головуючий суддя І інстанції – Борзаниця С.В.
суддя – доповідач – Геращенко І.В.
Донецький апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
Іменем України
« 16 » жовтня 2009 року справа № 2а-24174/09/1270
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Бебешко А.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явились
від відповідача – не з’явились
від третьої особи - не з’явились
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 17.08.2009 року
у справі № 2а-24174/09/1270
за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес - ВН”
третя особа Начальник Управління Державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради
про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи
ВСТАНОВИВ:
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес - ВН”, третя особа Начальник Управління Державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 року у справі № 2а-24174/09/1270 (суддя Борзаниця С.В.) позовна заява задоволена частково: припинена юридична особа ТОВ “Прогрес - ВН”, в задоволенні іншої частини позовної заяви відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги підприємство обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які мають право звертатись до суду з позовними заявами про визнання недійсним запису про державну реєстрацію.
Вважає, що звернувшись до суду з позовною заявою про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи відповідача, податкова інспекція діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Прогрес - ВН” зареєстроване як суб'єкт господарювання розпорядженням виконавчого комітету Луганської міської ради 28.02.2007 року за номером 1382070005012514, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серії АО1 № 485117 та включене до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, присвоєний ідентифікаційний код 34942317, взяте на облік платників податків у Ленінській МДПІ у м. Луганську.
Засновником ТОВ “Прогрес - ВН” є ОСОБА_1.
Місцезнаходження ТОВ “Прогрес - ВН” згідно установчих документів: м. Луганськ, вул. Нагорна, 38.
Згідно довідки від 10.06.2009 року про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків – ТОВ “Прогрес - ВН” платник податків за адресою: Луганськ, вул. Нагорна, 38 не знаходиться, фактичне місцезнаходження невідоме.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція в апеляційній скарзі вказує тільки на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та зазначає, що, вона має право звернутись до суду з позовною заявою про визнання недійсним запису про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, оскільки є суб’єктом владних повноважень та чинним законодавством не обмежене коло осіб, які мають право звертатись до суду з такими позовами.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців регулює Закон України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.
Згідно абз. 3 ст. 1 цього Закону державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Відповідно до п. 7 ст. 19 Закону не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної картки, що містить відомості про юридичну особу, юридична особа зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Відповідно до п. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Позивачем не наведена жодна з підстав, визначена зазначеною нормою Закону, для ухвалення рішення про припинення юридичної особи, тобто, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про задоволення позовної заяви в цій частині.
Відсутність платника податків за юридичною адресою само по собі не є підставою для припинення юридичної особи на підставі зазначеної норми Закону, докази внесення в Єдиний Державний реєстр запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням в матеріалах справи відсутні.
Щодо вимоги про скасування запису про державну реєстрацію відповідача, колегія суддів враховує наступне.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України “Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;
Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначені права податкових органів, зокрема, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до п. 11, 17 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” податкові органи в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Статтею 110 Цивільного кодексу України однією з підстав ліквідації юридичної особи визначено визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.
Зазначена норма кореспондується з ч. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, згідно абз. 5, 6 якої підст авами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходження м.
Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України вимога про ліквідацію юридичної особи може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
З системного аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що податковим інспекціям не надане право звертатись до суду з позовними заявами про визнання недійсними записів про державну реєстрацію.
За таких підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовної заяви в цій частині.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовної заяви в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 року у справі № 2а-24174/09/1270 – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 року у справі № 2а-24174/09/1270 за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес - ВН”, третя особа Начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи – скасувати.
В задоволені позовної заяви Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес - ВН”, третя особа Начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи – відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 16.10.2009 року проголошений повний текст постанови.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич