Головуючий у 1 інстанції –Ушаков Т.С.
Суддя-доповідач – Міронова Г.М.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2009 року справа № 2-а2692/09\1270
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Міронової Г.М.
суддів: Яманко В.Г., Лях О.П.
при секретарі Кондрашовій Н.М.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні
Головного Управління Пенсійного фонду України
в Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
Від 23 березня 2009 року
у адміністративній справі № 2-а-2692/09
за позовом ОСОБА_1
До Головного Управління Пенсійного фонду України
в Луганській області
Про невиконання рішення суду та про стягнення грошової компенсації за надбавку до пенсії як інваліду 3 групи,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ) щодо визнання дій неправомірними, перерахунок підвищення пенсії як інваліду війни 3 групи, стягнення заборгованості за рішенням суду, вказуючи на те, що відповідно до ст. 15 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262-XII, він має право на перерахунок пенсії за вислугою років у розмірі 200 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з 01.01.2007 року до 01.10.2007 року, а також просить стягнути на його користь з відповідача створену заборгованість у розмірі 7773,34 гривень.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано неправомірною відмову ГУ ПФУ в Луганській області у перерахунку розміру підвищення до пенсії за вислугу років як інваліду війни 3 групи ОСОБА_1 у період з 01.01.2007 року до 01.10.2007 року та зобов’язано ГУ ПФУ в Луганській області провести перерахунок підвищення пенсії позивачеві за вислугу років, як інваліду війни 3 групи, починаючи з 01.01.2007 року до 01.10.2007 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на норми Конституції України, на статтю 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», вказавши, що суми пенсії, які не отримано вчасно з вини органів, що призначають та виплачують пенсії, повинні бути виплачені за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ГУ ПФУ в Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Сторони, що беруть участь у справі, до суду за викликом не прибули, повідомлялись належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати, з наступних підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з’ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки, однак якщо при такому з’ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.
Виходячи із загальноправових принципів дії норми у часі, оцінка спірних правовідносин здійснюється згідно законодавчих норм, які існували станом на час виникнення спірних правовідносин.
Позивач є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 6).
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Відповідно до частини 2 статті 4 цього закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не сплачує йому підвищення до пенсії в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в серпні 2008 року з заявою про виплату підвищення до пенсії згідно частини 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідач листом № 1957\с-14 від 04 вересня 2008 року відмовив позивачу у перерахунку пенсії та виплаті доплати з посиланням на те, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» особам, які мають право на підвищення пенсії як інвалідам війни 3 групи за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановлено підвищення в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного цим законом (а.с. 12).
Частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22 жовтня 1993 року в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, було передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 3 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 5 жовтня 2005 року № 2939-IV, який згідно пункту 1 розділу II набрав чинності з 1 січня 2006 року, частина 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була викладена в такій редакції: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Ця норма є діючою на даний час та Конституційним судом України її зміна неконституційною не визнавалася.
У період з 1 січня 2002 року до 31 грудня 2006 року забезпечення вищезазначених норм повинен був здійснювати Луганський обласний військовий комісаріат, а з 1 січня 2007 року Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області. Одночасно колегія суддів зазначає, що пенсійне забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до частини першої статті 8 даного Закону, пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Зазначена норма запроваджена з 1 січня 2007 року Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, правильно вказав, що на час виникнення спору підвищення до пенсії інвалідам війни 3 групи було визначено в розмірі 30 %. Але в резолютивній частині постанови зазначив, що перерахунок пенсії слід робити з 01.01 по 01.10.2007 року.
Головним у даному спорі є припис ч. 2 статті 51 Закону України № 2262 який передбачає, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Оскільки до відповідача з заявою про перерахунок підвищення пенсії позивач звернувся у серпні 2007 року, тобто коли норма статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” діяла в іншій редакції, то позов не підлягає задоволенню.
Колегія суддів відзначає, що позовні вимоги позивача про невиконання судового рішення Старобільського районного суду Луганської області від 21 лютого 2007 року у справі № 2-а-50/2006 р. за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, надбавку до пенсії за вислугу років залишилися поза увагою суду першої інстанції і в резолютивній частині не знайшли свого відбиття.
Колегія суддів приймає посилання скаржника на те, що він не є правонаступником Міністерства оборони України, у межах спірних відносин йдеться про передачу боргу Міністерства оборони, даний спір заснований на виконанні постанови суду, який вирішується за вимогами Закону України «Про виконавче провадження», тобто шляхом звернення постанови до виконання, а не з владних управлінських функцій відповідача по відношенню до позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому ухвалене рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст виготовлено 30 вересня 2009 року.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі № 2-а-2692\09 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про невиконання рішення суду та про стягнення грошової компенсації за надбавку до пенсії як інваліду 3 групи – скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Г.М. Міронова
Судді: В.Г.Яманко
О.П.Лях