Справа №2а-1537/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2009 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кучми В.В.,
при секретарі - Сіденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з справжнім позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне, за яким просить забов»язати відповідача здійснити нарахування та виплату не донарахованих сум допомоги як дитині війни за період з 01.01.06 р по 31.12.07 р
На обґрунтування позову посилається на те, що за віком відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни». Як така перебуває на обліку за місцем мешкання в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне. Згідно ст. 6 вищезазначеного Закону їй як «дитині війни» відповідачем додатково до пенсії щомісячно повинно було нараховуватись і виплачуватись передбачена соціальна допомога у вигляді надбавки у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але на протязі 2006-2007 років зазначена надбавка до пенсії не виплачувалась. На звернення провести нарахування і виплату зазначених сум вона отримала відмову.
До початку судового засідання від позивачки надійшла заява, за якою заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Справу просить розглядати у порядку письмового провадження без її участі.
Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне, яке є належним чином сповіщене про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив, у зв»язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Вивчив письмові пояснення, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає позов залишити без задоволення з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», за 1місцем мешкання перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне. Вказані обставини підтверджуються витягом з її паспорту, пенсійним посвідченням та відповідною відміткою в ньому, довідкою територіального управління ПФУ.
Довідкою управління ПФУ м. Сніжне підтверджується, що позивачці як дитині війни надбавка до пенсії фактично виплачувалась лише на протязі 2008 року, а на протязі 2006-2007 років не призначалась і фактично не виплачувалась.
Правовий спір між сторонами витікає з публічно-правових відносин між особою, яка є пенсіонером, отримує пенсію за місцем мешкання і одночасно має статус «дитина війни» та органом владних повноважень з виконання функцій держави територіальним управлінням Пенсійного фонду України у м. Сніжне з приводу дій, пов»язаних з невірним нарахуванням і виплатою підвищення до пенсії на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни”
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р №2195-IV, який введений в дію з 1 січня 2006 року, встановлюється, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Норма статті 6 Закону №2195-IV була зупинена на 2006 рік на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-IV від 20.12.05 р.
Також згідно пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-VI від 19.12.06 р зазначена норма була зупинена на 2007 рік і одночасно ст. 111 цього Закону встановлювалось, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Поряд з цим 09.07.07 року Конституційним Судом України у справі 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії) ухвалено Рішення №6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення у тому числі ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-VI від 19.12.06 р у частині зупинення на 2007 рік ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційним Судом України відзначалось, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав, обов»язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чиинних законів України, а також встановлюватися інше додаткове правове регулювання правовідносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до положень, закріплених у ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з моменту визнання норми про призупинення неконституційною, тобто з 9 липня 2007 року, вона втрачає чинність і тим самим відновлено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма у зазначеній редакції діяла до 31 грудня поточного 2007 року включно. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. А відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, виходячи з зазначеного позивачка, яка є пенсіонер і наділена статусом «дитина війни», за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При нарахуванні і виплаті допомоги позивачці як дитині війни у зазначений період відповідач територіальне управлінням Пенсійного фонду мало керуватись цією діючою нормою спеціального закону, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.
Але, відповідно до ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства для захисту прав, свобод та інтересів особи втстановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свиїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністравтиного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Від представника відповідача надійшло письмове клопотання, за яким наполягає застосувати строк позовної давності. Позивачка звернулась з справжнім позовом до суду за реєстровим №4022 від 15.04.09 р, таким чином пропустив встановлений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, які вважає порушеними і які виникли до 15.04.08 року. Тобто звернулась більш ніж через рік після набрання чинності і дії резолюції Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 року.
Суд вважає, в цьому випадку виходячи із меж і змісту заявлених позовних вимог, оскільки допомога носить щомісячний характер, річний строк, передбачений ч. 1 ст. 99 КАС України, пропустила. Належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого терміну звернення до суду і підстав для його поновлення як з часу, з якого висуває вимоги - з 01.01.06 р, так і з 09.07.07 року, тобто з моменту офіційного оприлюднення і на протязі дії Рішення Конституційного Суду України, у судовому засіданні не надала. Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду за оспорюваний період в зазначеній частині, суд при цьому також керується і зауважує на те, що стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” або інший закон не передбачають і не встановлюють, що своєчасно не отримані виплати з вини органу, який призначає і виплачує державну допомогу по догляду за дитиною, за минулий час можуть виплачуватись без обмежень.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб”єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони лише всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов”язані з залученням свідків та проведення судових експертиз.
Керуючись ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 158, 159, 161, 162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни залишити без задоволення.
Постанова може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Головуючий :