УХВАЛА

                                                               Іменем України

9 вересня  2009 року                                                                   м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого Куцина М. М., суддів: Кондора Р. Ю., Фазикош Г. В.  при секретарі Медяник Л. В., за участю:  позивача  ОСОБА_2. та його представника ОСОБА_3, представника органу опіки та піклування Хустської РДА Дуду Т. М.,   розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною  скаргою   ОСОБА_1    на рішення     Хустського  районного суду від  26 січня  2009 року по справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,

                                                   ВСТАНОВИЛА:

У   квітні  2008  року  ОСОБА_2     звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_1        про  визначення місця проживання дитини.

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду  з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

В первісному  позові ОСОБА_2     зазначав, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 20 лютого 1993 року  по 26 вересня 2007 року  і рішенням Хустського районного суду від 26 вересня 2007 року  їхній шлюб розірвано.

Від даного шлюбу  у сторін народилося двоє синів  :   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

При розірванні шлюбу діти були залишені на утриманні  та вихованні біля матері ОСОБА_1, однак з жовтня 2007 року  вони проживають з батьком ОСОБА_2. і перебувають на його утриманні та вихованні.

Позивач вважає , що може створити належні умови проживання для їх виховання та повноцінного розвитку, оскільки має власності житловий будинок , займається підприємницькою діяльністю.

Старшому сину ОСОБА_4 виповнилося 14 років, і він сам визначив своє місце проживання.

Позивач, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини та з підстав, передбачених ст..18,160 СК України, просив у суді першої інстанції  визначити місце проживання дитини ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_2

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 посилається  на те, що при розірванні шлюбу Хустський районний суд вирішив залишити неповнолітніх дітей біля неї. Однак, після розірвання шлюбу у жовтні 2007 року  відповідачем без її згоди було замінено замки на вхідних дверях їхнього спільного будинку, самовільно знято газовий котел та водяний насос, чим було створено  неможливі умови для проживання разом з дітьми у житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_1

Позивачка, посилаючись на зазначені  у зустрічній позовній заяві обставини справи,  та з підстав, передбачених ст. ст.  18,160 СК  України,  просила в суді першої інстанції   визначити місце проживання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею,  матір’ю дитини,  ОСОБА_1 по місцю її проживання.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Рішенням   Хустського районного суду від  26 січня 2009 року    первісний позов задоволено.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком  ОСОБА_2.

Зобов’язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 свідоцтва про народження дітей.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги    ОСОБА_1  посилається на  неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення    і ухвалення  нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Суд апеляційної інстанції на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглянув справу у відсутність апелянта, оскільки вона належним чином повідомлений про час  і місце розгляду справи.

Відповідач та його представник   у суді апеляційної  інстанції   вважають  апеляційну  скаргу безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що  батько неповнолітніх  дітей є  краще  матеріально забезпечений,  має власно житло, стабільних дохід, і в судовому засіданні  неповнолітній 12 річний ОСОБА_5 виявив бажання проживати з батьком, оскільки в нього кращі умови проживання,    виховання  та навчання.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що неповнолітні за власним  бажанням проживають з батьком, оскільки батько створив їм кращі умови проживання  та навчання.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

У відповідності до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Так, ч.1 ст.161 СК України,  якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитини, спір вирішується органом опіки піклування  або судом.

Згідно  з  ч.2 ст. 161 СК України, під час вирішення спору щодо проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я   та інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріалами справи стверджено, що  сторони  перебували у зареєстрованому шлюбові з 20 лютого 1993 року  по 26 вересня 2007 року  і рішенням Хустського районного суду від 26 вересня 2007 року  їхній шлюб розірвано. Від даного шлюбу  у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Старший син ОСОБА_4, якому ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 14 років,   самостійно визначив місце проживання з батьком.

    Крім цього, матеріалами справи стверджено, що неповнолітні діти з жовтня   2007 року  проживають з батьком.

    Акт обстеження житлово- побутових умов   обох батьків від 12 грудня 2008 року, складених Хустською РДА, стверджує  факт того, що умови проживання у батька ОСОБА_2 є кращими, оскільки будинок складається  з п’яти кімнат, дві з яких дитячі, а   в будинку, у якому проживає мати, має тільки одну кімнату.

    Опікунською радою Хустської райдержадміністрації рекомендовано органу опіки піклування Хустської РДА надати висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5. з батьком  за місцем     проживання батька.

    Таким чином, висновком органу опіки та піклування Хустської РДА від 13 листопада 2008 року визначено місце  проживання малолітньої дитини ОСОБА_5  з батьком.

    Матеріалами  справи стверджено , що батько дитини є приватним підприємцем і має стабільні доходи, і дана обставина стверджується довідкою Хустського ОДПІ.  Крім того, на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції  ОСОБА_1    звільнилась з постійного місця роботи і виїхала за межі  області.

    З врахуванням наведеного  та бажання неповнолітнього  ОСОБА_5 проживати з батьком, наявності стабільного доходу у батька та створення ним  належних умов для проживання  та навчання  дітей, судова колегія приходить  до висновку, що місцевий суд правильно визначив місце  проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком за місцем   проживання батька.

    Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції  норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

    Керуючись ст. ст. 307.308.313,314.315.317319 ЦПК Украйни, судова колегія судової палати,

                                                                УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1     відхилити.

Рішення    Хустського  районного суду від 26 січня 2009 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нию законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Судді: