справа №  2а-5171/09/0670

категорія  3.4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 р.                                                                                  м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді  Літвин О. Т.,

при секретарі -       Швець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за   позовом   ОСОБА_1   до    Військової частини А 3091    про   стягнення 13449,38 грн.,-

встановив :

Колишній  військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_1  звернулась з вказаним позовом до військової частини А 3091, в якій проходила службу,  посилаючись на те, що відповідачем було порушено гарантоване ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України"  її право   на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави в період  з 11 березня 2000 року по день звільнення зі служби.  Просила стягнути  з відповідача не  виданий продовольчий пайок, а в разі його відсутності - грошову вартість з врахуванням індексації.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.       

Представник відповідача в судовому засіданні  позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши   матеріали справи,  суд приходить до висновку, що позов не підлягає   задоволенню    з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в військовій частині А 3091.

Відповідно до ст.9  Закону України «Про соціальний  і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», військовослужбовці мали право на  одержання за рахунок держави   продовольчих  пайків, або, за бажанням військовослужбовців, грошової компенсації замість них.

До 10 березня 2000 року  позивачка забезпечувалась  продовольчим пайком, а з 11 березня 2000 року  видача пайків та грошової компенсації замість них була правомірно припинена у зв”язку з тим, що статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р. №1459/3  була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

29 березня 2002 р.  Кабінетом Міністрів  України прийнята   постанова  N 426 „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації”. Цією постановою, зокрема, затверджені норми харчування військовослужбовців Збройних Сил,   відповідно до яких за рахунок держави харчуванням забезпечуються лише ті військовослужбовці офіцерського складу, які несуть службу у певних складних умовах, під час чергування, безпосередньо  обслуговують літальні  апарати, тощо.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст.75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріорітету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України.

За таких умов, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів".

А тому до спірних правовідносин після 11 березня 2000 року не може бути застосована норма ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала можливість отримання грошової компенсації за продовольчі пайки.

За таких обставин вимога позивачки є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Доводи позивачки є наслідком помилкового тлумачення чинного законодавства.

Керуючись Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”,  ст.ст.  159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-   

постановив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 3091 про стягнення 13449,38 грн. відмовити за безпідставністю.   

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків поданнязаяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                  О.Т. Літвин