ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/26819/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016

у справі № 815/8256/13-а Одеського окружного адміністративного суду

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.11.2013: № 0006281710 та № 0006291710.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення грошового зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до ОСОБА_2 згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.10.2013 за № 2226/15-53-17-1/НОМЕР_3. За висновками цього акту позивачем порушені норми пункту 4.1 ст. 4, пункту 9.6 ст.9, ст.ст. 16, 18, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-IV), підпункту 164.1.1 ст. 164, пунктів 178.3 та 178.7 ст. 178 Податкового кодексу України (ПК): занижено податок із доходів фізичних осіб на 2388330,00 грн., у зв'язку з не включенням до декларації за 2010 рік інвестиційного прибутку від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «АНГРО» на загальну суму 15922200,00 грн.; занижено загальний річний оподатковуваний дохід у сумі 28542250,00 грн. за 2011 рік, у результаті чого занижено податкове зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, на 2145220,30 грн.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.11.2013: № 0006281710 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 2388330,00 грн. за основним платежем та 597082,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006291710 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 2145220,30 грн. за основним платежем та 538305,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за договором купівлі-продажу від 28.12.2010 позивач (з урахуванням внесених 16.05.2011 року змін до цього договору щодо ціни) продав компанії «Megapolis Holdings (Overseas) Limited» частку у розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ «Ангро» (а.с.34-66 т.1).

Відповідно до пункту 3.4 зазначеного договору зобов'язання покупця зі сплати покупної ціни (4352940 доларів США) вважатимуться належним чином виконаними з моменту списання на користь продавця вказаної в статті 3.1 суми грошових коштів (перший платіж, другий платіж та третій платіж) з розрахункового рахунку покупця.

Загальний дохід позивача від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Ангро», з урахуванням внесених змін щодо покупної вартості та курсу гривні до долару США, склав 34857852,05 грн.

При цьому, відповідно до виписки з банківського рахунку позивача (а.с.85-88 т.1) кошти від продажу 50% у статутному капіталі ТОВ «Ангро» надійшли в такому порядку: 29.12.2010 - 2000000 доларів США (курс НБУ 7,9611 грн.); 12.04.2011 - 1352940 доларів США (курс НБУ 7,9638 грн.); 15.06.2011 - 1023529 доларів США (курс НБУ 7,9735 грн.).

Отримані позивачем кошти за договором від 28.12.2010 року у розмірі 34857852,05 грн. були відображені ним як доход від продажу інвестиційного активу у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік та розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами за 2011 рік (а.с.89-92, 96-99 т.1).

Позивач придбав корпоративні права щодо ТОВ «ТК Алмі», ТОВ «Алмі-Трейд», ТОВ «Обрій», ТОВ «Лізінг-Номінал», ТОВ «ТД Копійка», ТОВ «Траффік», ТОВ «Копійка-Центр» шляхом внесення до статутного капіталу цих товариств грошових коштів у загальній сумі 28542250,00 грн.

Ці операції були відображені позивачем у податковій звітності за 2011 рік як суми витрат на придбання інвестиційного активу.

За висновком акту перевірки, позивач неправомірно включив дохід від продажу інвестиційного активу в розмірі 15922200,00 грн. до доходу за 2011 рік, оскільки грошові кошти в цій сумі від продажу інвестиційного активу (частки в статутному капіталі ТОВ «Ангро») були зараховані на його банківський рахунок 29.12.2010, а відтак мали бути задекларовані у складі доходу в декларації за 2010 рік. Це призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за 2010 рік, на 2388330,00 грн. (15% від отриманого інвестиційного прибутку у розмірі 15922200,00 грн.).

Крім того, за висновком ДПІ позивач неправомірно включив до складу інвестиційних збитків у 2011 році суми витрат на придбання інвестиційного активу - корпоративних прав ТОВ «ТК Алмі», ТОВ «Алмі-Трейд», ТОВ «Обрій», ТОВ «Лізінг-Номінал», ТОВ «ТД Копійка», ТОВ «Траффік», ТОВ «Копійка-Центр», оскільки у 2011 році операцій з продажу цих корпоративних прав вчинено не було, тоді як, за висновком контролюючого органу, витрати на придбання інвестиційного активу зменшують оподатковуваний дохід від операцій з продажу цього ж інвестиційного активу. Внаслідок цих дій позивач, як вказано в акті перевірки, занизив загальний річний оподаткований дохід за 2011 рік на 28542250,00 грн. та занизив податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за 2011 рік, на 2145220,30 грн.

Відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набуттям чинності ПК) інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 ст. 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2 і 165.1.40 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 170.2.1 пункту 170.2 ст. 170 ПК облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Частинною першою підпункту 170.2.2 встановлено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права (частина п'ята цього підпункту).

Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком (підпункт 170.2.3 пункту 170.2 ст. 170 ПК).

Відповідно до частин першої-третьої підпункту 170.2.6 до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Застосувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що продаж позивачем інвестиційного активу (50% часток у статутному капіталі ТОВ «Ангро») відбувся після остаточної сплати покупцем вартості такого активу згідно з умовами договору від 28.12.2010. Оскільки сплата останнього платежу відбулась 15.06.2011, 50 % частки у статутному капіталі ТОВ «Ангро» було предметом договору як окремий об'єкт, а договором купівлі-продажу від 28.12.2010 не встановлено умов продажу цього активу частинами, позивач правомірно відобразив доходи від такого продажу у 2011 році.

Відповідає правильному застосуванню цих норм і висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірного збільшення на 28542250,00 грн. витрат в обліку операцій з інвестиційними активами за 2011 році. Факт понесення позивачем таких витрат у 2011 році ДПІ не оспорює.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко

Судді: ПідписО.А. Веденяпін

ПідписВ.П. Юрченко