Справа №  2-1922/09

З  А  О  Ч  Н  Е        Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року                                                                                                м. Полтава

    Ленінський районний суд м. Полтава у складі:

 головуючого  судді  Новака Ю.Д.,

при секретарі Рудь М.І.,

в присутності представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ленінського районного суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до Ленінського районного виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві Ради, Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», Управління Державної автоінспекції Управління МВС України у Полтавській області,   Гребінківського районного відділу Держкомзему   про   визнання права власності в порядку спадкування та  про зобов’язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2  звернувся до суду із згаданим позовом.

Посилалася на те, що є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  та ОСОБА_4  (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2  та на те, що оскільки він та ОСОБА_3  хоч і прийняли після смерті ОСОБА_4  її спадщину, проте за життя ОСОБА_3  не встигли отримати свідоцтва про право на спадщину та здійснити реєстрацію згаданих прав. Стверджував, що через це після смерті ОСОБА_3  державний нотаріус Третьої Полтавської державної нотаріальної контори не має законних підстав для видачі йому свідоцтв про прийняття спадщини згаданих спадкодавців, а тому він змушений звернутися до з приводу визнання за ним права власності на спадкова майно.  

 Представники відповідачів в судові засідання не з’явилися, хоча про дату, час і місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

    Від Управління Державної автоінспекції Управління МВС України у Полтавській області,   Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», Гребінківського районного відділу Держкомзему до суду надійшли заяви про розгляд справи за відсутності їхніх представників. Від Ленінського районного виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві Ради повідомлення про причину неявки представника не надійшло.

Виходячи з положень ч.2,3 ст.169, ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без представників відповідачів і ухвалює рішення про заочний розгляд справи.

Представник позивача ОСОБА_1  не заперечував проти заочного розгляду справи, а позивач подав письмову заяву про згоду на проведення заочного розгляду.

Перевіривши матеріали справи, врахувавши відсутність заперечень з боку відповідачів та їх відгуки щодо даного позову та дослідивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_2  обґрунтовані і підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить із наступних мотивів.

18 жовтня 1986 року між ОСОБА_3   ІНФОРМАЦІЯ_3  та ОСОБА_4   ІНФОРМАЦІЯ_4  було укладено шлюб.

    21 січня 1997 року, тобто під час шлюбу з ОСОБА_3 , мати позивач - ОСОБА_4  набула право власності на автомобіль ВАЗ 2103 1978 року виготовлення реєстраційний НОМЕР_3 . Дана обставина підтверджується таким доказом, як свідоцтво про реєстрацію згаданого транспортного засобу   НОМЕР_4  від 21.01.1997 року.

    Відповідно до частини 1 статті 60 Сімейного Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Отже,  згаданий автомобіль є таким, що знаходився у спільній сумісній власності   ОСОБА_3  та ОСОБА_4  (до одруження – ОСОБА_4 ) ОСОБА_4 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 11 червня 2009 року у цивільній справі № 2-1352/2009 року було вирішено:

«Визнати автомобіль ВАЗ 2103 1978 року виготовлення реєстраційний НОМЕР_3  таким, що належав на праві спільної сумісної власності   ОСОБА_3  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  та ОСОБА_4  (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити рівними частки співвласників, а саме :

- за ОСОБА_3  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  – Ѕ частину у праві власності на автомобіль ВАЗ 2103 1978 року виготовлення реєстраційний НОМЕР_3 ,

- за ОСОБА_4  (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2  – Ѕ частину у праві власності на автомобіль ВАЗ 2103 1978 року виготовлення реєстраційний НОМЕР_3 .»

Ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3  не призначали нікого своїми спадкоємцями за заповітом відносно згаданого транспортного засобу.

ОСОБА_4  померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана обставина підтверджується таким доказом, як свідоцтво про смерть від 28 січня 2008 року серії НОМЕР_5 .

Відповідно до статті 1261 ЦК України, за законом позивач, як син, являється спадкоємцем першої черги спадщини ОСОБА_4 , в тому числі і відносно згаданого транспортного засобу.

Після відкриття спадщини ОСОБА_4  позивач своєчасно подав заяву про прийняття спадщини. Тобто, відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України, він є особою, яка прийняла спадщину ОСОБА_4 .

