ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 р. Справа № 20/103
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Кобецької С.М.
При секретарі Колісник О.М.
Розглянувши матеріали справи:
за позовом : Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,
м.Болехів, Івано-Франківська область,77201;
до відповідача: Приватного підприємства Фірми "Спіка", вул.Національної гвардії,14, м.Івано-
Франківськ;
про стягнення заборгованості.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2- представник, (довіреність №1293 від 05.10.09р.);
Від відповідача: не з"явились.
Представнику позивача роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства Фірми
"Спіка" заборгованості в сумі 11474,61грн., з яких 10493,00грн. - сума
основного боргу, 78,90грн. - 3% річних, 902,71грн. - інфляційні збитки.
В судовому засіданні 13.10.2009р. оголошувалась перерва до 22.10.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- невиконання відповідачем умов договору-доручення № 03/12/08 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях, укладеного між сторонами 03.12.2008р., зокрема умов, що передбачають порядок розрахунків, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 10493,00грн.;
- повне виконання позивачем умов вище вказаного Договору, що підтверджується : заявкою б/н від 04.12.2008р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом, актом № 19 про надання транспортних послуг від 10.12.2009р., рахунком-фактурою № 19 від 10.12.2008р.;
- акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2009р. (наявний в матеріалах справи), з огляду на який відповідач визнав суму основного боргу, зокрема - 10493,00грн.;
- приписи ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі яких відповідачу нараховано 3%
річних, що становить 78,90грн. та інфляційні збитки в сумі 902,71грн.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні 13.10.2009р., про причини неявки суду не повідомив. Однак, подав суду відзив на позов № 1978/09 від 13.10.2009р., в якому вказує, що визнає суму основного боргу, яка складає 10493,00грн., проте заперечує проти нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних збитків, вказуючи при цьому на:
- те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, виключно на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
- те, що позивач не висловлював вимогу про сплату 3% річних та інфляційних збитків від простроченої суми, на момент подання позову його право на отримання цих коштів порушено не було, крім того вказує що позовна заява не є вимогою про сплату, оскільки являється захистом порушеного або оспорюваного права.
Враховуючи, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті,
спір належить вирішити у відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд
в с т а н о в и в :
Між Приватним підприємством Фірмою "Спіка" та Приватним підприємцем ОСОБА_1, 03.12.2008р. укладено договір-доручення № 03/12/08 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях.
Даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та розрахунки за ці перевезення між перевізником та замовником. Замовник (відповідач) доручає, а перевізник (позивач) зобов"язується за винагороду організовувати в інтересах замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, пред"явлених ним для перевезення автомобільним транспортом згідно заявки (п.1.1 Договору).
На виконання вище вказаного пункту Договору, згідно заявки б/н від 04.12.2008р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом, позивачем було надано послуги відповідачу по автоперевезенню вантажу: м.Івано-Франківськ-Італія, автомобілем Рено № НОМЕР_1.
Транспортні послуги по перевезенню вантажу виконані в повному обсязі в обумовлені терміни на умовах, передбачених заявкою б/н від 04.12.2009р., що підтверджується актом № 19 про надання транспортних послуг від 10.12.2009р., підписаний двома сторонами.
З огляду на рахунок-фактуру № 19 від 10.12.2008р. вартість перевезення за заявкою від 04.12.2008р. складає 10493,00грн.
Відповідно до п.3.1 Договору, замовник зобов"язується оплатити всі витрати перевізника по організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажу. Витрати включають в себе, безпосередньо, витрати перевізника згідно його рахунку та комісійну винагороду експедитора.
Оплата замовником здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 3 банківських днів з моменту отримання ним оригіналів: рахунку, товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної, податкової накладної, акту виконаних робіт перевізника, якщо інше не вказане у заявці можлива оплата готівкою в касу (п.3.2 спірного Договору). На виконання даного пункту Договору, позивачем надано відповідачу рахунок-фактуру № 19 та акт № 19 про надання транспортних послуг від 10.12.2008р., підписаний двома сторонами. Однак, відповідачем не проведено оплату протягом 3-х днів, як того вимагають умови Договору.
Таким чином, на момент пред"явлення позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 10493,00грн.
Станом на 22.10.2009р. в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату вище вказаної заборгованості.
Крім того, слід зазначити, що між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2009р. (наявний в матеріалах справи), який фактично вказує на визнання відповідачем суми основного боргу, яка становить 10493,00грн.
Беручи до уваги вище викладене, суд вважає за правильне позов задоволити, при цьому враховуючи наступне:
Договір-доручення № 03/12/08 на транспортно-експедиційне обслуговування по
перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 03.12.2008р., укладений в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, крім того, він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
В силу ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).
Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.
В силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки, в тому числі передбачені ст.625 Цивільного кодексу України.
Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.
З огляду на приписи ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Твердження відповідача про те, що позивачем в порушення вимог ст.625 Цивільного
кодексу України не заявлялось вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат, не береться судом до уваги, оскільки є помилковим.
Приписи ст.625 Цивільного кодексу України передбачають відповідальність за порушення грошового зобов"язання. Аналізуючи цю норму права суд приходить до висновку, що відповідальність не є зобов"язанням, а тому направлення вимоги про сплату 3% річних та інфляційних втрат не передбачається діючим законодавством.
Враховуючи норму вище вказаної статті, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних, що складає 78,90грн. та інфляційні збитки - 902,71грн.
За таких обставин, враховуючи неподання відповідачем належних доказів, які б спростовували доводи позивача, зважаючи на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, у суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги не спростував.
Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 11474,61грн. правомірна та підлягає задоволенню.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові
витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 599, 625, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства Фірми "Спіка", вул.Національної гвардії,14, м.Івано- Франківськ (код ЗКПО 23926102, ІПН 239261009158, р/р 26008300011900 в ВАТ "Плюс банк", МФО 336310) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м.Болехів, Івано-Франківська область, 77201 (ІПН НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в ОД "Райфайзен Банк Аваль", м.Івано-франківськ, МФО 380805) - 10493,00грн. - заборгованості, 78,90грн. -3% річних, 902,71грн. - інфляційні збитки, 114,75грн. - державного мита та 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Кобецька
Рішення підписано 26.10.2009р.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
помічник судді І.В.Григорчук