ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 жовтня 2009 р.                                                                                    № 19/038-09(02-03/1742/19)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)

Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну          скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

на рішеннягосподарського суду Київської області від 07.04.2009р.

у справі № 19/038-09 господарського суду Київської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Фастівського відділення №2877

доВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

провизнання договору укладеним

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача:.Алексенко В.Ю.

-          відповідача: Палькевич Н.С.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” в особі філії Фастівського відділення № 2877 звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз” про визнання договору банківського рахунку № 199 від 13 травня 2008 року укладеним в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.04.2009р. (суддя Карпечкін Т.П.) позовні вимоги задоволено частково. Пункти 1.1, 1.2, 1.3., 2.1.5, 2.1.6, 2.3.3, 2.3.8 договору банківського рахунку №199 від 13.05.2008р. викладено в редакції відповідача, а пункти 1.5, 2.1.13, 2.2.3, 2.3.4, 5.1 та рядок третій додатку №1 до даного договору викладено в редакції позивача. Стягнуто з відповідача на користь позивача  42,50 грн.  державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його змінити в частині  врегулювання п.п. 2.1.13, 2.3.4, 5.1, 5.2, 5.3, додатку №1 до договору банківського рахунку, виклавши ці пункти в його  редакції.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.09.2009р. по 15.10.2009р.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, серед яких визначено договори, визначено також ст. 11 ЦК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 247 “Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів” врегульовано порядок розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів. Пунктом 1 зазначеної постанови ВАТ “Ощадбанк” визначено уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання суб’єктів господарювання, що провадять діяльність, пов’язану з постачанням природного газу за регульованим тарифом (газопостачальні підприємства), та їх структурних підрозділів, а також дочірньої компанії “Газ України” і державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз”.

Порядок укладання договорів, що породжують майново-господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання, регулюються ГК України. Зокрема, ст. 179 ГК України визначає загальні умови укладання договорів, які породжують господарські зобов’язання. Відповідно до пункту 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язковим для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 4 зазначеної статті, зміст договору визначається на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ від 26 березня 2008р. № 247 газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення та коштів, що надходять за спожитий природний газ від установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевого бюджетів. Згідно пункту 5 зазначеної Постанови газорозподільчі підприємства та їх структурні підрозділи укладають в двомісячний строк після прийняття постанови нові договори (додаткові угоди) з населенням і бюджетними установами із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

При цьому, керівники газорозподільчих підприємств та їх структурних підрозділів, а також ДК “Газ України” і Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” несуть відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасне укладення договорів про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку), що визначено пунктом 8 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого Постановою КМУ від 26 березня 2008 року     № 247.

Відтак,  судом правильно встановлено, що укладення спірного договору про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку із спеціальним режимом використання) є визначеним законом обов’язком як для позивача так і для відповідача.

На виконання постанови КМУ від 26 березня 2008 року № 247 ВАТ “Ощадбанк” направив відповідачу підписаний та скріплений печаткою з боку Банку проект договору банківського рахунку (у національній валюті) № 199 від 13 травня 2008 року.

Відповідно до пункту 3 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір у формі єдиного документу, підписаного та скріпленого печатками, і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору. Пункт 4 зазначеної статті встановлює, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У відповідності до вищезазначених норм закону та у встановлений строк  відповідачем в особі Сквирської філії по експлуатації газового господарства був підписаний та скріплений печаткою договір банківського рахунку (у національній валюті)  № 199 від 13 травня 2008 року (далі –Договір) та був складений, підписаний та скріплений печаткою протокол розбіжностей б/н та б/д до договору банківського рахунку № 199 від 13 травня 2008 року, про що зроблено письмове застереження в договорі. Примірник підписаного договору із застереженням та підписаний Клієнтом протокол розбіжностей були направлені Банку.

Судами встановлено, що сторони не досягли згоди в наступних окремих пунктах договору.

Так, в пунктах 1.1, 1.3, 2.1.6 Договору Клієнт пропонує Банку доповнити умови щодо зарахування на рахунок із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення, від установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, в тому числі на підставі визнаної претензії або за рішенням суду положенням про зарахування коштів за газ, спожитий в поточному році.

В пункті 1.2 Договору Клієнт пропонує Банку доповнити визначення призначення рахунків виключно для зарахування коштів за спожитий природний газ, що надходять від населення і бюджетних установ, та їх перерахування на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств положенням про зарахування коштів за газ, спожитий в поточному році.

В пункті 2.1.5 Договору Клієнт пропонує доповнити положення про договірне списання коштів, що надходять на рахунок Клієнта за спожитий природний газ від населення та бюджетних установ в повному обсязі на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачального підприємства, положенням в поточному році після слова “спожитий”.

