Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Боднар О.В.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 16 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради, Міжгірського РВ ЦЗК та ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю в частині внесених змін ,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з вищезазначеною позовною вимогою. Як на підставу своїх вимог посилалась на те, що рішенням 20 сесії 23 скликання Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 року їй передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,0096 га. й отримала про це Державний акт про право приватної власності на землю. Однак, ОСОБА_1 внаслідок самовільної добудови до будинку здійснив захоплення земельної ділянки площею 0,0010 га., що на праві власності належить їй. Внаслідок самовільного захоплення частини земельної ділянки їй було заподіяно ОСОБА_1 моральну шкоду, яку визначає в розмірі 5000 грн.. За цих обставин й просила задовольнити позовні вимоги.
В свою чергу у березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю в частині внесених змін. Свої вимоги мотивував тим, що являється суміжним землекористувачем земельної ділянки, яка прилягає до багатоквартирного будинку. В приватну власність ОСОБА_2 передано й частину земельної ділянки, яка відноситься до багатоквартирного будинку, яка служила проходом до вигрібної ями. Передача ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0096 га. відбулось у порушення вимог п. 3.9. “Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі” / Затверджена Наказом Держкомзему, від 04.05.1999 року № 43 /, ( далі Інструкція ). Виходячи з цього й просив суд першої інстанції задоволити позов.
Рішенням Міжгірського районного суду від 16 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією про скасування згаданого рішення суду в частині задоволених вимог ОСОБА_2 та відмови у його позові й ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2 та задоволення його позову, оскільки таке є незаконним і необґрунтованим. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції порушено вимоги норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
В судовому засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали вимоги апеляційної скарги та просила задовольнити її з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_2 заперечив вимоги скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. В той же час, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового рішення в частині задоволених вимог та відхилених вимог апелянта, оскільки не є законним.
Протягом судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 доводив перед судом, що внесення змін у державний акт стосовно земельної ділянки площею 0,0096 га. здійснено у супереч вимог п. 3.9. Інструкції й не було здійснено відведення даної земельної ділянки у натурі ( на місцевості ) та використовувалась дана земельна ділянка не за цільовим призначенням.
Рішенням 20 сесії 23 скликання Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 року передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0096 га. для обслуговування житлового будинку. А землевпорядній службі доручено виготовити ОСОБА_2 державний акт на право власності / а.с. 18 /.
В матеріалах справи наявний Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 033566 від 07.10.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів за №903 з якого вбачається, що для обслуговування господарських будівель ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0156 га. . Проте в плані зовнішніх меж значиться земельна ділянка №2 площею 0,0096 га. де суміжним землекористувачем під літерами від В до Г значиться ОСОБА_1. А в графі “Зміни у межах і розмірах земельної ділянки” зазначено ділянку № 2 площею 0,0096 га. / а.с. 19 /.
Пунктом 3.9. Інструкції передбачено, що у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання , які відбулися після видачі державного акта , ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.
Державний акт від 07.10.1999 року видано ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0156 га. та межі даної ділянки стосовно їх розташування не змінювались, а також умови її передачі чи надання не змінювались після видачі державного акту. Коли б таке мало місце то на підставі п. 3.9. Інструкції можна б було внести у неї відповідні зміни.
Зазначене вказує на те, що земельну ділянку № 2 площею 0,0096 га. для обслуговування житлового будинку внесено до державного акту від 07.10.1999 року всупереч вимог Інструкції, оскільки повинен був бути виготовлений інший державний акт, що також зазначено і в рішенні Міжгірської селищної ради.
Разом з тим наявний в матеріалах справи Акт погодження меж земельної ділянки переданої у приватну власність не відповідає вимогам п. 2.4. Інструкції, оскільки відсутня дата його складання, невідомо яку-саме земельну ділянку перенесено в натурі (на місцевості) та відсутній план земельної ділянки / а.с. 23 /.
В судовому засіданні ОСОБА_1 доведено, що 27.10.1992 року придбав квартиру №1 в будинку АДРЕСА_1 / договір купівлі-продажу /.
А звідси, ОСОБА_1 у відповідності до змісту ст. 42 ЗК України користується частиною земельної ділянки, виходячи зі згоди всіх співвласників багатоквартирного жилого будинку.
Рішенням 14 сесії 24 скликання Міжгірської селищної ради від 12.08.2004 року змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,0100 га. на ведення підприємницької діяльності для обслуговування магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1”. Зобов’язано ОСОБА_2 виготовити проект відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення. До використання земельної ділянки приступити після внесення змін на землю до державного акту стосовно цільового призначення такої / а.с. 465 /.
Магазин “ІНФОРМАЦІЯ_1” знаходиться на земельній ділянці площею 0,0096 га. . В матеріалах справи відсутні докази того, що виготовлено проект відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення. Та що внесено зміни до державного акту в частині зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,0100 га. .
Позаяк вимоги ОСОБА_1 знайшли своє ствердження, тому вимоги ОСОБА_2 в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є передчасними й не підлягають задоволенню, а в частині відшкодування моральної шкоди рішення суду слід залишити в без змін.
Оскільки між сторонами існують триваючі спірні правовідносини, а тому на думку колегії суддів ОСОБА_1 не пропустив строк на звернення до суду за захистом порушеного права, так-як вже тривалий час не може захистити свої порушені права.
Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати у розмірі 8,5 і 7,5 грн., та 4,25 і 7,5 грн. на загальну суму 27 гривень 75 коп. / а.с. 1-2, 172-173 /.
За встановлених обставин рішення суду першої інстанції не є законним у цілому, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду та ухвалення по суті справи нового рішення в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю в частині внесених змін, задовольнивши частково вимоги апеляційної скарги.
Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами статей 10, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково .
Рішення Міжгірського районного суду від 16 червня 2009 року змінити та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відмовити.
У частині відшкодування моральної шкоди рішення суду за первісним позовом залишити без змін.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради, Міжгірського РВ ЦЗК та ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю в частині внесених змін, задовольнити .
Державний акт про право власності на землю серії І-ЗК № 033566 від 07.10.1999 року в частині земельної ділянки 0,0096 га. по вул. Коцюбинського 35“а” згідно рішення 20 сесії 23 скликання Міжгірської селищної ради від 28.12.2000 року визнати недійсним та скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 27 грн. 75 коп. .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий : ______________________
Судді : ______________________
___________________