Справа № 2-315/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

04 вересня 2009 року                      Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: судді                               Макаровець А.М. ,  

за участі                                        Костель А.Ю.,

з участю: позивачки                     ОСОБА_1.,

    відповідача                   ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище — ОСОБА_5) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги наступним.

01 листопада 1996 року вона зареєструвала з відповідачем шлюб у відділі РАГС Кролевецького РУЮ, актовий запис №136.

Під час шлюбу у них народилися діти:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

За час спільного проживання у шлюбі між ними склалися неприязні стосунки через різні погляди на вирішення питання спільного життя, тому в сім’ї виникали сварки. Між ними вже давно втрачені взаємоповага та взаєморозуміння через несумісність їхніх характерів.

Відповідач живе своїм життям, його постійно немає вдома, пізно приходить додому та часто не ночує вдома, до неї як до дружини не проявляє ніякої поваги.

Ситуація, що склалася в сім’ї призвела до того, що вони, незважаючи на проживання в одному будинку, припинили подружні стосунки, і вона не має наміру їх поновлювати.

Двічі (у 2004 році та у 2006 році) вона зверталась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, проте вони примирялися, і суд закривав справу.

Однак після закриття справи сімейні стосунки у них не покращилися, і вона вважає, що сім’я розпалась, примирення не відбудеться, і шлюб носить формальний характер.

Спору щодо утримання і виховання дітей вони не мають. Діти проживають з нею, а відповідач добровільно надає кошти на їх утримання. Спору щодо поділу спільного майна вони зараз не мають, а якщо такий виникне - будуть вирішувати згідно з чинним законодавством.

У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала.

Відповідач під час розгляду справи зазначив про те, що він не хотів би розлучатися з дружиною, однак, якщо вона наполягає на розлученні, то він не буде заперечувати.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 01 листопада 1996 року сторони уклали шлюб, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Кролевецького районного управління юстиції в книзі реєстрації актів про одруження 01 листопада 1996 року зроблено відповідний актовий запис за №136, дошлюбне прізвище позивачки — ОСОБА_5 (а.с.3). У позивачки шлюб — перший, у відповідача — другий. Під час шлюбу у них народилися діти:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с.4);

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження (а.с.5).

Як вбачається з позовної заяви і не заперечувалося відповідачем під час судового засідання, сімейне життя подружжя не склалося і вони припинили подружні стосунки, через те, що мають різні погляди на вирішення питань спільного життя, і мають несумісні характери, внаслідок чого постійно виникали сварки і вони втратили взаєморозуміння і повагу. Клопотання про надання строку на примирення сторони не заявили. Позивачка наполягала на розірванні шлюбу. Діти проживають з позивачкою, а відповідач добровільно надає кошти на їх утримання. На сьогодні спору щодо місця проживання дітей, участі у їх вихованні та утриманні, а також щодо поділу спільного майна між сторонами немає.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Оскільки ст.110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя, звернення позивачки до суду є обгрунтованим. З’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що спільне життя подружжя ОСОБА_6 і збереження їх шлюбу суперечить інтересам позивачки. З урахуванням взаємовідносин між сторонами суд вважає, що немає підстав для надання сторонам строку для примирення відповідно до ст.111 СК України.

За клопотанням позивачки на відповідача покладаються тільки витрати по сплаті державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. ст.110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 209, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище — ОСОБА_5), ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженкою села Іванівка Іванівського району Одеської області, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженцем села Тулиголове Кролевецького району Сумської області, зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Кролевецького районного управління юстиції Сумської області 01 листопада 1996 року, актовий запис №136.

Зобов'язати ОСОБА_2 сплатити в дохід держави державне мито в розмірі 25 гривень 50 копійок при реєстрації розірвання шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.223 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