У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого - судді	Присяжнюк Т.І.,
суддів	Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І.,
прокурора	Кравченко Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні 4 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 19 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2005 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

            зазначеним вироком

 

                                   ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

несудимого,

 

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України - на 3 роки позбавлення волі.

 

            На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 визначено 7 років позбавлення волі.

 

                                   ОСОБА_2,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

несудимого,

 

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України - на 4 роки позбавлення волі.

 

            На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_2 визначено 7 років позбавлення волі.

 

            Як визнав суд, у серпні 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за попередньою змовою між собою, проникли у приміщення школи в АДРЕСА_1, звідки таємно викрали свердлильний станок та електродвигун на загальну суму 446 грн.

            1 вересня 2002 року близько 17 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в будинку потерпілого ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних стосунків умисно завдали останньому удари металевою трубою по голові та іншим частинам тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть.

 

            Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено: призначене засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України пом'якшено із застосуванням ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання визначено 6 років позбавлення волі.

            У решті вирок залишено без зміни.

 

            У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень із закриттям справи щодо нього. Стверджує, що досудове і судове слідство проведено з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону в тому числі із застосуванням до нього недозволених методів ведення слідства, в зв'язку з чим він обмовив себе у вчиненні злочинів, а визнане доведеним обвинувачення зібраними в справі доказами не підтверджується. Вважає, що суд без законних підстав відхилив заявлену ним відмову від захисника ОСОБА_4, в той час, як останній юридичної допомоги йому не надавав та його інтереси не захищав, а оскільки ці обставини судом до уваги не взято, питання призначення іншого захисника не вирішувалося, що й призвело до порушення його права на захист.

 

            Судові рішення щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржено.

 

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.

 

            Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викрадені чужого майна, з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, а також в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3, підтверджується зібраними у справі доказами.

 

            В основу вироку суд поклав показання засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які на досудовому слідстві ствердили про незаконне проникнення до приміщення майстерні школи, звідки таємно викрали свердлильний станок і електродвигун.

 

            При цьому засуджені зазначили, що проникли до майстерні, демонтувавши скло у вікні, для чого використали гайкові ключі, викрутки та плоскогубці, а викравши майно, знаряддя злочину залишили на місці події, які й були виявлені свідком ОСОБА_5 - вчителем трудового навчання та вилучені працівниками міліції (т. 1 а.с. 7).

 

            Також судом обґрунтовано взято до уваги показання засуджених про обставини побиття потерпілого ОСОБА_3, які металевою трубою завдавали йому удари по голові, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджуються сукупністю всіх інших зібраних і досліджених у справі доказів, зокрема, даними протоколу огляду та виявлення, у вказаному ОСОБА_2 місці, зазначеної металевої труби (т. 1 а.с. 61).

 

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № НОМЕР_1 у потерпілого ОСОБА_3 виявлено поєднану тупу травму голови, грудей і живота, що супроводжувалося множинними забійними ранами голови, двобічними переламами ребер з розривами простінкової плерви та печінки з кровотечами в плевральну та черевну порожнину, що призвело до внутрішньої та зовнішньої крововтрати і є тяжкими тілесними ушкодженнями, які викликали настання смерті. Зазначені ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою поверховістю і могли бути заподіяні за встановлених у справі обставин (т. 1 а.с. 75-80).

 

            З висновками цієї експертизи узгоджуються також дані про спосіб побиття потерпілого, який засуджені детально показали під час відтворення обстановки та обставин події, ствердивши про спільне завдання ударів потерпілому в його будинку металевою трубою по голові та інших частинах тіла (т. 1 а.с. 104-105).

 

            Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

 

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 і ч. 2 ст. 121 КК України є правильною, а призначене їм покарання повною мірою відповідає вимогам закону.

 

            Показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на досудовому слідстві про участь у вчиненні цих злочинів підтверджуються даними, що містяться в зазначених вище доказах, а тому посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що він обмовив себе у їх вчиненні внаслідок тиску з боку працівників міліції, є необґрунтованими.

 

            Що стосується доводів засудженого про порушення його права на вільний вибір та заміну одного захисника іншим, встановленого ст. 46 КПК України, то воно є також необґрунтованим, оскільки матеріалам справи не відповідає, з яких убачається, що викладені засудженим мотиви на користь зміни захисника на вимогах Закону не ґрунтувалися, коли той здійснював захист неповнолітнього ОСОБА_1 за призначенням, згідно з вимогами статей 45 і 47 КПК України, одночасно суд правильно відмовив у допуску до справи захисника ОСОБА_6, який відповідно до правил ст. 44 КПК України свої повноваження на участь у справі не ствердив (т. 3 а.с. 114, 115).

 

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

 

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

            касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

 

С у д д і:

 

Присяжнюк Т.І.                                        Пошва Б.М.                                               Нікітін Ю.І.