Банк проти такого доповнення заперечував, оскільки банківський рахунок із спеціальним режимом використання відкривається на виконання Постанови КМУ від  26 березня 2008р. № 247, яка не містить обмежень терміну розрахунків за природний газ.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд дійшов висновку погодитись з редакцією пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 2.1.5 та 2.1.6, запропонованою ВАТ “Київоблгаз” в протоколі розбіжностей б/н та б/д, оскільки вона не суперечить принципам взаємовідносин сторін за Даним договором та положенням Постанови КМУ від 26 березня 2008 року № 247.

В пункті 1.5 Договору Клієнт пропонує Банку доповнити положення щодо здійснення послуг з установки програмного комплексу системи “клієнт-банк” та обслуговування клієнта за допомогою цього програмного комплексу на підставі окремо укладеного договору  за згодою сторін.

Банк проти такого доповнення заперечував з тих підстав, що за законом сторони договору на свій власний розсуд визначають його зміст, тобто на основі вільного волевиявлення формулюють його умови, які не суперечать чинному законодавству.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд дійшов висновку погодитись з редакцією пункту 1.5, запропонованою ВАТ “Ощадбанк” в Договорі, оскільки відповідно до частини 1 ст. 626, ст. 627, частини 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Пункт 4 ст. 179 ГК України серед загальних умов укладення договорів визначає вільне волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Таким чином, передбачене пунктом 1.5 спірного Договору укладення окремого договору для здійснення послуг з установки програмного комплексу системи “клієнт-банк” та обслуговування клієнта за допомогою цього програмного комплексу за своїм правовим змістом передбачає обов’язкову взаємну згоду сторін на його укладення, відповідно додаткове уточнення за згодою сторін цього положення є безпідставним.

Пунктом 2.1.13 Договору Клієнт пропонує Банку передбачити останнього робочого дня звітного місяця нарахування Банком процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по Рахунках Клієнта в розмірі 1,5% річних від середньоденного залишку коштів.

Банк проти такого доповнення заперечував з тих підстав, що відносини сторін щодо спірного договору та щодо використання відкритих на його підставі банківських рахунків врегульовано Постановою КМУ від 26 березня 2008 року № 247, якою не передбачено нарахування Банком процентів Клієнту за користування тимчасово вільними залишками коштів.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд дійшов висновку погодитись з редакцією пункту 2.1.13, запропонованою ВАТ “Ощадбанк” в Договорі, оскільки нарахування банком процентів передбачено ст. 1070 ЦК України, частиною 1 якої визначено, що банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта. Таким чином умовою нарахування таких процентів є наявність грошових коштів на рахунку клієнта та можливість їх використання банком. Однак, рахунки, відкриті уповноваженим банком ВАТ “Ощадбанк” товариству “Київоблгаз” на підставі спірного Договору на виконання Постанови КМУ від 26 березня 2008 року № 247 є рахунками із спеціальним режимом використання, і не передбачають можливості банку користуватися коштами, що на них знаходяться.

Так, підпунктом 3 пункту 3 Постанови КМУ від 26 березня 2008 року № 247 встановлено, що алгоритм розподілу коштів, які надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання та нормативи перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики. Відповідно до пункту 3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою КМУ від 26 березня 2008 року № 247 установи уповноваженого банку здійснюють перерахування в повному обсязі коштів з відкритих поточних рахунків, на поточний рахунок газопостачального підприємства двічі на день. Таким чином, кошти від населення та бюджетних установ надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання і далі, відповідно до затверджених НКРЕ нормативів відрахування коштів, розподіляються між власником природного газу, газопостачальним, газотранспортним та газорозподільним підприємствами.

Пунктом 6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою КМУ від 26 березня 2008 року № 247, визначено, що в разі незатвердження НКРЕ розрахованих нормативів перерахування коштів установи уповноваженого банку акумулюють всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ на відповідних поточних рахунках до отримання затвердженого НКРЕ нормативу перерахування коштів. Таким чином, навіть при відсутності затверджених НКРЕ нормативів банк не має можливості користуватися тимчасово вільними коштами на рахунках із спеціальним режимом використання.

У протоколі розбіжностей б/н та б/д Клієнт пропонує Банку виключити з тексту Договору пункт 2.2.3, яким передбачено здійснення примусового списання коштів з Рахунків клієнта у випадках, передбачених законодавством України.

Банк проти такого доповнення заперечував з тих підстав, що право банку на примусове списання коштів передбачено законом, відповідно відсутні підстави обмежувати це право в договорі.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд вважає за необхідне погодитись з редакцією пункту 2.2.3, запропонованою ВАТ “Ощадбанк” в Договорі, оскільки відповідно до пункту 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом. Механізм примусового списання коштів визначено главою 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року, № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976. Пунктом 2.2.3 Договору Банк жодним чином не пропонував Клієнту розширити повноваження Банку щодо примусового списання коштів, та відповідно до ст. 1071 ЦК України додатково договором передбачити випадки примусового списання, відповідно виключення зазначеного пункту, який відповідає вимогам закону, є безпідставним.

В пункті 2.3.3 Договору Клієнт запропонував Банку збільшити строк подання Банку оформлених належним чином документів, що підтверджують внесення змін до установчих та інших документів Клієнта, з 3 робочих днів з дня їх внесення до 5 робочих днів.

Банк проти такого продовження заперечував з тих підстав, що строк 3 дні для подачі до банку документів щодо змін установчих документів клієнта є цілком достатнім.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд дійшов висновку погодитись з редакцією пункту 2.3.3, запропонованою ВАТ “Київоблгаз” в протоколі розбіжностей б/н та б/д, оскільки вона не суперечить принципам взаємовідносин сторін за Даним договором та положенням Постанови КМУ від 26 березня 2008 року № 247. Жодним законом або іншим нормативним актом не встановлено терміну, в який Клієнт зобов’язаний повідомити Банк про зміни у своїх установчих документах шляхом подання відповідних документів.

З редакції пункту 2.3.4 Клієнт пропонує Банку виключити положення про надання Банку для ідентифікації клієнта документів і відомостей про фінансовий стан клієнта та про фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи і мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності.

Банк проти редакції Клієнта заперечував з тих підстав, що витребування Банком такої інформації є обов’язковим відповідно до ст. 64 Закону України “Про банки та банківську діяльність” та відповідають Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд дійшов висновку  погодитись з редакцією пункту 2.3.4, запропонованою ВАТ “Ощадбанк” в Договорі, оскільки відповідно до ст. 64 Закону України “Про банки та банківську діяльність” (в редакції, чинній на момент укладення Договору) банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. Для ідентифікації клієнта - юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається, а в разі наявності раніше відкритих рахунків банк відмовляє в здійсненні обслуговування. Для ідентифікації і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта - юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію. Аналогічні позиції містяться і в Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженому Постановою правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189 “Про затвердження положення про здійснення банками фінансового моніторингу”, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 20 травня 2003 року № 381/7702.

Таким чином вимога банку щодо надання Клієнтом Банку для ідентифікації документів і відомостей про фінансовий стан клієнта та про фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, визнана судом законодавчо обґрунтованою, а посилання відповідача на те, що зазначені відомості є комерційною таємницею визнані безпідставними, оскільки зазначені відомості ст. 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” віднесено до банківської таємниці і розголошенню не підлягають.

В пункті 2.3.8 Договору Клієнт погоджується з пропозицією Банку передбачити щомісячну оплату Клієнтом вартості послуг банку із свого поточного рахунку не пізніше п’ятого банківського дня з дня отримання від Банку рахунку на оплату послуг та пропонує виключити положення про договірне списання коштів з рахунку клієнта в порядку оплати вартості послуг банку.

Банк проти редакції Клієнта заперечував з тих підстав, що договірне списання коштів відповідно до пункту 2.13 глави 2 та пункту 6.3 глави 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року, № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976 можливе виключно при наявності оформленої отримувачем платіжної вимоги.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд дійшов висновку погодитись з редакцією пункту 2.3.8, запропонованою ВАТ “Київоблгаз” в протоколі розбіжностей б/н та б/д, оскільки вона не суперечить принципам взаємовідносин сторін за Даним договором та положенням Постанови КМУ від 26 березня 2008 року № 247.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою КМУ від 26 березня 2008 року № 247, оплата  послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків, відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, здійснюється такими підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання. Право відповідача відмовити Банку в можливості договірного списання власних коштів Клієнта з його власного рахунку, який не є рахунком із спеціальним режимом використання, слідує з положень ст. 317, 319 ЦК України щодо права власника володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Законом право банку на списання коштів з рахунку клієнта в оплату банківських послуг прямо не передбачено.  Посилання Банку на пункту 2.13 глави 2 та пункту 6.3 глави 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті є безпідставним, оскільки в даному випадку отримувачем коштів є сам Банк.

Крім того, спірний Договір регулює відносини сторін щодо використання саме рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання Постанови КМУ від 26 березня 2008 року № 247, відповідно його умови не можуть регулювати відносини сторін щодо інших рахунків та передбачати списання коштів з інших рахунків відповідача.

