Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #63987524

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

          27 квітня 2017 року                                                              Справа № 814/702/17


          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом1. ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 07400 2. ОСОБА_2, вул. Леніна, 1, с. Плоске, Броварський район, Київська область, 07450 3. ОСОБА_3, вул. Жукова, 23, с. Малий Крупіль, Згурівський район, Київська область, 07600 4. ОСОБА_4, АДРЕСА_2, 83004 5. ОСОБА_5, АДРЕСА_3, 83114 6. ОСОБА_6, АДРЕСА_3, 83114 7. ОСОБА_7, АДРЕСА_4, 67400 8. ОСОБА_8, вул. Бериславська, 12, с. Новорайськ, Бериславський район, Херсонська область, 74360 9. ОСОБА_9, вул. Малиновського, 62, м. Миколаїв, 54001 10. ОСОБА_10, вул. Малиновського, 62, м. Миколаїв, 54001 11 ОСОБА_11, АДРЕСА_5 1, 01001 12 ОСОБА_12, АДРЕСА_6, Київ 1, 01001 13 ОСОБА_13, АДРЕСА_7, 07400 14 ОСОБА_14, АДРЕСА_7, 07400 15 ОСОБА_15, АДРЕСА_8, 55600 16 ОСОБА_16, АДРЕСА_9, 57113 17. ОСОБА_17, вул. Ломоносова, 28/41, м. Київ 1, 01001 18. ОСОБА_18, АДРЕСА_10, Житомирська облас, 12110 19. ОСОБА_19, АДРЕСА_11, 83000 20. ОСОБА_20, АДРЕСА_11, 83004 21. ОСОБА_21, вул. Миру, 48, с. Очеретине, Ясинуватський район, Донецька область, 86020 22. ОСОБА_22, вул. Фрунзе, 93, м. Миколаїв, 54020 23. ОСОБА_23, АДРЕСА_12, 54003 24. ОСОБА_24, АДРЕСА_13, 83014 25. ОСОБА_25, АДРЕСА_13, 83014 26. ОСОБА_26, вул. М.Малиновського, 62, м. Миколаїв, 54001 27. ОСОБА_27, вул. Малиновського, 62, Миколаїв, 54001 28. ОСОБА_28, вул. Сотий квартал, 51-А, м. Миколаїв, 54000 29. ОСОБА_29 Григоривича, вул. Молодіжна, 2, с. Плоске, Броварський район, Київська область, 07450 30. ОСОБА_30, АДРЕСА_1, 07400 31. ОСОБА_31, вул. Жукова, 23, с. Малий Крупіль, Згурівський район, Київська область, 07600 32. ОСОБА_32, вул. Садова, 91, с. Косино, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600

до відповідачаГоловного управління Держгеокадастру у Житомирській області, вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002

провизнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просили визнати неправомірними відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення позивачам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Копищанської сільської ради Олевського району Житомирської області та зобов’язати відповідача надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Свій позов мотивували тим, що відмова в задоволенні заяв позивачів з боку відповідача ґрунтується на припущеннях щодо можливого подальшого нецільового використання земельних ділянок, а також необґрунтованому твердженні про те, що ці ділянки не відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що у Житомирський області трапляються випадки незаконного видобутку бурштину, а тому позивач має підозру, що земельні ділянки можуть в подальшому використовуватися не за цільовим призначенням – не для ведення особистого селянського господарства, а для незаконного видобутку корисних копалин. Крім того частина земельних ділянок у масиві відноситься до земель лісового фонду, на які не розповсюджується компетенція відповідача щодо видачі відповідних дозволів. Крім того, вважав, що винесення рішення суду по цій справі порушить дискреційні повноваження відповідача, який має свободу у вирішенні питання щодо доцільності чи недоцільності видачі дозволів тим чи іншим особам.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Представник позивачів надав суду заяву, в який просив розглянути справу в порядку письмового провадження та письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких просив позов задовольнити. Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, суд приходить до такого.

З метою організації селянського господарства позивачі звернулися до відповідача із заявами від 25.01.2017 року та 26.01.2017 року, в яких просили надати їм у власність земельні ділянки – площею 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Копищанської сільської ради Олевського району Житомирської області.

До своїх заяв позивачі додали копії паспортів та документів про присвоєння податкових номерів, а також графічні матеріали про бажане розташування земельної ділянки (т.1 а.с. 43- т.2 а.с. 120).

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_16 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_33 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Законом визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, а саме статтею 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею не більше 2,0 гектара.

Як встановлено судом, вимоги щодо форми і змісту клопотань про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства позивачами було дотримано.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В той же час підставою для відмови щодо заяв частини позивачів, а саме ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_31, ОСОБА_28, ОСОБА_23, ОСОБА_18, ОСОБА_13 стало припущення відповідача про те, що вказані землі можуть використовуватися не за цільовим призначенням, оскільки на вказаних ділянках можуть знаходиться поклади бурштину, що може призвести до його незаконного видобутку.

В той же час відповідачем суду не надано будь-яких доказів наявності на вказаних земельних ділянках відповідних покладів, даних про зміну у зв’язку з цим цільового призначення земельної ділянки, та відповідного посилання на нормативний акт, чи інший документ, визначений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу, як на належну підставу для відмови у задоволенні заяв позивачів.

Припущення про можливість подальшого нецільового використання земельних ділянок не передбачено законодавством як підстава для відмови у задоволенні відповідних клопотань позивачів, в той же час законодавство передбачає можливість контролю за цільовим використанням відведених земель з боку відповідних державних органів після їх відведення у власність та застосування заходів у випадку їх виявлення.

За таких умов відмови відповідача на адресу позивачів в цій частині суд вважає необґрунтованими та незаконними, і позов в цій частині належить до задоволення.