ОСОБА_3  – чоловік матері позивача, - постійно проживав з ОСОБА_4  на час відкриття спадщини. Доказом цих обставин є свідоцтво про реєстрацію шлюбу та домова книга. А за таких обставин, відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, ОСОБА_3  вважається таким, що прийняв спадщину ОСОБА_4 , оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Отже, позивач та ОСОБА_3   прийняли по ј  частині у праві власності на згаданий ТЗ, оскільки відповідально до частини 1 статті 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.

Після прийняття спадщини  частка позивача у праві власності на згаданий ТЗ становила ј, а частка ОСОБА_3  – ѕ.  

Проте за життя   ОСОБА_3  він та позивач не встигли оформити право на спадщину і зареєструвати в органах ДАІ згаданий ТЗ.

Позивач є спадкоємцем першої черги і спадщини ОСОБА_3 , в тому числі і відносно згаданої частки у праві власності на згаданий ТЗ. Дана обставина підтверджується таким доказом, як рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 24 квітня 2009 року по справі № 2-970/2009 року.

Після відкриття спадщини ОСОБА_3  позивач своєчасно подав заяву про прийняття спадщини.  Тобто, відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України, він є особою, яка прийняла спадщину ОСОБА_3 . Крім того, позивач є єдиною особою, яка прийняла спадщину ОСОБА_3 , оскільки  більше ніхто не подав такої заяви до нотаріальної контори і на день відкриття спадщини з ним не проживав постійно.

Таким чином, лише позивач прийняв спадщину ОСОБА_3 , зокрема, ѕ частини у праві власності  на згаданий ТЗ.

Відсутність реєстрації  ѕ права власності на згаданий  ТЗ  за ОСОБА_3   унеможливлює видачу позивачу нотаріусом  свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3  щодо спадкування права власності на ѕ  згаданого  ТЗ, а тому єдиний спосіб вирішення даної справи – це визнання в судовому порядку  за позивачем, як за спадкоємцем ОСОБА_3  ѕ частини у праві власності на згаданий ТЗ в порядку спадкування та ј - як за спадкоємцем ОСОБА_4 .    

    Судом встановлено, що 30 жовтня 1987 року, тобто більш ніж через рік після укладення і реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ОСОБА_3  набув право власності на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1  – нині це АДРЕСА_1 . Дані обставини підтверджується такими доказами, як свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 30 жовтня 1987 року, що було видане Виконавчим комітетом Новоселівської сільської Ради народних депутатів, а також Технічним паспортом на жилий будинок індивідуального житлового фонду від 12.11.1997 року та довідкою Полтавського бюро технічної інвентаризації № 599 від 07.02.2007 року.

    Відповідно до частини 1 статті 60 Сімейного Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Отже,  згаданий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами є таким, що знаходився у спільній сумісній власності   ОСОБА_3   та ОСОБА_4 .

    Рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 11 червня 2009 року у цивільній справі № 2-1352/2009 року було вирішено:

«Визнати жилий будинок індивідуального житлового фонду з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами  по АДРЕСА_1  таким, що належав на праві спільної сумісної власності   ОСОБА_3  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  та ОСОБА_4  (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити рівними частки співвласників, а саме :

- за ОСОБА_3  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  – Ѕ частину у праві власності на жилий будинок індивідуального житлового фонду з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами  по АДРЕСА_1 ,

- за ОСОБА_4  (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2  – Ѕ частину у праві власності на жилий будинок індивідуального житлового фонду з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами  по АДРЕСА_1 .»

    Проте, відповідно до  ст. 331 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. За життя ОСОБА_4  так реєстрація не була вчинена. А після її смерті здійснення такої реєстрації є неможливим.  

Судом встановлено, що ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3  не призначали нікого своїми спадкоємцями за заповітом відносно згаданого будинку.

  Відповідно до статті 1261 ЦК України, за законом позивач, як син, є спадкоємцем першої черги спадщини ОСОБА_4 , в тому числі і відносно згаданого будинку.

