РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2017 р.Р і в н е 817/607/17

10год. 35хв.

          Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом

Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області

до Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона 5"

про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона 5" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

          Справа розглянута в порядку скороченого провадження.

          Ухвалою про відкриття скороченого провадження від 28 квітня 2017 року відповідачу було надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для подання заперечення.

          У вказаний строк відповідачем подано заперечення на адміністративний позов, де вказано, що в отриманому адміністративному позові міститься неточність у назві позову та п.3 прохальної частини позову, а саме в зазначенні відповідно до яких пунктів ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" міститься вимога про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій. Крім того, відповідач зазначає, що Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області повинно було надіслати ВАТ "ПМК 5" розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій ОСОБА_1 до 17.06.2016 року, але цього так і не зробило, а тому у ВАТ "ПМК 5" були відсутні правові підстави для внесення до Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 у 2016 році.

          Давши оцінку доказам у справі, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (надалі - Закон №1058-ІV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (абз. 1).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абз. 1-3 пп. 1).

Закон України №1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004 року. До цього, діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР.

Згідно ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (в редакції чинній станом на 2016 рік), фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (абзац 4 пункту 1).

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР визначено, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування складає 100 % від об'єкта оподаткування.

Підпунктом 6.4 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, встановлено, що: розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій (в редакції чинній на 2016 рік).

Підпунктом 6.7 пункту 6 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пп. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за вересень - грудень 2016 року та доплата за 2016 рік, яким визначено місячні розміри фактичних витрат (а.с.4-8).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 в розрахунку відповідача призначено пенсію за віком на пільгових умовах.

За даними обліку позивача, відповідачем не внесено до Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій з вересня 2016 року по грудень 2016 року, в загальній сумі 19029,88 грн. (а.с.4). Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Згідно з пп. 6, 9 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, що затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за №41/26486, Управління Фонду здійснюють контроль за повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів та стягують у передбаченому законодавством порядку їх своєчасно не нараховані та/або не сплачені суми.

При цьому, до відносин щодо стягнення заборгованості, яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, застосовуються положення ч. 15 ст. 106 Закону України №1058-IV. Водночас, строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості, передбачені статтею 99 КАС України, не застосовуються.

Висновки аналогічного характеру наведені у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №21-3122а15, які є обов'язковими для суду за приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Щодо поданого заперечення суд зазначає наступне. Із долучених до позовної заяви документів чітко встановлено, що предметом заявленого спору є стягнення фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" станом на 27.12.2016 року, така ж вимога заявлена і у прохальній частині адміністративного позову. Щодо покликання Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона 5" на ненадіслання відповідного розрахунку на адресу відповідача, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний реєстр відправлених листів від 08.09.2016 року №45 (а.с.6) поданих у відділ зв'язку 18 РД УДППЗ "Укрпошта" з відміткою відділення поштового зв'язку про прийняття такої кореспонденції до відправки.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі на користь сторін не присуджуються.

           Керуючись статтями 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 5" на користь Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з вересня 2016 року по грудень 2016 року в розмірі 19029,88 грн. (дев'ятнадцять тисяч двадцять дев'ять гривень 88 коп.).

          Постанова суду першої інстанції є остаточною, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку.

          У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України відповідач зобов’язаний виконати постанову негайно.

Суддя                                                   Махаринець Д. Є.