У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

24 вересня 2009 року                                                                                                     м. Ужгород

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                          в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.

                                                             суддів : Дроботі В.В., Боднар О.В.

                                                при  секретарі : Олійник А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 27 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання удаваним договору дарування, визнання даного договору договором купівлі-продажу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову в цілому. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Рішенням Тячівського районного суду від 27 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено .

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з наведених в ній підстав.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнали вимог апеляційної скарги, оскільки вважають рішення суду законним.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що позивачем не стверджено належними й допустимими доказами обставини стосовно того, що укладення договору дарування було вчинено відповідачами з метою приховати договір купівлі-продажу аби позбавити його права на майно в спільній сумісній власності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне відхилити апеляційну скаргу, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з вимог ст. 3 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів .

А відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як на підставу своїх вимог, апелянт посилається на те, що під час перебування з відповідачкою у шлюбі була придбана ними за договором купівлі-продажу квартира за суму 5000 гривень. Факт купівлі квартири стверджується розпискою ОСОБА_4.  

Проте такі доводи апелянта на думку колегії суддів не спростовують висновків суду.

Згідно договору дарування від 18.06.2004 року відповідач ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 квартиру, яка належить йому на праві власності, вартістю 18098 грн.. Даний договір відповідає дійсним намірам сторін та не носить удаваного характеру /а.с. 12 /.

А удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, ч. 1 ст. 235 ЦК України .

В матеріалах справи відсутні докази та й судом не встановлено, що відповідачі як сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, а їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків та приховували їх іншу волю ніж та, яка передбачена договором дарування.

Відповідачами в судових засіданнях доводилось, що вони дійсно мали намір укласти договір дарування й не мали на меті укладати інші угоди.

Оскільки відсутні дані, що сторони договору діяли свідомо для досягнення певної користі, а наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо, що в свою чергу свідчить про безпідставність вимог апелянта.

    Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу  окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

    А звідси, посилання апелянта на розписку від 21.12.2008 року про отримання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 1000 доларів США за продаж квартири, коли вартість такої становить 18098 грн. й написана аж через 4 роки і 6 місяців та й ще не стороною угоди не обґрунтовує удаваність дій відповідачів при укладенні договору дарування.

    За таких обставин, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке є законними й обґрунтованим .

Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :

у  х  в  а  л  и  л  а :  

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити .  

Рішення Тячівського районного суду від 27 квітня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .

Головуючий  : ______________________                 Судді :  ______________________                                                                             ______________________