РІШЕННЯ
Іменем України
4 лютого 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - судді Куцина М. М., суддів: Власова С. О., Кондора Р. Ю., при секретарі : Рогач І. І., за участю: позивача ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 20 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
В позові зазначав, що відповідачка по справі звернулася до голови обласної державної адміністрації Гаваші О. О. зі скаргою, у тексті якої вказано, що він, ОСОБА_1, працюючи в Рахівській районній державній адміністрації завідуючим сектором взаємодії з правоохоронними органами, постійно користується посадою і впливає на людей, які працюють у районній державній адміністрації, міліції, міській раді, а також у цій скарзі відповідачка поширювала неправдиву інформацію про те, що він виганяв її з малими дітьми з квартири на вулицю.
Позивач вважав, що дана інформація є недостовірною, оскільки він не має ніякого відношення до житлового питання відповідачки та її дітей.
Цими діями відповідача погіршено репутацію позивача як державного службовця, і йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 1700 гривень.
Позивач, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини, та з підстав, передбачених ст. ст. 16, 23, 275, 277, 280 ЦК України, просив у суді першої інстанції визнати дії ОСОБА_2. щодо нього неправдивими і стягнути з відповідачки на його користь 1700 гривень моральної шкоди.
Рішенням Рахівського районного суду від 20 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 неправомірними. У решті позову відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, і просить у цій частині ухвалити нове рішення, яким призначити відповідачеві відпрацювати 100 годин громадських робіт.
У суді апеляційної інстанції позивач вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, на підставі ч.2 ст.305 ЦПУ України, розглянув справу у відсутності відповідачки та її представника.
Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1., районний суд виходив із того, що відповідачка неодноразово зверталася в різні інстанції зі скаргами на його дії та погрози, які в ході перевірки не знайшли свого підтвердження.
Приймаючи рішення про задоволення позову в частині позовної вимоги про визнання дій ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 неправомірними, районний суд виходив з того, що позивачем доведений факт безпідставності звернень відповідачки зі скаргами до різних інстанцій.
Однак, погодитися з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 15 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному суді» суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов’язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому за цих умов суд апеляційної інстанції, на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України, виходить за межі доводів апеляційної скарги і перевіряє справу в повному обсязі, і рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства, суд повинен з’ясувати обставини, які пов’язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини (ст. 214 ЦПК). При цьому факти підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являються предметом позову.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з ч. 3 ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у тексті скарги-звернення, на якій відсутній підпис особи, яка звертається, і адресованій голові Закарпатської обласної державної адміністрації, зазначено, що позивач, працюючи у Рахівській районній державній адміністрації завідуючим сектором взаємодії з правоохоронними органами, постійно користується посадою і впливає на людей, які працюють у районній державній адміністрації, міліції, міській раді, також у цій скарзі відповідачка поширює неправдиву інформацію про те, що він виганяв її з малими дітьми з квартири на вулицю.
Крім того, з огляду на зміст скарги відповідачки вбачається, що на її погляд, позивач, працюючи в Рахівській районній державній адміністрації завідуючим сектором взаємодії з правоохоронними органами, міг впливати на людей, до компетенції яких входить вирішення її житлових питань. І ці ж висловлювання щодо перевищення позивачем його владних повноважень є з її боку оціночними судженнями і направлені, на її погляд, на недопущення позивачем зазначеного впливу на думку сторонніх осіб, і не можуть розцінюватися як поширення неправдивих відомостей відповідачкою по справі.
Таким чином, право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34 Конституції України. Це право закріплено у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 277 ЦК України, на позивача покладається обов’язок щодо доведеності факту поширення недостовірної інформації.
Позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як юридичними фактами, пов’язує свою матеріальну вимогу.
Судова колегія вважає, що позивач ОСОБА_1. на порушення його обов’язку, передбаченого ст. 10 ЦПК України, та ч. 4 ст. 277 ЦК України щодо доведення свого позову, не довів тих обставин, що негативна інформація поширена відповідачкою по справі у зверненні зі скаргою про неправомірні дії до державного органу, який наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності та належності їй житлових прав, і застосування до правопорушника передбачених законом санкцій. Однак, на підставі поданих позивачем доказів місцевий суд не встановив, що метою цих звернень було приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1.
З врахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що в місцевого суду не було законних підстав для задоволення заявленого позову ОСОБА_1, а тому рішення Рахівського районного суду від 20 жовтня 2008 року слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів,
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рахівського районного суду від 20 жовтня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді :