Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Боднар О.В.
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Закарпатське регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк” на рішення Воловецького районного суду від 31 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Закарпатське регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк” про стягнення плати за користування майном та розірвання договору оренди, відшкодування моральної шкоди ,-
в с т а н о в и л а :
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеними позовними вимогами. Як на підставу своїх вимог посилався на те, що 17.09.2007 року було укладено з ЗАТ КБ “ПриватБанк” договір № 1 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна строком на два роки /далі – договір/. А 18.09.2007 року також було укладено з ЗАТ КБ “ПриватБанк” договір № 2 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна строком на чотири роки. Згідно Акту приймання-передачі від 17.09.2007 було передано вбудоване приміщення першого поверху нежитлової будівлі площею 31,4 кв. м., яке розташоване за адресою пл. Народна (пл. Ганинця 1) 1“а” в с. Нижні Ворота, Воловецького району, Закарпатської області. Після укладення договорів та передачі приміщення ЗАТ КБ “ПриватБанк” розпочав підготовку орендованого приміщення до відкриття відділення банку. Було завезено офісну мебель, встановлено параболічну антену для забезпечення банківського зв’язку, проведено телефонну лінію та встановлено сейф. Проте ЗАТ КБ “ПриватБанк” не виплачувало орендної плати, окрім суми 4100 грн. та на момент судового розгляду виникла заборгованість у сумі 54269,40 грн.. Оскільки ЗАТ КБ “ПриватБанк” не сплачує орендну плату, що суперечить вимогам договорів про оренду майна на протязі значного часу, що є істотним порушенням зобов’язань відповідача, а тому укладені договори просить розірвати. Поза як не виплачувалась орендна плата, а це призвело до переживань, оскільки бажав використати кошти в інтересах членів сім’ї. Через обман відповідача терпів неодноразове приниження, що також призвело до підриву ділової репутації. Таким чином, розмір моральної шкоди визначив у сумі 10000 гривень. За цих обставин й просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Воловецького районного суду від 31 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ЗАТ КБ “ПриватБанк” подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією про скасування згаданого рішення суду та постановлення нової ухвали про направлення справи на новий розгляд, оскільки таке є незаконним і необґрунтованим. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції порушено вимоги норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
В судовому засідання апеляційної інстанції представник Олексик В.В., який діє в інтересах ЗАТ КБ “ПриватБанк” підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її з наведених в ній підстав.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2. заперечили вимоги скарги, оскільки на їх думку судом ухвалено законне рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. В той же час, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового рішення в частині стягнення плати за користування майном і витрат на правову допомогу, оскільки не є законним.
Протягом судового розгляду в суді першої інстанції ЗАТ КБ “ПриватБанк” доводив перед судом, що неодноразово вживались заходи щодо розірвання договорів оренди, але позивач постійно ухилявся від підписання акту здачі-приймання приміщення, мотивуючи свою відмову неотриманням орендної плати. Орендна плата не сплачувалась з тих підстав, що не використовувалось передане приміщення за призначенням. А тим більше дані договори були укладені без наміру створити правові наслідки, що свідчить про їх фіктивність.
Аналізуючи ст. 234 ЦК України фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний та маючи при цьому інші цілі, ніж ті, що передбачено правочином.
Матеріалами справи стверджено, що на виконання договорів оренди, позивач передав, а відповідач прийняв вбудоване приміщення першого поверху нежитлової будівлі площею 31,4 кв. м., яке розташоване за адресою пл. Народна (пл. Ганинця 1) 1“а” в с. Нижні Ворота, Воловецького району, Закарпатської області / акт від 17.09.2007 року а.с. 12 /. На виконання договорів оренди, відповідачем завезено офісну мебель, встановлено параболічну антену для забезпечення банківського зв’язку, проведено телефонну лінію та встановлено сейф.
Зазначене вказує на те, що у відповідності до договорів оренди приміщення, сторони мали намір досягти правових наслідків обумовлених даними договорами. А тому, такі не можуть кваліфікуватись як фіктивні правочини.
Так листом від 17.03.2008 року за №1342/1 ЗАТ КБ “ПриватБанк” повідомило ОСОБА_1. про розірвання договору оренди за домовленістю сторін у зв’язку з прийняттям рішення про недоцільність відкриття відділення банку. Та запропоновано позивачу прийняти нерухоме майно згідно акту здачі-приймання /а.с. 42/.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що починаючи з моменту отримання даного листа позивач вправі був вирішувати питання подальшого розпорядження приміщенням, що було предметом оренди. А тому, ОСОБА_1 має право на стягнення орендної плати за період з 17.09.2008 року по 16.03.2008 року, протягом 6-ти місяців, яка становить 1884 долари США, що в еквіваленті становить 14506,80 гривень. Позаяк ОСОБА_1 отримав був частину орендної плати в сумі 4100 грн., а тому на цю суму й слід зменшити стягнення орендної плати, що буде становити 10406,80 гривень.
Посилання апелянта на те, що договори оренди були укладені з перевищенням повноважень, а тому не створюють цивільних прав та обов’язків для ЗАТ КБ “ПриватБанк” є безпідставним.
Так в п.5 довіреності № 3256 від 10.04.2007 року надано ОСОБА_3. право укладати договори (угоди) платного найму (оренди) та безоплатного користування майном потрібного для здійснення діяльності ЗАТ КБ “ПриватБанк” / а.с. 61-62 /.
Крім цього, сторони договорів після їх укладення вчиняли дії по прийняттю їх до виконання, що також свідчить про схвалення даних правочинів та узгоджується з вимогами ст. 241 ЦК України.
На вимогу позивача, судом першої інстанції стягнуто з відповідача 3000 грн. витрат на правову допомогу / а.с. 26 /.
Проте на вимогу п.1 постанови КМУ від 27.04.2006 року, № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” та п.12 постанови ПВС України від 12.06.2009 № 2 “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” на користь сторони може бути стягнений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, що не перевищує суму виходячи з 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Під час розгляду справи відбулось шість судових засідань, розгляд яких тривав 53 хвилини й 142 хвилини, а тому компенсації підлягає сума 817,24 грн. витрат на правову допомогу. Крім цього, для підготовки матеріалів до суду кваліфікованим фахівцем в галузі права необхідно витратити дві години, а тому компенсації підлягає сума 500 грн. витрат на правову допомогу.
А всього на підставі вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу на загальну суму 1317 гривень 24 коп..
За встановлених обставин рішення суду першої інстанції не є законним у цілому, а це у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду та ухвалення по суті справи нового рішення в частині стягнення плати за користування майном і витрат на правову допомогу, задовольнивши частково вимоги апеляційної скарги.
Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами статей 10, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Закарпатське регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк” – задовольнити частково .
Рішення Воловецького районного суду від 31 липня 2009 року – змінити в частині стягнення плати за користування майном і витрат на правову допомогу.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Закарпатське регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 10406 (десять тисяч чотириста шість) гривень 80 копійок плати за користування майном та 1317 (тисячу триста сімнадцять) гривень 24 коп. витрат на правову допомогу.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий : ______________________
Судді : ______________________
___________________