У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Боднар О.В., Дроботі В.В.
при секретарі : Олійник А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів : відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконним та скасування висновку експертів – оцінювачів ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду та ухвалення нового рішення по справі, яким задоволити позовні вимоги. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні вимог норм матеріального права.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 червня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Протягом апеляційного розгляду представник відповідачів ОСОБА_4 заперечив вимоги апеляційної скарги, оскільки вважає рішення суду законним.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що описка в імені експерта не вказує на те, що експертизу проведено не тим експертом, якого призначено постановою держвиконавця.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка бере участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з вимог ст. 3 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів .
А відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що постановою державного виконавця від 12.06.2007 року призначено комплексну експертизу по оцінці нерухомого майна, яку доручено зокрема, експерту ОСОБА_3. А провела таку оцінку майна експерт ОСОБА_3 якій не доручалось постановою держвиконавця здійснювати оцінку нерухомого майна.
Відповідно до ч.3 ст.57 ЗУ “Про виконавче провадження” для проведення оцінки нерухомого майна, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання.
На виконання вимог ст. 14 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець постановою від 12.06.2007 року призначив комплексну експертизу по оцінці ринкової вартості нерухомого майна до проведення якої залучив також судового експерта ОСОБА_3 /а.с. 10 /.
Згідно посвідчення НОМЕР_1 від 24.11.2005 року ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію судового експерта /а.с. 79/.
Зважуючи на наведене, колегія суддів зазначає, що державним виконавцем при написанні ініціалів експерта зазначено такі в неправильному відмінку імені експерта, що вказує на порушення правопису в Українській мові, а не свідчить про вчинення експертизи іншим експертом.
З висновку №409“а” від 31.03.2008 року вбачається, що експертом під час проведення оцінки були використані вихідні дані зазначені в постанові держвиконавця від 12.06.2007 року, договір купівлі-продажу від 25.02.2005 року, технічний паспорт й державний акт на право власності на землю /а.с.8-9/.
Відповідно до ч.4 ст.57 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець про оцінку майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.
Державний виконавець 07.05.2008 року за №5-60/08 направив на адресу апелянта повідомлення, що має право ознайомитись з оцінкою описаного майна /а.с. 7/.
Проте оскаржив ОСОБА_1 даний висновок по оцінці нерухомого майна тільки 17.07.2008 року, тобто через 70 днів з моменту надіслання повідомлення, що свідчить про пропуск ним строку на оскарження. Ні в позовній заяві, ні в ході судового розгляду, а ні в апеляційній скарзі не просив поновити пропущений строк на оскарження висновку оцінки майна.
ОСОБА_1 звернувся у суд з позовною заявою, однак у відповідності до змісту ЗУ “Про виконавче провадження” повинен був звернутись в суд зі скаргою, так-як дані правовідносини випливають з названого закону.
Оскільки дане порушення носить процесуальний характер, а тому на думку колегії суддів воно не являється суттєвим та у відповідності до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України дане рішення не може бути скасованим з формальних міркувань, оскільки є правильним по суті і справедливим.
За встановлених обставин, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити .
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 червня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________