахована сума адміністративно-господарської санкції за незайняте 1 робоче місце – 3 750 грн. 00 коп. та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції – 97 грн. 50 коп., загальна заборгованість становить 3 847 грн. 50 коп.
Оскільки відповідач інвалідів у своєму штаті не мав, докази про повідомлення ним службі зайнятості про вакантні робочі місця для інвалідів в матеріалах справи відсутні, то позивачем правомірно нараховані штрафні санкції згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість уточнених позовних вимог про стягнення заборгованості, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства «Регіональні експлуатаційні мережі» (місце знаходження: пл. Ринок, 29/1 м. Дрогобич Львівської області, код ЄДРПОУ 31712333) до Державного бюджету України заборгованість в розмірі 3 847 (три тисячі вісімсот сорок сім) грн. 50 коп., з яких 3 750 (три тисячі сімсот п’ятдесят ) грн. 00коп. – адміністративного-фінансова санкція, 97 (дев’яносто сім) грн. 50 коп. – пеня.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2009 року.
Суддя Хома О.П.