В розділі 5 (Строк дії договору) Клієнт пропонує Банку пунктом 5.1 обмежити строк дії договору з дати підписання до 31 грудня 2008 року, а також доповнити розділ 5 пунктом 5.2 щодо можливості продовження дії Договору шляхом укладення додаткової угоди, та пунктом 5.3 щодо розірвання  Договору в разі втрати чинності Постановою КМУ від 26 березня 2008 року № 247.

Банк проти такої редакції пункту 5.1 заперечував з тих підстав, що Постанова КМУ від 26 березня 2008 року № 247 не обмежує свого строку щодо врегулювання порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд дійшов висновку погодитись з редакцією пункту 5.1, запропонованою ВАТ “Ощадбанк” в договорі, оскільки спірний договір сторонами укладено на виконання Постанови КМУ від 26 березня 2008 року № 247, яка не містить обмеження строку регулювання виключно 2008 роком. Судом встановлено факт того, що укладення спірного договору про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку із спеціальним режимом використання) є визначеним законом обов’язком як для позивача так і для відповідача. Відповідно вимога ВАТ “Київоблгаз” обмежити строк дії спірного Договору банківського рахунку до 31 грудня 2008 року, як і вимога щодо додаткових умов продовження та розірвання Договору є безпідставною.

В Додатку №1 до договору № 199 від 13 травня 2008 року (Тарифи на розрахункове обслуговування по поточних рахунках із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та їх структурних підрозділів в установах ВАТ “Ощадбанк” в національній валюті” Клієнт пропонує Банку в рядку 3 таблиці встановити тариф-вартість послуги розрахункового обслуговування: - обробка кожного вихідного платіжного документу –2,00 грн. замість 3,60 грн.

Банк проти такої ставки тарифу заперечував з тих підстав, що рівень вартості обробки вихідного платіжного документу в Додатку до спірного Договору банком встановлена на рівні собівартості відповідно до тарифів, затверджених протоколом Комітету тарифної та продуктової політики ВАТ “Ощадбанк” від 07 квітня 2008 року №7. Відповідно до  ст. 53 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банку заборонено встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд дійшов висновку погодитись з редакцією рядку 3 Додатку №1 до спірного Договору № 199 від 13 травня 2008 року, запропонованою ВАТ “Ощадбанк” в договорі, оскільки згідно листа ВАТ “Державний ощадний банк” від 11 листопада 2008 року № 10/2-04/393-9822 затверджений протоколом Комітету тарифної та продуктової політики ВАТ “Ощадбанк” від 07 квітня 2008 року №7 тариф-вартість обробки вихідного платіжного документу у ВАТ “Ощадбанк” на рівні 3,60 грн. є економічно обґрунтованим та розрахований згідно Методики визначення собівартості послуг, які надаються в установах ВАТ “Ощадбанк” на комісійній основі, затвердженій постановою правління ВАТ “Ощадбанк” від 12 липня 2007 року № 206. Зазначений тариф обґрунтований на основі собівартості однієї хвилини робочого часу та середньої тривалості обробки одного вихідного платіжного документу та включає в себе рентабельність на рівні 4,9%. Крім того, встановлений Банком тариф не суперечить пункту 7 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженому Постановою КМУ від 26 березня 2008 року № 247, відповідно до якого оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків, відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, здійснюється такими підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує один відсоток загальної суми коштів, що надійшли від населення і бюджетних установ на поточні рахунки, відкриті газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

При цьому, посилання ВАТ “Київоблгаз” на постанови НКРЕ від 21 червня 2007 року № 788 та від 07 серпня  2008 року № 949 “Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ “Київоблгаз” визнані судом  безпідставними, оскільки зазначеною постановою затверджено в структурі тарифу інші витрати (до яких належить і оплата послуг банку) в сумі 4,36 грн. на 1000 м3 газу при обсязі поставленого газу 1400 млн. м3. Таким чином встановлений Банком тариф за обробку вихідних платіжних документів на рівні 3,60 грн. жодним чином не суперечить постановам НКРЕ від 21 червня 2007 року № 788 та від 07 серпня 2008 року  № 949 та не порушує законних інтересів ВАТ “Київоблгаз”. Безпідставним визнано і посилання Банку на ст. 53 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, оскільки тарифи на розрахункове обслуговування не є процентною ставкою або комісійною винагородою.

За таких обставин місцевий господарський суд задовольнив позов відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії –Фастівського відділення № 2877 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” частково виклавши пункти 1.1, 1.2, 1.3., 2.1.5, 2.1.6, 2.3.3, 2.3.8 договору банківського рахунку №199 від 13.05.2008р. в редакції відповідача, а пункти 1.5, 2.1.13, 2.2.3, 2.3.4, 5.1 та рядок третій додатку №1 до даного договору в редакції позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 07.04.2009 р.  у справі №19/038-09  залишити без змін.

Головуючий                                                                         Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                           Владимиренко С.В.