Справа № 11 -399\2006 р. Головуючий у 1 інстанції - Кучерявець О.М.
Категорія - ст. 296 ч.3, 186 ч.2 КК України. Доповідач - Сердюк О.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Навозенко Л.С.
суддів - Сердюка О.Г., Щербакова О.С.
з участю прокурора - Надточій О.О.
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2006 року,
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий Носівський районним судом: 20.05.2003 року за ст. 296 ч.4, 69 КК України до 1 року позбавлення волі; 14.08.2003 року за ст. 185 ч. З, 69, 70 ч.4 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі, проживаючий в АДРЕСА_1, -
- засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, за ст. 296 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, за ст. 304 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_1 шляхом часткового складання призначених покарань 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, за ст. 296 ч.2 КК України до 3 років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_2 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 визнанні винними і засуджені за те, що 12.02.2006 року близько 20-ої години перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою проникли в квартиру ОСОБА_3, яка знаходиться в АДРЕСА_3, де знаходились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нецензурно лаючись на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наносячи їм удари по різним частинам тіла, заподіяли потерпілим тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичних експертиз відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 знаходячись в квартирі ОСОБА_3 діючи узгоджено, відкрито заволоділи майном ОСОБА_4, а саме шкіряною курткою вартістю 525 грн. та шкіряними печатками вартістю 40 грн., а всього на загальну вартість 565 грн.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в якій просить прийняти по справі справедливе рішення, посилаючись на те, що його участі на застосування будь-якого насильства щоб заволодіти майном потерпілого не було та вважає, що суд призначив йому дуже суворе покарання.
Вирок в частині засудження ОСОБА_2 не оскаржується.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який вважав, що вирок суду необхідно змінити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а вирок суду зміні, з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, зазначених у мотивувальній частині вироку, за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Твердженням засудженого ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв насильницьких дій відносно потерпілих, суд дає критичну оцінку і вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються показаннями самого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які в судовому засіданні дали аналогічні покази і підтвердили, що 12 лютого 2006 року, у вечірній час, вони перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння проникли в АДРЕСА_3 де проживає ОСОБА_3, там висловлювались нецензурно на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, побили останніх, а після заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень відкрито заволоділи їх майном.
Такі показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об'єктивно узгоджуються і підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5
Згідно висновків судово-медичних експертиз (а.с.31, 42) потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від ударів руками та ногами нападаючих були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
За таких обставин, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч. З КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненого групою осіб і особою раніше судимою за хуліганство та за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Що стосується засудження ОСОБА_1 за ст. 304 КК України, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного злочину, оскільки як матеріалами кримінальної справи так і в судовому засіданні не знайшло підтвердження того, що засуджений чинив який-небудь вплив на неповнолітнього ОСОБА_2 з метою втягнення останнього в злочинну діяльність.
Та обставина, що ОСОБА_1 скоїв злочини в групі з неповнолітнім, який першим розпочав злочинні діяння, не може розцінюватись як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.
Крім цього, у мотивувальній частині вироку не міститься формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 304 КК України.
За таких обставин, на думку колегії суддів, підлягає виключенню із вироку посилання суду на засудження ОСОБА_1 за ст. 304 КК України.
У зв'язку із зменшенням об'єму обвинувачення, міру покарання ОСОБА_1 можливо зменшити, але залишити її у вигляді позбавлення волі, з врахуванням всіх обставин справи та особи засудженого.
Яких-небудь істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, що б потягло за собою безумовне скасування вироку по справі не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України,
колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити із вироку засудження ОСОБА_1 за ст. 304 КК України, вважавши його засудженим за ст. 186 ч. 2 та 296 ч. З КК України до міри покарання визначеної судом.
На підставі ст. 70 КК України, остаточну міру покарання ОСОБА_1 визначити 4 роки 2 місяці позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін. Судді: