У Х А Л А

                                                               Іменем України

11 вересня 2009 року                                                                   м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого Куцина М. М., судді: Кондора Р. Ю.. Власова С. О.  при секретарі: Медяник Л. В., за участю:  помічника прокурора Перечинського району Приймич Л. П. та ОСОБА_1    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою помічника прокурора  Перечинського районну   на рішення     Перечинського  районного суду від  5 травня 2009  року по справі за позовом прокурора Перечинського   району в інтересах ОСОБА_1   до ДП лікувального - оздоровчого  комплексу « Полонина» про стягнення суми,

                                                        Встановила:

У  березні  2008  року  помічник прокурора Перечинського району    звернулася до суду з позовом  в інтересах ОСОБА_1 до ДП лікувального - оздоровчого  комплексу « Полонина»( далі ДП) про стягнення суми.

 Вимоги прокурор мотивував тим, що проведеною перевіркою дотримання вимог трудового законодавства у відповідача встановлені грубі порушення  вимог ст.. ст..110,115, КзпП України. Зокрема, у 2005 році ДП не нарахувало своєму працівникові ОСОБА_1. надбавки до посадового окладу за роботу в гірському несеному пункті.

Прокурор в інтересах  ОСОБА_1 посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини, та з підстав, передбачених ст. ст..94,100, 115, КЗпП України, ст.. 24 Закону України « Про оплату праці», ст.36-1 Закону України « Про прокуратуру» просили у суді першої інстанції  постановити рішення. яким стягнути  з ДП  лікувально- оздоровчий комплекс « Полонина» на користь ОСОБА_1. заборгованість по заробітній платні в розмірі 1001.90 гривень.

Рішенням   Перечинського районного суду від  5 травня 2009 року   у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги   помічник прокурора Перечинського району  посилається на  неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення    і ухвалення  нового рішення про задоволення позовним вимог.

Прокурор  та ОСОБА_1.  , суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну  скаргу у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглянув справу у відсутність  відповідача, оскільки він належним чином повідомлений про час  і місце розгляду справи.

Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1. як працівниця відповідача не надала посвідчення встановленого зразка для нарахування та виплати  їй 25% надбавки до посадового окладу, тому  підприємство не  мало правових підстав проводити їй виплату такої надбавки, а отже в позові прокурору з цих підстав слід відмовити.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Гарантії соціального захисту громадян, що проживають, працюють або навчаються в гірських населених пунктах, врегульовані положенням Закону України « Про статус гірських населених пунктів  в Україні від 15 лютого 1995 року ( далі Закон).

 Згідно з ст. 5 цього закону, статус особи, яка проживає і працює ( навчається)  на території такого населеного пункту, надаються громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що виконавчий орган відповідної місцевої ради видає посвідчення встановленого зразка. Правила видачі  такого посвідчення регламентовані Положенням про порядок видачі посвідчення громадянина населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  19 .03.1996 року №345.

Відповідно до п. цього Положення, посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину надано статус особи, котра проживає, працює ( навчається) на території населеного пункту, якому надано статус  гірського.

На підставі посвідчення надаються встановлені Законом пільги, в тому числі і підвищення на 25 % тарифних ставок і посадових окладів.

Оскільки, ОСОБА_1 інтереси якої представляє прокурор, такого посвідчення не має, суд першої інстанції дійшов до правильного  висновку про недоведеність позову.

    Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції  норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

    Керуючись ст. ст. 307.308.313,314.315.317319 ЦПК Украйни, судова колегія судової палати,

                                                             Ухвалила:

Апеляційну скаргу  помічника прокурора Перечинського району    відхилити.

Рішення    Перечинського  районного суду від  5 травня  2009 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нию законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: