Справа № 2 – 888/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2009 року Личаківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого – Горецького А.С.,
при секретарі – Чвак Л.М.,
представника позивача – ОСОБА_1,
відповідача – ОСОБА_2,
адвоката відповідача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участі третьої особи – Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, про визнання недійсним заповіту, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участі третьої особи – Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, про визнання недійсним заповіту, –
встановив:
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом із врахуванням уточнень позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_5 20.10.2000 р. на користь відповідача ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Максьоновою Г.В., та зареєстрованого у реєстрі за номером 3-2708. Позов мотивує тим, що, на її думку, на час складання заповіту від 20.10.2000 р. ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій через тривалий розлад психічного здоров'я, пов'язаного з розсіяністю, запамороченнями та поганим слухом.
Відповідач ОСОБА_2 пред'явила до суду зустрічний позов із врахуванням уточнень позовних вимог про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_5 04.08.1995 р. на користь ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Долинською М.С. та зареєстрованого у реєстрі за номером 5264. Позов обґрунтовує тим, що доглядала за ОСОБА_5, яку знала з 1973 р., оскільки жила з нею у одному будинку, а про заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 від 04.08.1995 р. їй нічого не відомо, а тому вважає, що такий необхідно визнати недійсним.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним ОСОБА_4 – ОСОБА_1, що діє на підставі договору від 09.10.2008 р. (а.с.30) первісний позов підтримав, а зустрічний не визнав, та пояснив, що ОСОБА_5 була близькою знайомою ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_4). Позивач ОСОБА_4 з 1985 р. піклувалася про ОСОБА_5, часто її навідувала. 04.08.1995 р. ОСОБА_5 склала на користь ОСОБА_4 (ОСОБА_4) О.С. заповіт, згідно якого все майно, у тому числі і АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_4 З 1997 р. стан здоров'я ОСОБА_5 почав погіршуватись, вона говорила, що зверталась до психіатра через погіршення пам'яті, розсіяність. З 2000 р. ОСОБА_5 перестала виходити з будинку. Пізніше позивачеві стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 закривала ОСОБА_5 вдома та обмежувала доступ до неї іншим особам. Декілька разів ОСОБА_4 приходила до ОСОБА_5, але двері квартири були закриті. У зв'язку з цим, на думку позивача, ОСОБА_5 на час укладення заповіту від 20.10.2000 р. не могла усвідомлювала свої дії та їх наслідки, а тому на підставі ст. 1257 ЦК України заповіт на користь відповідача ОСОБА_2 необхідно визнати недійсним. У задоволенні зустрічного позову представник позивача ОСОБА_4 просив суд відмовити.
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним – ОСОБА_2 у судовому засіданні зустрічний позов підтримала, а первісний не визнала, та пояснила, що з 2000 р. до дня смерті ОСОБА_5 допомагала їй у всьому: забезпечувала продуктами харчування, прибирала у квартирі, прала білизну, спілкувалась з нею, проводила багато часу у квартирі ОСОБА_5 Остання говорила їй про те, що у 1994 складала заповіт на користь Римо-католицького костелу, проте після цього жодної допомоги від костелу не отримувала. Заповіт на користь ОСОБА_2 від 20.10.2000 р. ОСОБА_5 склала у приміщенні нотаріальної контори. На час складення заповіту ОСОБА_5 була здоровою, свідомою та дієздатною. Жодних психічних відхилень вона не мала, що можуть також підтвердити сусіди. Відповідач ОСОБА_2 просила суд зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного – відмовити.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася з невідомих причин, хоча суд визнав за потрібне, щоб вона дала особисті пояснення, незважаючи на те, що у справі бере участь її представник.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від третьої особи надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності представника (а.с.25). У зв'язку з цим, суд вирішив розглядати справу за відсутності представника третьої особи Четвертої Львівської державної нотаріальної контори.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний слід задовольнити з таких підстав.
Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
На підставі ст. 41 ЦК Української РСР (у ред. 1963 р.), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).
Ст. 534 ЦК Української РСР (у ред. 1963 р.), чинного на момент складення ОСОБА_5 заповіту від 20.10.2000 р., передбачено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
З оглянутої у судовому засіданні спадкової справи №442 за 2008 р. ОСОБА_5 видно, що 20.10.2000 р. остання склала заповіт, згідно з яким все своє майно, в тому числі АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 Вказаний заповіт був посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Максьоновою Г.В. та зареєстпрований у реєстрі за номером 3 – 2708.
Згідно копії свідоцтва про смерть, що знаходиться у вищевказаній спадковій справі (а.с.3), виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 11.03.2008 р., ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1
На підставі ч.1 ст. 48 ЦК Української РСР (у ред. 1963 р.), недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Згідно ч.1 ст. 55 цього кодексу, угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина. Ч.1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що проживав у одному будинку із ОСОБА_5, яка деякий час працювала двірником. Бачив ОСОБА_5 щодня, вона завжди була при своєму розумі. ОСОБА_2 постійно заходила до ОСОБА_5, надавала їй необхідну допомогу.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що знала ОСОБА_5 тривалий час, знала, що ОСОБА_2 надавала їй необхідну допомогу. Свідку відомо, що ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 все своє майно та таким чином хотіла віддячитись за допомогу. Похороном ОСОБА_5 займалась ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 була її сусідкою. ОСОБА_8 відомо, що ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_5., яка у 2000 р. склала заповіт на користь ОСОБА_2 Між ними були добрі відносини. Свідок ОСОБА_8 постійно спілкувалась з ОСОБА_5 та, на її думку, остання була сповна розуму, ніколи не говорила, що в неї хтось хоче забрати її майно.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що по АДРЕСА_2 проживала з 2005 р., щодня бачила ОСОБА_5 та ОСОБА_2, яка її доглядала. ОСОБА_5 була адекватною, не мала психічних відхилень. Відносно заповітів ОСОБА_5 свідку ОСОБА_9 нічого ніколи не говорила.
Допитаний свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що працював у кафе «Білий кінь» біля будинку, у якому жила ОСОБА_5 Остання часто приходила у це кафе харчуватись. В кафе працювала також ОСОБА_4, яка водила ОСОБА_5 в костел, надавала деяку допомогу. Свідку відомо, що ОСОБА_5 склала заповіт на користь ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що познайомилася з ОСОБА_5 у польському костелі. Свідок ОСОБА_11 працювала у кафе «Білий кінь». ОСОБА_4, яка також працювала у цьому кафе, носила їй їсти, спілкувалась з нею. Свідок ОСОБА_11 спілкувалась з ОСОБА_5 1994 р. до 2001 р. До 2001 р. ОСОБА_11 у ОСОБА_5 ніколи не бачила ОСОБА_2 Зі здоров'ям у ОСОБА_5 завжди було все нормально.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що працювала кухарем у кафе «Білий кінь». Пояснила, що знала ОСОБА_5 з 1992 р., була з нею у хороших відносинах. ОСОБА_5 була дуже рухлива, інколи приходила поїсти у кафе «Білий кінь». Відносно заповітів ОСОБА_5 свідку ОСОБА_12 нічого не відомо.
Із оглянутої у судовому засіданні медичної карти хворої ОСОБА_5, скерованої до суду комунальною 1-ою міською поліклінікою видно, що перший запис здійснено 01.03.2002 р. Згідно посмертного епікризу, ОСОБА_5 протягом багатьох років в поліклініку за місцем проживання не зверталася. За останній рік (2008 р.) стан хворої погіршився: погіршилися слух, зір, турбував головний біль, головокружіння, які зменшувалися після приймання призначеного лікування. ІНФОРМАЦІЯ_1 на 93 році життя хвора померла.
Згідно п. 11 діючої на час складання ОСОБА_5 заповіту від 20.10.2000 р. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994 р., при посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. Згідно п.31 цієї Інструкції, якщо у нотаріуса є підстави вважати, що хтось із учасників угоди внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, чи внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами ставить свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, а відомостей про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення угоди і з'ясовує, чи є рішення суду про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною. Якщо рішення судом не виносилось, нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів, вказаних у ст. 256 ЦПК України (у ред. 1963 р.), які можуть звернутися до суду з заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною. У своєму листі нотаріус просить повідомити його про прийняте рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення нотаріус або вчиняє угоду, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до розгляду справи в суді.
Із оглянутого у судовому засіданні заповіту ОСОБА_5 від 20.10.2000 р. видно, що державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Максьоновою Г.В. при посвідченні вказаного заповіту було встановлено особу заповідача та перевірено його дієздатність. ОСОБА_5 особисто підписала заповіт у присутності нотаріуса у приміщенні нотаріальної контори.
Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судово-психіатрична експертиза обов'язково призначається:
• для визначення психічного стану особи в справах про визнання громадян недієздатними;
• у справах про поновлення громадянина в дієздатності.
Враховуючи досліджені докази у справі, відсутність будь-яких документальних підтверджень про існування у ОСОБА_5 на час складання заповіту від 20.10.2000 р. певних захворювань, у тому числі таких, що впливали у той час на її психіку, та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо обов'язковості призначення судово-психіатричної експертизи у цивільних справах, дані у Постанові №8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», суд прийшов до висновку, що необхідності призначати посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_5 немає.
Суд, оцінивши досліджені докази у справі, прийшов до переконання, що заповіт ОСОБА_5 від 20.10.2000 р. був складений із дотриманням вимог чинного на той час законодавства та не може бути визнаний судом недійсним, оскільки у судовому засіданні не здобуто жодних доказів того, що при складанні ОСОБА_5 цього заповіту остання не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Згідно ч.2 ст. 544 ЦК Української РСР (у ред. 1963 р.), заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. У зв'язку з цим, заповіт ОСОБА_5 від 04.08.1995 р., складений на користь ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Долинською М.С. та зареєстрований у реєстрі за номером 5264, необхідно визнати недійсним.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити за безпідставністю позовних вимог, а зустрічний позов слід задовольнити.
Керуючись п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статтями 41, 48, 55, 534, 544 Цивільного кодексу Української РСР (у ред. 1963 р.), п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», статтями 3, 10, 11, 60, 169, 209, 212 – 215 ЦПК України, суд, –
вирішив:
У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участі третьої особи – Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, про визнання заповіту недійсним – відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участі третьої особи – Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, про визнання заповіту недійсним – задовольнити.
Заповіт ОСОБА_5, складений 04.08.1995 р., посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Долинською М.С. та зареєстрований у реєстрі за номером 5264, – визнати недійсним.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 8 (восьми) гривень 50 (п'ятдесяти) копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 (семи) гривень 50 (п'ятдесяти) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана у десятиденний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя