Справа № 341/217/17

Провадження № 33/779/180/2017

Категорія ч.1, 3 ст. 41 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач Гандзюк

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Гандзюк В.П., розглянувши справу про адміністративні правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду від 22 березня 2017 року, -

в с т а н о в и в :

Вказаною постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Тенетники, Галицького району, жительки АДРЕСА_1, працює приватним підприємцем, громадянка України, -

визнана винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень передбаченого ст. ч.1 ст. 41, ч.3 ст. 41 КУпАП України та постановлено накласти на неї адміністративне стягнення:

- за ч.1 ст. 41 КУпАП - у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень;

- за ч.3 ст. 41 КУпАП - у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

На підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 320 грн. судового збору.

Згідно оскаржуваної постанови, за результатами проведення 06-08 лютого 2017 року перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 юридична адреса якої АДРЕСА_1, було встановлено порушення ОСОБА_2 вимоги законодавства про працю. Зокрема, не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи (табель обліку використання робочого часу); та не забезпечено ведення достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.

Крім того, було виявлено триваючі порушення щодо фактичного допуску найманого працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин. Зокрема, за період з листопада 2016 року по січень 2017 року з ОСОБА_3 тричі переукладались цивільно-правові угоди. Хоча згідно укладених угод, ОСОБА_3 у даного підприємця виконувала певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлятись актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких проводиться їх оплата. В подальшому 25.01.2017 року ОСОБА_2 розірвала з ОСОБА_3 цивільно-правову угоду та уклала з нею трудовий договір, чим було порушено вимоги ч.1, 3 ст. 24 КЗпП.

Таким чином, ОСОБА_2 допустила порушення, за, що передбачена адміністративна від повільність ч.1, 3 ст. 41 КУпАП.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд розглянув справу без її участі, і про час та місце судового розгляду вона не повідомлялася. Суд також не залучив до участі в розгляді справи, конкретних працівників, згаданих в протоколі про порушення законодавства про працю та охорону праці.

Також апелянт вказує, що всі необхідні документи, зокрема табель обліку робочого часу, книга нарахування заробітної плати, та відомості про виплату зарплати працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. та ОСОБА_6 є в наявності, і додані нею до апеляційної скарги. У зв'язку з тим, що справа розглядалась без її участі, вказані документи ОСОБА_2 не змогла надати в суді першої інстанції.

З цих підстав постанову суду першої інстанції, апелянт просила скасувати та постановити нову, про закриття провадження у справі за відсутністю в її діях складу адмінправопорушення.

Перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.

Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Судом першої інстанції за результатами розгляду адміністративної справи щодо ОСОБА_2 вказані вимоги закону не дотримані, а висновки суду про наявність складу в її діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 3 ст.41 КУпАП є непереконливими .

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення ОСОБА_2 вимог законодавства про працю ставиться порушення порядку ведення обліку виконуваної працівниками роботи (табель обліку використання робочого часу) та відсутність бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.

Разом з тим, ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях проводиться лише у випадку наявності працівників. Які оформлені на підставі трудових угод.

Відповідно до роз'яснення листа Мінсоцпраці від 23.04.2010 р. N 115/13/133-10 виконання робіт, надання послуг громадянином може здійснюватись як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема, на підставі цивільно-правового договору. За цивільно-правовим договором, зокрема за трудовою угодою/договором підряду, яким фактично є трудова угода, оплачується не процес праці, а її результати. Він визначається, як правило, після закінчення роботи та оформляється актами приймання-здавання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата та інше.

Порядок укладення цивільно-правових договорів регулюється нормами цивільного законодавства.

Тому, якщо зазначені у листі працівники виконують роботи на підставі угод/договорів підряду, то табель обліку використання робочого часу не повинен вестись.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працювала у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на підставі укладеної цивільно-правової угоди, а отже виходячи з вищевикладеного порушення які ставляться державним інспектором щодо відсутності в даному випадку табелю ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи (табель обліку використання робочого часу) є безпідставними, та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. В матеріалах справи також містяться копії цивільно-правових угод укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які укладені за їх вільним волевиявленням, та в яких сторони досягли всіх істотних умов щодо виконуваної роботи.

Твердження державного інспектора Управління Держпраці в Івано-Франківській області про удаваність договорів укладених ОСОБА_2 з працівниками взагалі не містить жодного нормативно-правового обґрунтування. За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Спір щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) повинен вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено. Вказані рішення судів про визнання такого договору удаваним відсутні, а недійсність таких угод прямо не передбачена законом, тому твердження про намір приховати реально існуючі трудові відносини не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 247 КУпАП України відсутність складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасувати постанову Галицького районного суду від 22 березня 2017 року, як необґрунтованої та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. ч.1 ст. 41, ч.3 ст. 41 КУпАП України, відносно ОСОБА_2, на підставі п. 1, ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу даного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 247, 293 ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Галицького районного суду від 22 березня 2017 року відносно неї скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області В.П. Гандзюк

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк