Справа 2а-2457/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2009 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кучми В.В.,
при секретарі - Сіденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з справжнім позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про стягнення недорахованих сум одноразової допомоги до 5 травня за 2007-2009 роки, мотивуючи позовні вимоги тим, що є ліквідатором наслідків на ЧАЕС, має статус інваліда війни. В порушення вимог законодавства, які регулюються зокрема Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідач виплатив йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у значно меншому розмірі, а за 2007 р – 300 грн, за 2008 р – 350 грн та за 2009 р – 380 грн А виходячи з розрахункового розміру встановленого законом мінімальної пенсії за віком йому необхідно як учаснику війни виплатити інші суми, тому вважає йому не доплачено 8665грн. При зверненні до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради з заявою про виплату щорічної разової грошової допомоги в розмірах, встановлених Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” отримав відмову.
Позивач до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачем за підписом керівника надані письмові заперечення, за якими позовні вимоги УПтСЗН не визнає, заявлено клопотання застосувати строк позовної давності. Від представника надійшла заява про розгляд справи без його участі, також просить застосувати строк позовної давності.
Вивчив письмові пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни. Вказані обставини підтверджуються посвідченням за Є №070748 від 29.06.09 р, виданим УПтСЗН виконавчого комітету Сніжнянсякої міськради, вкладкою до нього, а також довідкою МСЕК від 26.02.08 р, згідно якої йому призначена третя група інвалідності до 01.03.11 р, інвалідність пов»язана з наслідками катастрофи на ЧАЕС (а.с. 8, 9). У відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на щорічну (до 5 травня поточного року) разову грошову допомогу як інвалід війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов”язаних з веденням в дію Закону 3551-XII відповідно до ст. 17 названого Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, передбачених статтями 12-16 відповідно до ст. 17-1 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Таким чином, на відповідача покладений обов”язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Але як встановлено у судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивачу була здійснена виплата щорічної грошової, яка виплачується до 5 травня за 2007 р – 300 грн, за 2008 р – 350 грн. Зазначені виплати здійснені у розмірі, встановленому Законом України „Про державний бюджет України” на відповідні роки та за постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.08 р №183 „Про розміри разової грошової компенсації, що виплачується у 2008 році згідно Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”. Зазначені обставини підтверджуються листом УПтСЗН №01-1013 від 18.03.09 р (а.с. 4).
Втім, відповідно до ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства для захисту прав, свобод та інтересів особи втстановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свиїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністравтиного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідачем за підписом керівника надані письмові заперечення, за якими позовні вимоги УПСЗН не визнає і при цьому заявляє клопотання, за яким наполягає застосувати строк позовної давності (а.с. 18 зв, 20). Позивач звернувся з справжнім позовом до суду за реєстровим №6989 від 23.06.09 р, таким чином пропустив встановлений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, які вважає порушеними і які виникли до 23.06.08 року.
Суд вважає, в цьому випадку виходячи із меж і змісту заявлених позовних вимог, оскільки допомога носить щорічний характер і порядок виплати прив»язаний до визначеної дати, позивач річний строк, передбачений ч. 1 ст. 99 КАС України, пропустив. Належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого терміну звернення до суду і підстав для його поновлення з часу починаючи з 05.05.07 року, тобто після того, коли було відомо про порушення виплат у цьому поточному році, наступному році та теперішнього часу у судовому засіданні не надав. Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду за оспорюваний період до 5 травня 2007-го, 2008 років, суд при цьому також керується і зауважує на те, що статті 12, 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” або інший закон не передбачають і не встановлюють, що своєчасно не отримані виплати з вини органу, який призначає і виплачує одноразову державну допомогу інвалідам – учасникам бойових або особам, до них приравнених, за минулий час можуть виплачуватись без обмежень.
Положення частини 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що встановлені в первісній редакції Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №367-ХІV від 25.12.98 р, визначають щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи – сім мінімальних пенсій за віком . Втім, у зв»язку з прийняттям Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з моменту їх дії з початку відповідного поточного року цими законами встановлювався новий порядок визначення розміру соціальних гарантій. Так, у відповідності до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року №835-VI встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Зазначена норма діє з 01.01.2009 року і до теперішнього часу.
Таким чином, у період виникнення спірних правовідносин станом на 5 травня 2009 року, які є предметом спору у цій справі, були наявні нормативно-правові акти, що мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріорітету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Втім, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно, є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скаксування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового атку, якщо інше не передбачено самим цим актом , автоматично скасовується однопредметний акт, якій діяв у часі раніше». Отже за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріорітету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Діючі нормативні положення ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» про розміри державних соціальних гарантій на поточний 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, є такі які встановлюються відповідними законами України, цим Законом або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, не суперечать Конституції України, оскільки статтею 95 Конституції передбачено, що законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а у відповідності до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов”язковими для виконання.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діючою регулюючою нормою є ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік, а відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відповідачем ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради при визначенні і виплаті до 5 травня державної соціальної виплати позивачеві як інваліду війни правомірно були застосовані положення постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.09 р №211 Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань" та відповідно до п. 1 зазначеної постанови проведені виплати у сумі 380 гривен.
На підставі п.п. 4, 11 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 р з наступними змінами і доповненнями сторони звільнені при зверненні з позовом до суду від сплати державного мита, таким чином судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 92 п. 6 Конституції України, ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року №835-VI, ст.ст. 158, 159, 161, 162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про визнання дій не правомірними та стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік залишити без
задоволення.
Постанова може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Головуючий: