Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 336/4962/16Головуючий у 1-й інстанції Галущенко Ю.А.

Пр. № 22-ц/778/1529/17Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2016 року про визнання неподаною та повернення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКТАБАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2016 року у цій справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2016 року (а.с. 52-53) заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення визнано неподаною та повернуто відповідачеві.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.76) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 77), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.79).

Банк подав апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача (а.с. 87-90).

У судове засідання 11 травня 2017 року належним чином повідомлений про час і місце розгляду цієї справи представник Банку (а.с. 82) не з'явився, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

Навпаки, представник Банку через свого представника подав апеляційному суду клопотання (а.с. 85-86), в якому просив розглядати дану справу без участі представника Банку.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки представника Банку і на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила клопотання Банку задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю представника Банку за присутністю відповідача ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Встановлено, що суд першої інстанції, вважаючи неподаною та повертаючи заявникові її вищезазначену заяву у цій справі, керувався ст. ст. 121 ч.2, 122 ч.4, 208-210 ЦПК України та виходив із того, що ОСОБА_2 добросовісно не здійснює свої процесуальні права і не виконує процесуальні обов'язки, не виконала вимоги, зазначені в ухвалі, недоліки не усунула.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Дійсно в силу вимог ст. 121 ч. 2 ЦПК України суд першої інстанції мав право визнати неподаною та повернути ОСОБА_2 її вищезазначену заяву, якщо вона не усунула у встановлений судом строк недоліки останньої, визначені в ухвалі суду.

Однак, при цьому встановлено, що ухвалою судді суду першої інстанції від 14 листопада 2016 року у цій справі (а.с. 48) вищезазначену заяву ОСОБА_2 було залишено без руху, оскільки остання не відповідає вимогам ст. 229 п.п. 3,4, 6 ЦПК України, а саме: заявником не було долучено до її заяви жодного доказу на обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог позивача та причин неявки, а також несплату судового збору при її подачу у сумі 275,60 грн.

Копія цієї ухвали надіслана судом першої інстанції ОСОБА_2 (а.с. 50-51), надано строк - п'ять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків та складання заяви відповідно до вимог закону.

Однак, встановлено, що ОСОБА_2 не отримала копії вищезазначеної ухвали суду першої інстанції від 14 листопада 2016 року взагалі, конверт з останньою повернувся на адресу суду першою інстанцією з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» лише 03 січня 2017 року (а.с.55), тобто вже після постановлення оскаржуємої ухвали суддею суду першої інстанції у цій справі 22 грудня 2016 року (а,с. 52-53).

При вищевикладених обставинах, встановлено, що ОСОБА_2 не могла усунути станом на 22 грудня 2016 року недоліки її вищезазначеної заяви у цій справі з об'єктивних поважних причин, оскільки вона вищезазначеної копії ухвали судді суду першої інстанції від 14 листопада 2016 року (а.с. 48) не отримувала до цієї дати взагалі, 5-денний строк, встановлений судом першої інстанції для усунення нею недоліків її вищезазначеної заяви у цій справі станом на 22 грудня 2016 року не розпочався, а тому не міг збігти.

Безпідставними при вищевикладених обставинах у даному випадку є посилання суду першої інстанції на ст. 27 ч.3 (права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі) та ст. 77 ЦПК України (обов'язок осіб, які беруть участь у справі, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження).

Крім того, взагалі не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі вимоги суду першої інстанції щодо недолучення до заяви ОСОБА_2 жодного доказу на обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог позивача та причин неявки у судове засідання до суду першої інстанції.

Оскільки, в силу вимог ст. 229 ч. ч. 3, 4 ЦПК України ОСОБА_2 мала лише зазначити останні у своїй заяви, але не зобов'язана була надавати їх суду першої інстанції до своєї заяви.

Ненадання вказаних вище доказів до заяви ОСОБА_2 не могло бути підставою для залишення останньої без руху судом першої інстанції, а - можливо, підставою для відмови у задоволенні останньої за результатами розгляду її по суті.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Однак, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали.

При вищевикладених обставинах, доводи ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у справі доказах, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується у цій справі, не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення передчасної ухвали, яка не відповідає вимогам законності і обґрунтованості та в силу вимог ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також встановлено, що ОСОБА_2 при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційної суду понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 320,00 грн. (а.с. 74).

Згідно із ст. 37 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2016 року у цій справі скасувати.

Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.