Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Боднар О.В.
при секретарі : Олійник А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 який також діє як законний представник в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача : Сторожницька сільська рада, Ужгородська районна державна нотаріальна контора і Ужгородське районне комунальне підприємство (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про визнання права на частку в спільній сумісній власності й права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітніх онуків ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування ,-
в с т а н о в и л а :
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернувся у суд з вищенаведеним позовом з посиланням на те, що 23.11.1993 року з ОСОБА_5 було укладено шлюб та в 1996 році розпочали будівництво житлового будинку АДРЕСА_1. В 2002 році даний незакінчений будівництвом будинок готовністю 70 % було подаровано ОСОБА_5 на нашу вимогу її сестрою, ОСОБА_6. Після спільної добудови будинку готовність його складає 98%. На земельній ділянці виділеній для будівництва було також розпочато у 2003 році будівництво магазину-кафе, яке здано в експлуатацію актом від 29.08.2005 року. А ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла та у зв’язку з цим їх діти та він є спадкоємцями майна померлої. За цих обставин просить визнати за ним право власності на Ѕ частку у майні подружжя на житловий будинок та магазин-кафе та по 1/6 частці права власності в порядку спадкування за померлою ОСОБА_5.
Та у липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась у суд з вищезазначеним зустрічним позовом і при цьому посилалась на те, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10.05.2005 року було розірвано між ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_5 шлюб від 27.11.1993 року. В 1992 році ОСОБА_6 на виділеній земельній ділянці розпочала будівництво житлового будинку та літньої кухні. І коли літня кухня була придатна до проживання то ОСОБА_6 дозволила проживати у ній подружжю ІНФОРМАЦІЯ_4. В 2003 році ОСОБА_6 і ОСОБА_5 розпочали будівництво на своїй земельній ділянці магазину-кафе, яке здано в експлуатацію у 2005 році. Прибуток від роботи магазину-кафе було вкладено у завершення його будівництва. А 19.09.2002 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 літню кухню та незакінчений будівництвом житловий будинок 70 % готовності. Оскільки, шлюб розірвано, а тому просить суд визнати за нею та неповнолітніми онуками право власності у порядку спадкування по 1/3 частці на житловий будинок, літню кухню та магазину-кафе.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07 травня 2009 року первісний та зустрічний позови задоволено частково .
Заперечуючи зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічного позову, а в первісному позові відмовити. Мотивує її тим, що дане рішення суду постановлено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права .
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги і просив задовольнити її з наведених підстав.
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 заперечили вимоги апеляційної скарги і просили суд відмовити у її задоволенні .
Представник Ужгородської міжрайпрокуратури Вотьканич Т.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
В світлі вимог статей 11, 60 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Рішення суду першої інстанції підлягає – зміні, оскільки суд першої інстанції застосував норми матеріального права, які не поширюються на правовідносини стосовно визнання права власності в порядку спадкування та не застосовано закон, який підлягав застосуванню, у наслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин.
З свідоцтва про шлюб від 19.05.2006 року вбачається, що 27 листопада 1993 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 /а.с. 16/.
А рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10.05.2005 року шлюб укладений 27.11.1993 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано, яке набрало законної сили 13.06.2005 року /а.с. 32/.
Як вбачається з свідоцтва про смерть від 31.01.2006 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 17/.
Згідно договору дарування від 19 вересня 2002 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 літню кухню та незакінчений будівництвом житловий будинок 70 % готовності та земельну ділянку площею 0,14 га. на якій розміщені будівлі /а.с. 28/.
Довідкою Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна від 25.10.2006 року за № 597 стверджено, що готовність незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 становить 98 % /а.с. 21/.
А звідси, за час шлюбу на підставі вимог ст. 60 СК України бувше подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4 набуло майно в розмірі 28 % від незакінченого будівництвом житлового будинку, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Також за час шлюбу було побудовано магазин-кафе АДРЕСА_2, який належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Який актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 29.08.2005 року прийнято в експлуатацію магазин-кафе /а.с. 40-42/.
Відповідно до вимог абзацу 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 є незакінчений будівництвом та не прийнятий до експлуатації, а тому ОСОБА_2 має право спільної сумісної власності на 14/100 часток будівельних матеріалів та конструктивних елементів у незавершеному будівництвом житловому будинку.
Поза як магазин-кафе завершено будівництвом та прийнято до експлуатації, а тому на думку колегії суддів суд першої інстанції правомірно визнав за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на 1/2 частину даного магазину-кафе.
Висновки суду першої інстанції стосовно відсутності у ОСОБА_2 права на спадщину за померлою ОСОБА_5 є підставними, так-як шлюб між ними розірвано та рішення суду набрало законної сили. Та ОСОБА_2 рішення суду не оскаржував.
Стосовно вимог про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування як первинного позову так і зустрічного позові то такі слід відхилити, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
З надісланої до апеляційного суду копії спадкової справи №379/2006 року вбачається, що сторони подали заяви про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_5, однак свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно їм не видано.
Тоді як за змістом ст. 1301 ЦК України в судовому порядку вирішується питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, установлених законом .
Однак, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, оскільки відсутній спір між сторонами з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину.
За встановлених обставин рішення суду першої інстанції не є законним у цілому, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції по суті справи не передаючи її на новий розгляд, задовольнивши частково вимоги апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково .
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 травня 2009 року – змінити.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 14/100 часток будівельних матеріалів та конструктивних елементів незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішення суду в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину завершеного будівництвом будівлі магазину-кафе АДРЕСА_2, залишити без змін.
У решті вимог первинного та зустрічного позовів, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________