ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.10.2009 Справа № 14/200-ПН-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Кооперативу "Агросервіс", м. Херсон,
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м. Херсон,
про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
позивача: Мінаков С.Б., представник, дов. № 1 від 19.08.2009 р.,
відповідача: ОСОБА_1, паспорт, НОМЕР_1 виданий Генічеським РВУМВС України в Херсонській області,
третьої особи: Анісімов В.В., представник, дов. № 07/1506-08 від 07.10.2008 р.
Позивач у позовній заяві просить визнати право власності на трансформаторну підстанцію № 656 з підсобними приміщеннями, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, 18, а також зобов'язати відповідача звільнити вказане майно та передати їх законному власнику. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 16, 331 ЦК України.
Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення у яких проти позову заперечував. Відзив на позовну заяву до дня засідання суду не представив.
Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Представник третьої особи у судовому засіданні надав усні пояснення у яких заперечував проти позову.
За згодою присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд
в с т а н о в и в :
Як стверджує позивач у позовній заяві, автомобільна стоянка на вул. Покришева, 18 у м. Херсоні була розташована приблизно з 1994 року. В 1997 році між кооперативом "Агросервіс" та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" було укладено договір № 311 про постачання електричної енергії. Відповідно до цього договору електричну енергію було підключено до тимчасових споруд, що належали кооперативу та знаходились за адресою вул.. Покришева ,18 у м. Херсоні.
01.12.1999 року між кооперативом "Агросервіс" та Державним комунальним підприємством по роботі платних автостоянок та автопарковок було укладено договір на проведення робіт по благоустрою платної автостоянки по вул. Покришева, 18. Як стверджує позивач, на виконання умов зазначеного договору, кооперативом у 2000 році були збудовані об'єкти нерухомості, а також збудовано та підключено трансформаторну підстанцію № 656.
Також, з 2000 року, кооператив укладав з субабонентами договори на спільне використання електричних мереж, а саме трансформаторної підстанції.
22 червня 2009 року між кооперативом «Агросервіс»та приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди об'єктів нерухомості, що належать кооперативу. Договір був укладений терміном на 6 місяців. На виконання договору, ОСОБА_1 були передані в користування наступні об'єкти нерухомості: навіс з металоконструкцій та шиферу - 17 шт, гараж металевий - 2 шт, гараж кам'яний - 4 шт, трансформаторна підстанція ТП № 656 - 1 шт, підсобне приміщення - 1 шт.
Через місяць, після укладання договору оренди, співробітники кооперативу звернулись до ОСОБА_1 з проханням надати ключі від трансформаторної підстанції з подібними приміщеннями для проведення ремонтних робіт, а саме для проведення заміни масла, однак ОСОБА_1 відмовив, аргументуючи свою відмову тим, що він сам все відремонтував. Після зазначеного інциденту керівник кооперативу особисто звернулась до відповідача з метою з'ясувати його позицію навколо трансформаторної підстанції. Під час розмови, ОСОБА_1 висловив позицію, що після капітального ремонту, трансформаторна підстанція взагалі стала належати йому. Після зазначеної розмови, ОСОБА_1 було направлено претензію, на яку ОСОБА_1 до цього часу не відповів, а майном користується на правах оренди.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Стаття 376 Цивільного кодексу України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво не набуває права власності на нього (частина 2 ст. 376 ЦК України). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5 ст. 376 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка на якій розташовано спірне майно, не належить позивачу на праві власностя або на праві оренди.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Порядком передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтверджені державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів будівництва, його інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Статтею 18 Закону України "Про основи містобудування" встановлено, що будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад - у даному випадку з дозволу Херсонської міської ради.
Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством об'єктів забороняється.
Комісія з приймання об'єкту перевіряє відповідність об'єкта технічним, санітарним, будівельним нормам, а відтак це не є функцією БТІ. Більш того, відповідно до п.1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003р. реєстрації підлягають об'єкти права власності, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не надав суду документи, які підтверджують, що він взагалі будував спірне майно, не надав проектно-кошторисної документації, договору підряду, доказів понесених витрат на будівництво, тощо. Крім того, не надано документів в підтвердження того факту, що у встановленому законом порядку позивачу надано дозвіл на будівництво (реконструкцію) спірного майна, на виготовлення проектно-кошторисної документації та затверджено державний акт по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Звертаючись із позовними вимогами про визнання права власності, саме позивач повинен довести в суді факт оспорення (невизнання) його права власності, тобто навести обставини за яких відповідач, вчиняє дії, які свідчать про намагання оспорити право власності позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що:
- позивачем не подано доказів на підтвердження того факту, що відповідач порушив його права та охоронювані законом інтереси або ж створив загрозу їх порушення;
- всупереч вимогам статті 33 ГПК України позивачем не подано доказів про наявність у нього правовстановлювальних документів на спірне майно або про втрату ним таких документів.
За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "26" жовтня 2009 р.