Судом встановлено, що після відкриття спадщини ОСОБА_4  позивач своєчасно подав заяву про прийняття спадщини. Тобто, відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України, він є особою, яка прийняла спадщину ОСОБА_4 .

ОСОБА_3  – чоловік  матері позивача постійно проживав із ОСОБА_4  на час відкриття спадщини. Доказом цих обставин є свідоцтво про реєстрацію шлюбу та домова книга. А за таких обставин, відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, ОСОБА_3  вважається таким, що прийняв спадщину ОСОБА_4 , оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Суд вважає, що позивач з   ОСОБА_3  після смерті ОСОБА_4   прийняли по ј  частині у праві власності на жилий будинок індивідуального житлового фонду з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами  по АДРЕСА_1 , оскільки відповідально до частини 1 статті 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.

Після прийняття спадщини ОСОБА_4   частка позивача у праві власності на згаданий будинок становила ј, а частка ОСОБА_3  – ѕ.  

  Відсутність державної реєстрації за ОСОБА_4  Ѕ частини у праві власності на згаданий  будинок унеможливлює видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину на згадану частину в праві власності на згадане нерухоме майно, а тому єдиний спосіб вирішення даної справи – це визнання в судовому порядку  за позивачем ј частини права власності на згадане нерухоме майно в порядку спадкування після ОСОБА_4  та ѕ  - як за спадкоємцем ОСОБА_3 .  

Після визнання за позивачем права власності за згадане нерухоме майно Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» повинно здійснити його державну реєстрацію.

    Судом встановлено, що ОСОБА_4  26 грудня 2005 року в порядку спадкування набула право власності на земельну ділянку загальною  площею 4220 квадратних метрів, яка розташована на території Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, цільове призначення якої – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і котра складається з Ділянки 1 площею 1 гектар 9700 квадратних метри та Ділянки 2  площею 2 гектари 2500 квадратних метри, кадастрові №5320883700-00-001-0094 та №5320883700-00-001-0254. Дана обставина підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_6 .  

    Відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 СК України, ця земельна ділянка, хоча і була набута під час перебування   ОСОБА_4  у шлюбі з ОСОБА_3 , проте була її особистою приватною власністю, оскільки була набута в порядку спадкування.

Судом встановлено, що ОСОБА_4  у своєму заповіті  призначила позивача спадкоємцем відносно згаданої земельної ділянки. Дана обставина підтверджується заповітом від 18.11.2006 року.

ОСОБА_3 , як чоловік постійно проживав із ОСОБА_4  на час відкриття спадщини був повнолітнім та непрацездатним.  А тому відповідно до частини 1 статті 1241 ЦК України, він успадкував ј частину права власності на загадану земельну ділянку, а позивач – ѕ.

Проте за життя   ОСОБА_3  він та позивач не встигли  одержати свідоцтво про право на спадщину.

Позивач є спадкоємцем першої черги спадщини ОСОБА_3 , в тому числі і відносно згаданої частки (ј) у праві власності на згадану  земельну ділянку. Дана обставина підтверджується таким доказом, як рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 24 квітня 2009 року по справі № 2-970/2009 року.

Після відкриття спадщини ОСОБА_3  позивач своєчасно подав заяву про прийняття спадщини.  Тобто, відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України, він є особою, яка прийняла спадщину ОСОБА_3 . Крім того, позивач є єдиною особою, яка прийняла спадщину ОСОБА_3 , оскільки ніхто не подав такої заяви і на день відкриття спадщини з ним не проживав постійно.

Судом встановлено, що лише позивач прийняв спадщину ОСОБА_3 , і зокрема право спадкування ј частини права власності на згадану земельну ділянку.  

Відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України ( в тій редакції, яка існувала в період з моменту відкриття спадщини ОСОБА_4   і до дня смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

А неотримання ОСОБА_3  згаданого документа та відсутність згаданої реєстрації за ним ј  частини права власності на згадану земельну ділянку, успадкованої після смерті ОСОБА_4 ,  унеможливлює видачу позивачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину щодо  спадкування права власності на згадану частину права власності на  земельну ділянку, а тому єдиний спосіб вирішення даної справи – це визнання в судовому порядку  за позивачем ѕ частини права власності на згадану земельну ділянку в порядку спадкування після ОСОБА_4  та  ј - як за спадкоємцем ОСОБА_3 .

