Справа № 2-а-922/09
П О С Т А Н О В А
іменем України
12 серпня 2009 року Кролевецький районний суд Сумської області
у складі: судді Макаровець А.М.,
за участю: секретаря Костель А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007-2009 роки в сумі 3088 грн. 90 коп.,-
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до управління пенсійного фонду України в Кролевецькому районі. Відповідно до ст. 52 КАС України за згодою позивача судом було винесено ухвалу від 24 липня 2009 року про заміну первинного відповідача на належного відповідача-головне управління ПФУ в Сумській області.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і згідно зі ст.6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога йому не виплачувалась.
З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком замість 30%, встановлених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", сума невиплаченої соціальної допомоги за 2007 р. становить 1442 грн. 70 коп., сума недоплаченої соціальної допомоги за 2008 рік – 1211 грн.00 коп, за 2009 рік з січня по квітень -435 коп. 20 коп.
При цьому позивач зазначив, що про факт порушення його права він дізнався тільки у вересні 2008 року після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, коли в сюжетах теленовин почали розповідати про масові звернення дітей війни до суду з позовами про доплату соціальної допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р., якими зупинялась дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Тому, на підставі викладеного, враховуючи преюдиціальне значення вказаного рішення Конституційного Суду України, відповідно до ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, керуючись ст.ст. 6, 17, 18, 19, 104-108 КАС України, позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 3088 грн.90 коп.
Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Позивач в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без нього.
Відповідач – головне управління Пенсійного фонду України в Сумської області (далі - ГУПФУ в Сумській області) свого представника в суд не направив, надавши письмове клопотання, в якому просить розглядати справу без свого представника.
Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон №2195) не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Таким чином, законодавець чітко визначив дану доплату як підвищення до пенсії, а не як «щомісячну державну соціальну допомогу», за нарахуванням і виплатою якої звернувся позивач.
Ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Оскільки, за рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, тому для стягнення даних сум з ПФУ також неможливо.
На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідач вважає, що при розгляді вказаної справи по суті суду необхідно з’ясувати:
- чи були перераховані бюджетні кошти на рахунки органу Пенсійного фонду України для виплати їх особам, що мають статус дитини війни;
- з якого розрахунку на кожну особу надходили дані кошти;
- чи мають право органи ПФУ проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів.
Оскільки, згідно з бюджетом ПФУ на 2007 рік, затвердженого постановою КМУ від 21.032007 №513 та бюджетом ПФУ на 2008 рік, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2008р. №30, одним з джерел доходів бюджету ПФУ передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
Підвищення до пенсії особам, які мають статус «діти війни», у процесі формування бюджету ПФУ на 2008р. було закладено у фіксованому розмірі в 48 грн. 05 коп на місяць на одну особу, що в середньому за 2008 р. складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто згідно з п. 41 розділ ІІ Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008року.
Отже, кошти на виплату у повному розмірі підвищення до пенсій 30% від мінімальної пенсії за віком, не закладені до видаткової частини Державного бюджету в 2007-2009рр.
П.12 ст.71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки, за рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, тому для стягнення даних сум з ПФУ відсутні правові підстави.
Рішенням Конституційного Суду України 6рп/2007 від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції норми ст.ст.7, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ці норми втратили чинність від дня прийняття рішення, тому вимоги щодо виплати зазначеного підвищення за період з 01.01.2007 р. по 09.07.07 р. є такими, що суперечать чинному на той час законодавству.
Щодо виплати вказаного підвищення з 09.07.07 р. по 01.01.08 р., то відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058) розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того, розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів трудових пенсій ” від 15.04.2003 року №544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн.
Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції що діяла до 01.07.2006р.), здійснювались відповідно до постанови КМУ від 03.01.2002 р. №1, виходячи із показника 19,91 грн.
Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст.6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звертався за роз’ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України. Відповідно до наданих пенсійному фонду роз’яснень - питання пов’язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України « Про соціальний захист дітей війни», і , що підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії) буду проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту.
На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України .
Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України».
Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
Щодо вимог позивача щодо сплатити підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року відповідач вважає їх безпідставними, оскільки ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Разом з тим, п.8 Постанови КМУ « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 визначено, що дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня -48,20 грн., з 01 жовтня -49,80 грн.
У 2009 році дітям війни виплачується підвищення у розмірі 49 грн. 80 коп. відповідно до Постанови КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008р.№530.
Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування витрат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.
Про розмір пенсії позивачеві було відомо з 01.01.2007 р., а відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, а також посилаючись на те, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, тому відповідач вважає, що його дії відповідають чинному законодавству України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
У справі встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) є дитиною війни, що вбачається з ксерокопій довідки УПСЗН Кролевецької РДА та паспорта позивача (а.с.6,9) і не заперечується відповідачем.
Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень та довідок відповідача вбачається, що у 2007 році позивач взагалі не отримував підвищення до пенсії, а у 2008 році та в січні - квітні 2009 року включно позивач отримував таке підвищення тільки в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.(а.с.27-29, 34-36).
Протягом періоду, за який пред’явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:
- на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;
- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 ст.71, ст.111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік";
- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;
- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»;
- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 25.12.2008 року № 835-VI не передбачено зупинення на 2009 рік дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.
Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року головне управління пенсійного фонду України в Сумській області повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р.), а позовні вимоги в частині нарахування такого підвищення до зазначених дат є безпідставними, оскільки дії суб’єкта владних повноважень, відповідача у справі, відповідали чинному на той час законодавству. При цьому відповідач повинен був також провести нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за січень-квітень 2009 року, оскільки на 2009 рік дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивача за цей період. Крім того, висновок суду щодо вимог позивача за 2009 рік не суперечить положенням ч.2 ст.54 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2009р.", оскільки розмір підвищення до пенсії дітям війни безпосередньо зазначений в ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Щодо розмірів підвищення, які встановлені в п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, то вони суперечать ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і тому не можуть бути застосовані, виходячи з норми ч.4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
При цьому необхідно враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
При вирішенні цієї справи суд також бере до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним, у зв’язку з чим Законом України "Про Державний бюджет України" не можуть вноситись зміни, не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.
Таким чином, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом "Про Державний бюджет України» не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.
Аналізуючи позиції головного управління ПФУ у Сумській області про те, що:
- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;
- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;
- розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;
- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період, визначений судом, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік та з 1 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року , оскільки, відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.
Зазначені права позивача гарантуються ст.8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
При цьому посилання відповідача на те, що розмір мінімальної пенсії встановлений також пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підтвердження розмірів трудових пенсій" від 15.04.2003 р. №544, відповідно до якого мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн., суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п.1 зазначеної постанови збільшення розміру пенсій, передбачених цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій, у той час, як предметом даного позову є саме соціальна допомога у вигляді підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням вищезазначених положень ч.4 ст.8 та ч.7 ст.9 КАС України посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме головне управління пенсійного фонду України в Сумській області проводило з 01 січня 2008 року нарахування та виплату допомоги дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність), що вбачається з довідок про нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії ОСОБА_1.(а.с. 34,36,36 )
Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України ” затвердженого Указом Президента України від 01.03.2003р. за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:
- призначення пенсії;
- підготовки документів для її виплати;
- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим,областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цим управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечити призначення та виплати пенсій.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка призначена Законом України « Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність коштів, як обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Крім того, відповідач у порушення ч.2 ст.71 КАС України не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.
Суд також відхиляє посилання відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення з позовом до адміністративного суду, враховуючи, що порушення прав позивача, за захистом яких він звернулася до суду, тривало з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачеві у 2007 році за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 742 грн. 65 коп., зокрема за:
- липень 2007 року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.
- серпень 2007 року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.
- вересень 2007 року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.
- жовтень 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.
- листопад 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30%= 124,53 грн.
- грудень 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.
Як убачається з довідки, виданої головним управлінням ПФУ в Сумській області (а.с.34-35) за період з травня 2008 року по квітень 2009 року включно позивачеві було нараховано та виплачено за:
- травень 2008 року - 48 грн. 10 коп.
- червень 2008 року - 48 грн. 10 коп.
- липень 2008 року - 48 грн.20 коп.
- серпень 2008 року - 48 грн.20 коп.
- вересень 2008 року - 48 грн.20 коп.
- жовтень 2008 року - 49 грн. 80 коп.
- листопад 2008 року - 49 грн. 80 коп.
- грудень 2008 року - 49 грн. 80 коп.
- січень 2009 року - 49 грн. 80 коп.
- лютий 2009 року - 49 грн. 80 коп.
- березень 2009 року - 49 грн. 80 коп.
- квітень 2009 року - 49 грн. 80 коп.
За період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за:
- травень 2008 року 481 х 30% = 144 грн. 30 коп.
- червень 2008 року 481 х 30% = 144 грн. 30 коп.
- липень 2008 року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.
- серпень 2008 року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.
- вересень 2008 року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.
- жовтень 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.
- листопад 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.
- грудень 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.
Всього - 1170 грн. 60 коп..
Таким чином, з урахуванням вищезазначених фактичних виплат, проведених відповідачем, позивачеві за період з травня 2008 року по грудень 2008 року було недонараховано та невиплачено підвищення до пенсії в сумі 780 грн. 40 коп., зокрема за:
- травень 2008 року - 96 грн. 20 коп. (144 грн. 30 коп. – 48 грн. 10 коп.)
- червень 2008 року - 96 грн. 20 коп. (144 грн. 30 коп. – 48 грн. 10 коп.)
- липень 2008 року - 96 грн. 40 коп. (144 грн. 60 коп. – 48 грн. 20 коп.)
- серпень 2008 року - 96 грн. 40 коп. (144 грн. 60 коп. – 48 грн. 20 коп.)
- вересень 2008 року - 96 грн. 40 коп. (144 грн. 60 коп. – 48 грн. 20 коп.)
- жовтень 2008 року - 99 грн. 60 коп. ( 149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)
- листопад 2008 року - 99 грн. 60 коп. ( 149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)
- грудень 2008 року - 99 грн. 60 коп. ( 149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)
За період з 1 січня 2009 року до 30 квітня 2009 року необхідно було нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії за:
- січень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.
- лютий 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.
- березень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.
- квітень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.
Всього - 597 грн. 60 коп. (498 х 30%) х 4).
Отже, з урахуванням фактичних виплат, за січень-квітень 2009 року позивачеві було недонараховано та невиплачено підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 398 грн. 40 коп. (99грн. 60 коп. х 4), зокрема, за:
- січень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)
- лютий 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)
- березень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)
- квітень 2009 року – 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. - 49 грн. 80 коп.)
Тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог саме в частині зобов’язання відповідача провести відповідні нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування":
за 2007 рік - з 09 липня 2007р . по 31 грудня 2007р. в сумі 742 грн. 65 коп.;
за 2008 рік - з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р. (з урахуванням отриманих позивачем сум) в сумі 780 грн. 40 коп.;
за 2009 рік - з 1 січня 2009р. по 30 квітня 2009р. (з урахуванням отриманих позивачем сум) в сумі 398 грн. 40 коп . )
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю вимог.
Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність головного управління ПФУ у Сумської області, по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, що призвело до порушень прав позивача на своєчасне нарахування та виплату йому вказаного підвищення до пенсії.
Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.2007р.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ”, ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст.8, 11, 94, 99-100, 122, 160-163 КАС України,
п о с т а н о в и в:
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Сумської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року.
3. Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Сумської області здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати:
за 2007 рік - з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 742 гривні 65 копійок,
за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 780 гривень 40 копійок, з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії.
за 2009 рік - з 1 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року в розмірі 398 гривень 40 копійок, з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 гривні 11 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд Сумської області шляхом подання в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з поданням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду, або в порядку ч. 5 ст.186 КАС України.
.
Суддя
Постанова у повному обсязі складена та підписана 17 серпня 2009 року.