ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року № 3603/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Ліщинського А.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради Чернівецької області на постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради Чернівецької області, третя особа Новодністровська міська рада Чернівецької області про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради Чернівецької області (надалі – УПСЗН Новодністровської міської ради) щодо невиплати їй щорічної допомоги на оздоровлення, як евакуйованій у 1986 році із зони відчуження, у розмірі, що передбачений ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та стягнути з відповідача на її користь недоотриману спірну грошову допомогу за 2003-2007 рр. у сумі 4510,60 грн., а також понесені нею судові витрати на оплату правової допомоги у розмірі 100 грн.
У ході судового розгляду справи позивачка збільшила свої позовні вимоги та просила стягнути з УПСЗН Новодністровської міської ради на її користь недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 6010,60 грн. за 2003-2007 рр.
Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2008 року вказаний позов повністю задоволено. Крім того, у дохід держави з УПСЗН Новодністровської міської ради стягнуто судовий збір в розмірі 60,10 грн.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що УПСЗН Новодністровської міської ради належним чином та відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2003-2007 роки і постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року виконало свій обов’язок перед ОСОБА_1. щодо виплати їй щорічної грошової допомоги на оздоровлення у спірний період. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і що управління не вправі самостійно визначати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України та видаткові можливості основного фінансового документу держави. Наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, стверджуючи, що він пропущений позивачкою без поважних причин.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності за правилами ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що вона є особою, евакуйованою у 1986 році із зони відчуження, а тому, відповідно до вимог частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. З врахуванням положень ст. 22 Конституції України і пріоритетності її норм та норм Законів України над урядовими підзаконними нормативно-правовими актами, розмір грошової допомоги на оздоровлення, що підлягав виплаті позивачці у 2003-2007 рр. має обчислюватися саме у кратному відношенні до законодавчо встановлених на ці роки розмірів мінімальної заробітної плати, а не з розмірів, визначених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року. Конституційний Суд України неодноразово приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, гарантій та компенсацій такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними. Розмір отриманої позивачкою у 2003-2007 рр. допомоги на оздоровлення суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішенням Конституційного Суду України. Розмір заборгованості перед ОСОБА_1., виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати у спірний період та з урахуванням фактично виплачених їй коштів, становить 6010,60 грн. та підлягає стягненню з УПСЗН Новодністровської міської ради у повному обсязі. Строк звернення позивачки до адміністративного суду з вимогами про виплату недоплаченої допомоги на оздоровлення пропущений з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася лише у вересні 2007 року після ухвалення судами вищих інстанції рішень у аналогічних справах, а тому його слід поновити на підставі ст. 100 КАС України. Крім того, з УПСЗН Новодністровської міської ради на користь ОСОБА_1. підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 100 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 60,10 грн.
Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1. є особою, евакуйованою із зони відчуження у 1986 році, а тому відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2003-2007 роках, мала право на щорічне одержання допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Натомість, таку допомогу у 2003-2004 рр. позивачка отримала в розмірі 15,70 грн. та у 2005-2007 рр. в розмірі 75 грн. щорічно.
Рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року та № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Законів України про Державний бюджет України, якими на 2004 та 2007 роки було зупинено виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, встановлених, зокрема, у ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на викладене та в силу вимог ч.5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» колегія суддів приходить до переконання про неправомірність бездіяльності УПСЗН Новодністровської міської ради щодо невиплати позивачці у 2003-2007 рр. грошової допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат на момент проведення такої виплати.
Проте, встановивши факт порушення прав та інтересів позивачки у спірних публічно-правових відносинах, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заявленого нею позову про нарахування і виплату спірної заборгованості у зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду (ч.1 ст. 100 КАС України).
При цьому, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що строк на звернення до суду з такими вимогами ОСОБА_1. пропущено з поважних причин, оскільки позивачкою не наведено достатніх об’єктивних та поважних причин, які б позбавляли її можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з часу отримання грошової допомоги на оздоровлення у спірний період в розмірі меншому, ніж це передбачено законом та з часу прийняття Конституційним Судом України вищезгаданих рішень за № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року і № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. в повному обсязі.
В силу вимог ст. 94 КАС України підстав для стягнення на користь позивачки понесених нею судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради Чернівецької області задовольнити.
Постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2008 року у справі № 2-а-86/08 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова у повному обсязі складена 15 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді А.М.Ліщинський
В.В.Ніколін