Відповідно до п.1 ч. 2 статті 16 ЦК України та пункту А ч. 3 ст. 152 ЗК України, позивач має право за звернення до суду з вимогою про визнання права.

У разі визнання згаданого права власності за згадану частину земельну  ділянки  воно має бути посвідчено.

    Ні чинним ЦК України, ні іншими актами цивільного законодавства, ні договором не врегульовано цивільні правовідносини щодо порядку посвідчення права власності на земельну ділянку, набутого в порядку спадкування за рішенням суду. А за таких обставин, відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України, такі правовідносини регулюються тими правовими нормами інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом правовідносини (аналогія закону).

    Суд вважає, що такими нормами є  положення Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2009 року за № 439, оскільки відповідно до ч.4 ст. 4 ЦК України, постанови КМУ є актами цивільного законодавства.

При цьому суд вважає, що у даному випадку не можуть бути застосовані положення пункту 3 згаданого Порядку щодо здійснення відмітки про перехід права власності нотаріусом, оскільки вони стосується лише випадків посвідчення переходу права власності у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акту у передбачених законом випадках із своїх справ, тобто в інших, ніж перехід права власності на земельну ділянку, набутого в порядку спадкування за рішенням суду.

    Згаданим порядком передбачено, що територіальний орган  Держкомзему  за  місцем  знаходження земельної  ділянки  протягом  14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності  на  земельну  ділянку проставляє  на  державному  акті  відмітку  про  реєстрацію  права власності ...»

    Суд приходить до висновку, що і у даному випадку – у разі визнання судом  за позивачем ј частини у праві власності на земельну ділянку в порядку спадкування після ОСОБА_3   та ѕ - після ОСОБА_4 .  Відділ Держкомзему у Гребінківському районі повинен проставити на державному акті на земельну ділянку відмітку про перехід та реєстрацію переходу права власності на згадану земельну ділянку .

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 10,11,60,61,209,212-215,224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2  (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) в порядку спадкування після ОСОБА_3  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після   ОСОБА_4  (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право  власності на автомобіль ВАЗ 2103 1978 року виготовлення реєстраційний НОМЕР_3  з кузовом НОМЕР_8 .

Зобов’язати Управління Державної автоінспекції Управління МВС України у Полтавській області зареєструвати за ОСОБА_2  (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ), як за власником, автомобіль ВАЗ 2103 1978 року виготовлення реєстраційний НОМЕР_3  з кузовом НОМЕР_8  та видати йому свідоцтво про реєстрацію згаданого автомобіля.

Визнати за ОСОБА_2  (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) в порядку спадкування після ОСОБА_3  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після   ОСОБА_4  (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на жилий будинок індивідуального житлового фонду з приналежними до нього будівлями та спорудами  по АДРЕСА_1 .

Зобов’язати Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» здійснити  державну реєстрацію за ОСОБА_2  (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ), як за власником, права власності на жилий будинок індивідуального житлового фонду з приналежними до нього будівлями та спорудами  по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2  (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) в порядку спадкування після ОСОБА_3  (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після   ОСОБА_4  (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  право  власності земельну ділянку загальною  площею     4 гектари 2200 квадратних метрів, яка розташована на території Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, цільове призначення якої – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і котра складається з Ділянки 1 площею 1 гектар 9700 квадратних метри та Ділянки 2  площею 2 гектари 2500 квадратних метри, кадастрові №5320883700-00-001-0094 та №5320883700-00-001-0254.

    Зобов’язати відділ Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області Головного Управління Держкомзему у Полтавській області протягом  14 календарних днів з дня подання до нього копії рішення по даній справі з відміткою про набрання ним законної сили  на державному акті на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_6  проставити відмітку про реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку такого змісту:

«Право власності на цю  земельну  ділянку переходить до ОСОБА_2  (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 29 вересня 2009 року у цивільній справі № 2-1922/2009 року.

Заочне рішення може бути переглянуте Ленінським районним судом м. Полтава за письмовою заявою  відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

               Суддя                                                                                               Новак Ю.Д.