Щодо іншої частини заявників, а саме щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_14, ОСОБА_17 підставою для відмови стала належність цих земель, на думку відповідача, до земель лісогосподарського призначення (земель вкритих лісовою рослинністю).

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

При цьому відповідач у своїх відмовах та у запереченні на позов послався на наявність графічних матеріалів, які містяться у «Матеріалах по інвентарізації земель Копищенської сільської ради, Олевського району, Житомирської області» та «Документації по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП «Перемога» Копищенської сільської ради народних депутатів, Олевського району, Житомирської області».

Однак вказані матеріали суду для дослідження не надані. Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах обов’язок доказування покладеного на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Натомість позивачем суду надана копія листа відділу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у Олевському районі від 23.03.2017р. №19-6-0.30-34/109-1, згідно з яким, відповідно до експлікації земельних угідь Технічного звіту по обстеженню земельної ділянки (на предмет встановлення ґрунтового покриву та визначення особливо цінних груп ґрунтів) земельна ділянка загальною орієнтовною площею 66,0 га, розташована на території Копищенської сільської ради Олевського району Житомирської області, за межами населених пунктів, віднесена до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті).

До того ж, як слідує із системного аналізу статей 118, 186, 186-1 Земельного кодексу України заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинна містити лише приблизний розмір та місце розташування бажаної земельної ділянки, остаточний розмір та місце розташування якої, можливість виділення цієї ділянки у власність, визначаються в процесі розроблення, погодження і затвердження документації із землеустрою, в порядку визначеному статтям 186, 186-1 Земельного кодексу України, в тому числі за погодженням відповідних органів у сфері лісового господарства із з’ясуванням зазначених питань у випадку їх розбіжностей.

Отже заперечення відповідача в цій частині суд також відхиляє, як необґрунтовані, а позов в цій частині також належить до задоволення.

Щодо доводів відповідача про можливість втручання суду у дискреційні повноваження цього органу в даному випадку, суд ці доводи відхиляє, з огляду на таке.

Конструкція норми статті 118 Земельного кодексу України не містить положень про наявність дискреції у діях органу, який приймає рішення про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зокрема в законодавстві дискреція у повноваженнях державного органу зазвичай визначається словами «може», «має право», тощо, які свідчать про можливість свободи поведінки суб’єкта прийняття рішення, який може керуватися власними переконаннями, власними уявленнями про доцільність, а також обґрунтованим за певної ситуації адміністративним розсудом.

В той же час норма частини 7 статті 118 Земельного кодексу України визначає, що відповідний орган «розглядає клопотання і дає дозвіл» або відмовляє у видачі дозволу з підстав передбачених вказаною нормою.

Отже в конструкції вказаної норми чітко передбачені конкретні дії суб’єкта владних повноважень у конкретній юридичній ситуації, без надання йому права дискреції (власного розсуду) у питаннях на які землі і яким особам доцільно чи недоцільно надавати дозволи на розроблення проекту землеустрою. Законодавець визначив цей порядок таким шляхом, щоб унеможливити корупційну складову при прийнятті відповідного рішення, запобігти невмотивованій дискримінації при вирішенні питань щодо права власності на землю.

В той же час, відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Статтею 13 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод закріплено право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Отже завданням суду є не лише суто захист прав і свобод людини, але такий захист, який би призвів до ефективного поновлення порушеного права.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

В даній справі неможливе ефективне поновлення прав позивачів лише констатацією факту такого порушення, через суто визнання наданих їм відмов відповідача протиправними. Таке рішення дає можливість винесення повторних відмов щодо них з тих самих підстав, як результат виникнення нових порушень прав заявників, що не узгоджується із вимогами щодо ефективного способу правового захисту, встановленого Європейською конвенцією з прав людини та основних свобод.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, як встановлено по цій справі, вказані вимоги відповідачем дотримано не було.

Оскільки судом надана повна оцінка мотивам відмов, які надані позивачам з боку відповідача, встановлена їх необґрунтованість та незаконність, інших підстав для відмови у задоволенні клопотань позивачів відповідач не наводить, то в даному випадку ефективним способом правового захисту є визнання вказаних відмов у задоволенні клопотань позивачів протиправними та зобов’язання позивача задовольнити вказані клопотання.

Тому суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А НО В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_25, ОСОБА_34, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_3, ОСОБА_31, ОСОБА_2, ОСОБА_35, ОСОБА_30, ОСОБА_2, ОСОБА_29, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_27, ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_9, ОСОБА_28, ОСОБА_14, ОСОБА_13 земельних ділянок площею 2,0 га кожна для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Копищанської сільської ради Олевського району Житомирської області.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_25, ОСОБА_34, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_3, ОСОБА_31, ОСОБА_2, ОСОБА_35, ОСОБА_30, ОСОБА_2, ОСОБА_29, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_27, ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_9, ОСОБА_28, ОСОБА_14, ОСОБА_13 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га кожна для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Копищанської сільської ради Олевського району Житомирської області.


Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.


Суддя                                                                        Князєв В.С.


  • Номер:
  • Опис: визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії
  • Тип справи: Адміністративний позов
  • Номер справи: 814/702/17
  • Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд
  • Суддя: Князєв В.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.04.2017
  • Дата етапу: 14.03.2018
  • Номер:
  • Опис: заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
  • Тип справи: За нововиявленими обставинами (за заявою сторони)
  • Номер справи: 814/702/17
  • Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд
  • Суддя: Князєв В.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.03.2018
  • Дата етапу: 26.06.2019
  • Номер: К/9901/12505/19
  • Опис: визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 814/702/17
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Князєв В.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.05.2019
  • Дата етапу: 13.06.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація