П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,

суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Шабадаш Лариси Семенівни про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати неправомірними дії нотаріуса щодо зняття заборони відчуження предмета іпотеки та вилучення запису про обтяження іпотекою з Державного реєстру іпотек.

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області ухвалою від 14 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, позовну заяву повернув для направлення до належного суду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 січня 2016 року рішення суддів попередніх інстанцій залишив без змін.

Повертаючи позовну заяву, суди дійшли висновку, що нотаріус у спірних правовідносинах наділений владними повноваженнями, а тому в розумінні пункту 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» ця справа підсудна окружному адміністративному суду.

Як установили суди, зі змісту позовних вимог убачається, що вони складаються, як із вимог щодо оскарження дій нотаріуса як суб'єкта, наділеного владними управлінськими функціями, так і з вимог, які можуть мати суто приватно-правовий характер. Однак доводи заявника про їх виділення в окрему справу (роз'єднання, постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог) на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі є неприйнятними, оскільки заявник допустив порушення предметної підсудності цієї адміністративної справи, що за своєю юридичною природою позбавило суд першої інстанції права вчинити відповідні дії.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_5 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та, посилаючись на невідповідність судового рішення висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, викладеним у постанові Верховного Суду України, просить ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 липня 2015 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті.

На підтвердження наведених у заяві доводів надав постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року № 21-41а16.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 5 частини першої статті 237 КАС передбачено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У цій постанові Верховного Суду України колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України на підставі аналізу норм процесуального права, а саме статті 17 КАС та статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), дійшла висновку, що оскільки спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, то такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Таким чином, постанова Верховного Суду України від 14 червня 2016 року № 21-41а16 не містить правового висновку щодо застосування норм матеріального права, а відтак підстави для перегляду оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, немає.

За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_5 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков

Судді:М.І. ГрицівО.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко