ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 р. № 08/189-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,
суддів:Демидової А.М.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного медико-фармацевтичного підприємства "Тесей" (відповідач по справі)
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р.
(залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2009 р.)
у справі№ 08/189-08
за позовом ТОВ "Аметрін"
доПриватного медико-фармацевтичного підприємства "Тесей"
простягнення 20 402,74 грн.
за участю представників:
від позивачаОСОБА_1
від відповідачане з'явились
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2008 року ТОВ "Аметрін" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного медико-фармацевтичного підприємства "Тесей" про стягнення 15 766,93 грн. основної заборгованості, 4 264,71 грн. штрафу та 371,10 грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2009 р. (судді Ковальчук Л.В., Савченко А.А., Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Барбашова С.В.), позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 15 716,93 грн. основного боргу, 371,10 грн. пені, 4 264,71 грн. штрафу, 205 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне медико-фармацевтичне підприємство "Тесей" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2009 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. у справі № 08/189-08 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що рішення господарського суду першої інстанції винесене за відсутності у судовому засіданні відповідача не з його вини. Також, скаржник зазначає, що постанова господарського суду апеляційної інстанції винесена з порушенням процесуального права як така, що прийнята з ігноруванням фактичних обставин справи, необґрунтовано, безпідставно, на підставі одностороннього і неповного дослідження поданих доказів, з порушенням матеріального права та правового порядку, затвердженого Конституцією України. На думку скаржника, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій здійснювалося провадження у справі за позовом з неналежним правом вимоги, по причині відсутності у позивача статутних та реєстраційних документів на відокремлений підрозділ господарювання (відсутні статутні та реєстраційні документи на Харківську філію позивача за адресою: м. Харків, вул. Юріївська, 17). Проте, як вказує скаржник, його багаточисельні заяви про господарську діяльність позивача за межами правового поля ігнорувалися місцевим та апеляційним гомподарськими судами. Крім того, скаржник зазначає, що позовну заяву було прийнято судом без акту звірки розрахунків між сторонами, як передбачено Господарським процесуальним кодексом України, а в подальшому судами не розглянуто наданий позивачем акт звірки між сторонами від 05.01.2009 р., підписаний головними бухгалтерами і завірений печатками обох сторін. Також, скаржник вказує, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули наданий відповідачем договір № 6-у про відступлення права вимоги від ТОВ "Фармацевтична фірма Аптека-95" до ТОВ "Аметрін", який у сукупності з актом звірки розрахунків між сторонами від 05.01.2009 р. та повернутим позивачу товаром за накладною № 002 від 13.11.2008 р. на суму 7 929,33 грн. вказують на те, що, навпаки, позивач заборгував відповідачеві 34 481,78 грн.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.10.2009 р. колегією суддів у складі Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. відновлено Приватному медико-фармацевтичному підприємству "Тесей" строк для подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р., касаційну скаргу Приватного медико-фармацевтичного підприємства "Тесей" прийнято до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 19.10.2009 р. об 11 год. 15 хв.
У судове засідання 19.10.2009 р. представник відповідача (скаржника) не з'явився, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, що підтверджується відміткою на зворотньому боці ухвали Вищого господарського суду України від 08.10.2009 р.
Враховуючи, що станом на час судового засідання від скаржника не надходило будь-яких заяв чи клопотань, зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов’язковою, заслухавши думку представника позивача, який проти розгляду касаційної скарги не заперечував, колегія суддів визнала за можливе розглянути скаргу за відсутності представників сторін.
Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
05.05.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 712/М-С від 05.05.2008 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язався передати, а Покупець (відповідач) - приймати окремими партіями і оплачувати лікарські препарати, хімічні реактиви, дезинфекційні засоби, вироби медичного призначення і витратні матеріали, що іменуються надалі "Товар", номенклатура, кількість і ціна якого визначаються на підставі письмової заявки або заявки по телефону відповідача на кожну конкретну партію товару і відображаються в накладній на дану партію.
Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець проводить оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок Продавця у відповідності до строків, вказаних у накладній, згідно з п. 2.1 Договору, на кожну партію Товару.
Згідно з п. 5.3 Договору оплата здійснюється відповідачем на підставі Договору. При здійсненні платежу відповідач обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату вищезгаданого Договору.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання, поставив відповідачу товар на підставі накладних № 31968 від 18.06.2008 р. на суму 1 628,52 грн. - строк оплати 18.07.2008 р. (борг 1 390,79 грн.), № 38548 від 18.07.2008 р. на суму 1 540,04 грн. - строк оплати 17.08.2008 р. (борг 1 298,04 грн.), № 39126 від 22.07.2008 р. на суму 1 452,65 грн. - строк оплати 21.08.2008 р., № 39127 від 22.07.2008 р. на суму 1 587,42 грн. - строк оплати 21.08.2008 р., № 41533 від 01.08.2008 р. на суму 1 518,03 грн. - строк оплати 31.08.2008 р., № 41536 від 01.08.2008 р. на суму 1 208,06 грн. - строк оплати 31.08.2008 р., № 41536 від 01.08.2008 р. на суму 1 208,06 грн. - строк оплати 31.08.2008 р., № 42538 від 06.08.2008 р. на суму 851,69 грн. - строк оплати 05.09.2008 р., № 42539 від 06.08.2008 р. на суму 1 141,39 грн. - строк оплати 05.09.2008 р., № 44524 від 15.08.2008 р. на суму 1 432,76 грн. - строк оплати 14.09.2008 р., № 44525 від 15.08.2008 р. на суму 658,65 грн. - строк оплати 14.09.2008 р., № 49259 від 09.09.2008 р. на суму 1 676,41 грн. - строк оплати 09.10.2008 р., № 49268 від 09.09.2008 р. на суму 1 551,05 грн. - строк оплати 09.10.2008 р. Таким чином, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 15 766,94 грн. У накладних вказано номер Договору, на підставі якого був поставлений товар, та терміни його оплати.
Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, в процесі розгляду справи сплатив 50 грн.
Таким чином, основна заборгованість відповідача за договором № 712/м-с від 05.05.2008 р. складає 15 716,93 грн. і саме з вимогами про її стягнення, а також нарахованих у зв'язку з її несплатою штрафних санкцій позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатит гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, в силу ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов’язальні відносини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" певинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством) мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, факт передачі позивачем товару відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема, накладними, за якими цей товар передавався, в яких вказано номер договору, на підставі якого був поставлений товар, та терміни його оплати. Таким чином, факт існування заборгованості за поставлений в рамках договору № 712/м-с від 05.05.2008 р. товар в сумі 15 716,93 грн. є доведеним позивачем належним чином. Відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів сплати вказаної заборгованості у встановлений строк.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 716,93 грн. боргу.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій, що не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що частину отриманого в рамках договору № 712/м-с товару він повернув позивачу по зворотній накладній № 002 від 13.11.2008 р. з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказана накладна свідчить про те, що відповідно до неї товар відповідач передав гр-ну ОСОБА_2, як зазначено в даному документі, провізору-працівнику складу Аметрін. Проте вказана накладна не має печатки підприємства позивача, у ній не вказано підстав, за якими був повернутий товар, а відповідач до того ж не надав суду довіреності або іншого документа, який би міг засвідчити, що гр-н ОСОБА_2 дійсно був уповноважений на прийняття товару для позивача, або що він передав його позивачу після прийняття від відповідача, Крім того, позивач проти отримання вказаного товару заперечує, зазначаючи при цьому, що гр-н ОСОБА_2 з моменту реєстрації ТОВ "Аметрін" ніколи не мав з позивачем трудових відносин (в матеріалах справи міститься відповідна довідка ТОВ "Аметрін") та позивач ніколи не уповноважував вказаного громадянина на отримання товару від відповідача. До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач також не надав суду доказів того, що вказана передача товару мала місце за узгодженням сторін та в рамках договору купівлі-продажу № 712/м-с.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що акт звірки станом на 05.01.2009 р., на який посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, з урахуванням вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України не може бути належним доказом відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 712/м-с, оскільки вказаний акт в будь-якому випадку не є первинним документом в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тоді як факт здійснення будь-якої господарської операції (в т.ч. передачі товару, сплати грошових коштів тощо) можуть засвідчувати тільки первинні документи (в т.ч. договір, накладна, платіжні доручення тощо).
Господарським судом апеляційної інстанції також встановлено, що доводи відповідача про те, що позивач є правонаступником ТОВ "Аптека № 95" не знайшли документального підтвердження, а крім того, сам позивач проти цього заперечує.
У свою чергу, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що не можуть бути прийняті судом до уваги також доводи відповідача про те, що факт правонаступництва підтверджується укладеним між позивачем та ТОВ "Аптека № 95" договором про відступлення права вимоги № 6-у від 12.08.2008 р., оскільки, як встановлено Харківським апеляційним господарським судом, сам по собі договір та факт його укладення не мають жодного відношення до правонаступництва, а крім того, в ньому взагалі не йдеться про заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 712/м-с, і стягнення якої позивач вимагає по даній справі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач не виконав в обумовлений договором та відповідних накладних строк свої зобов'язання з оплати отриманого товару, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставними висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до п. 4.4 Договору за порушення строку оплати за поставлений товар Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє в періоді, за який нараховується пеня) від суми виниклої заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.
Крім того, п. 4.5 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати партії товару більш ніж на 30 календарних днів, відповідач крім пені зобов'язаний сплатити позивачеві штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення пені та штрафу вірними.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що не можуть бути прийняті судом до уваги вимоги відповідача про скасування прийнятого по справі рішення з підстав ненадання позивачем ліцензії на право здійснення відповідного виду діяльності, свідоцтва платника податку, свідоцтва про державну реєстрацію на фактичну адресу, оскільки, як встановлено Харківським апеляційним господарським судом, відповідні документи відповідач має, їх копії долучені до матеріалів справи.
Вимоги чинного законодавства України не забороняють суб'єктам господарювання за певних обставин володіти майном та здійснювати свою господарську діяльність не за місцем державної реєстрації цього суб'єкта господарювання.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Аметрін", підприємство зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27, пов. 1, оф. 3. Саме вказаний суб'єкт господарювання, який зареєстрований в м. Києві, є позивачем у даній справі, і саме від ТОВ "Аметрін" відповідач отримував лікарські засоби. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ліцензію на оптову торгівлю лікарськими засобами ТОВ "Аметрін" має, і саме вона дає право останньому здійснювати таку діяльність по всій території України, в т.ч. в Харківській області. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Аметрін" також має, що свідчить про те, що останній у встановленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість та здійснює всі відповідні дії щодо його сплати за місцем реєстрації, що не суперечить вимогам чинного законодавтсва України.
Водночас колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наявність чи відсутність таких документів, їх дійсність або недійсність не є предметом розгляду суду у даній справі, а їх відсутність жодним чином не може вплинути на настання юридичної відповідальності відповідача за порушення своїх зобов'язань за договором № 712/м-с.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками Харківського апеляційного господарського суду щодо ненадання позивачем до суду акту звірки взаєморозахунків на час звернення до суду, а саме про те, що наявність чи відсутність такого документа жодним чином не може вплинути на прийняття по справі рішення, оскільки акт звіряння є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік господарських операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторони повинні довести первинним документами в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не надав до суду первинних документів, які б могли свідчити про відсутність в нього заборгованості за договором № 712/м-с перед позивачем.
До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, до матеріалів справи долучено підписаний позивачем акт звірки взаєморзрахунків між сторонами за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. за договором № 712/м-с від 05.05.2008 р., в якому позивачем була відображена заборгованість відповідача за вказаним договором в сумі 15 716,93 грн. При цьому даний акт звірки позивачем неодноразово надсилався на адресу відповідача, що не заперечується представником відповідача ОСОБА_3
У свою чергу, посилання скаржника на те, що рішення господарського суду першої інстанції було винесено 12.02.2009 р. за відсутності відповідача, якого не повідомили про повторне перенесення часу проведення судового засідання, спростовується матеріалами справи, а саме протоколом судового засідання від 11.02.2009 р., відповідно до якого у вказаному судовому засіданні у присутності представника відповідача ОСОБА_3 було оголошено перерву до 12.02.2009 р. о 15 год. 00 хв.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно задоволено позовні вимоги.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої заявником апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.
Твердження скаржника про порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного медико-фармацевтичного підприємства "Тесей" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2009 р. у справі № 8/189-08 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді А.М. Демидова
С.Р. Шевчук