ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р. Справа № 917/1953/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 12.05.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Полтавська область (вх. №696 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.17 у справі № 917/1953/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Смолигів, Луцький район, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.02.2017 у справі № 917/1953/16 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 30000,00 грн. основного боргу, 1172,22 3% річних, 3871,35 грн. інфляційних, 1300,09 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі № 917/996/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" 6000,00 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 244,11 грн. та інфляційних втрат на суму 752,49 грн. та прийняти нове рішення у вказаній частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" в частині стягнення 6000,00 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 244,11 грн. та інфляційних втрат на суму 752,49 грн.

Відповідач в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належну оцінку та перевірку всіх доказів по справі, посилаючись зокрема на те, що акт виконаних робіт № 1315000000866 від 23.07.2015 на суму 6 000,00 грн. оплачений відповідачем відповідно до умов договору. Відповідач визнає, що станом на сьогоднішній день неоплаченими залишаються акти виконаних робіт на загальну суму 24 000,00 грн. Відтак, враховуючи здійснену оплату орендної плати по акту виконаних робіт від 23.07.2015, відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 244,11 грн. та інфляційних втрат на суму 752,49 грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Позивач зазначає, що на підтвердження передачі орендарю та використання останнім орендованого майна, сторонами підписані акти приймання-передачі техніки, а також акти виконаних робіт, а саме: акти виконаних робіт № 1315000000835 від 16.07.2015; № 1315000000866 від 23.07.2015; № 1315000000898 від 06.08.2015; № 1315000000954 від 13.08.2015; № 1315000000972 від 20.08.2015; № 1315000000983 від 27.08.2015. Позивач наголошує, що відповідач повинен сплатити на користь позивача заборгованість в розмірі 37143,57 грн., з яких заборгованість – 30000,00 грн., 3% річних – 1172,22 грн.; індекс інфляції – 3 871,35 грн.; 7% штрафних санкцій – 2100,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав для огляду копію акту виконаних робіт № 1315000000885 від 30.07.2015 до договору № 89/ОР-Н від 19.06.2015, який було залучено до матеріалів справи. Разом з цим, представник позивача повідомив про те, що оригінал даного акту у нього відсутній.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 розгляд справи відкладено на 24.04.2017.

Позивач надав додаткові пояснення по справі з приводу заборгованості відповідача за актом виконаних робіт № 1315000000885 від 30.07.2015, а також документальне підтвердження: копію Податкової накладної № 1073 від 30.07.2015 щодо здійснення даної господарської операції.

Відповідач в наданих до суду поясненнях зазначив про те, що за відсутності оригіналу, копія акту виконаних робіт № 1315000000885 від 30.07.2015 не є належним та допустимим доказом про обставини, які мають значення для справи.

В судовому засіданні 24.04.2017 оголошено перерву до 03.05.2017.

Позивач надав до суду додаткові пояснення з документальним обґрунтуванням на підтвердження факту виконання робіт за актом виконаних робіт № 1315000000885 від 30.07.2015, а саме: оригінал додаткової угоди № 2 від 23.07.2015; акт приймання-передачі № 5 від 24.07.2015; акт приймання-передачі № 6 від 30.07.2015; копія акту виконаних робіт за актом виконаних робіт № 1315000000885 від 30.07.2015.

Позивач в призначене судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 19.06.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (відповідач, орендар) укладений договір оренди автонавантажувача № 89/ОР-Н (арк. с. 16-18).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобов'язався передати орендареві у платне користування на строк 3 календарні дні автонавантажувач, що зазначений в п. 1.2. дійсного договору, надалі рухоме майно.

У пункті 1.2. договору сторони визначили, що предметом договору є автонавантажувач TOYOTA 027FG30 STD3300, c.н. 13691, рік виробництва -2007р., максимальна вантажопід'ємність - 3000 кг.

Відповідно до п. 4.1. договору за оренду автонавантажувача орендар сплачує орендодавцю 6000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1000,00 грн.) за 7 календарних днів оренди автонавантажувача за умови, якщо кількість напрацьованих мотогодин за календарний день не перевищує 8 мотогодин. У разі перевищення ліміту, вартість кожної наступної відпрацьованої мотогодини становить 250,00 грн., у т.ч. ПДВ - 50,00 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що орендар оплачує орендну плату на умовах попередньої оплати протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання договору.

Згідно до пунктів 5.1., 5.2. договору передача автонавантажувача здійснюється терміном на календарний місяць починаючи з 19.06.2015 року по 26.06.2015 року включно, 26.06.2015 року - орендар зобов'язується повернути автонавантажувач орендодавцю. При передачі складається акт приймання передачі автонавантажувача за підписами представників обох сторін.

16.07.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди автонавантажувача (арк. с. 19) в якій сторони дійшли згоди щодо зміни п. 4.1. договору, виклавши його у наступній редакції: "4.1. За оренду автонавантажувача орендар сплачує орендодавцю 6000,00 (шість тисяч гривень) грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ - 1000,00 грн.) за 7 (сім) календарних днів оренди автонавантажувача за умови, якщо кількість напрацьованих мотогодин за календарний день не перевищує 54 мотогодин. У разі перевищення ліміту, вартість кожної наступної відпрацьованої мотогодини становить 250,00 (двісті п'ятдесят гривень), у т.ч. ПДВ - 50,00 грн." та п. 5.1. договору, виклавши його у наступній редакції: "5.1. передача автонавантажувача здійснюється терміном на 7 календарних днів починаючи з 17.07.2015 року по 23.07.2015 року включно, 24.07.2015 року - орендар зобов'язується повернути автонавантажувач орендодавцю.".

31.07.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до договору оренди автонавантажувача (арк. с. 20), в якій сторони дійшли згоди щодо зміни п. 5.1. договору, виклавши його у наступній редакції: "5.1. передача автонавантажувача здійснюється терміном на 7 календарних днів починаючи з 31.07.2015 року по 06.08.2015 року включно, 06.08.2015 року - орендар зобов'язується повернути автонавантажувач орендодавцю.".

13.08.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №5 до договору оренди автонавантажувача (арк. с. 21), в якій сторони дійшли згоди щодо зміни п. 5.1. договору, виклавши його у наступній редакції: "5.1. передача автонавантажувача здійснюється терміном на 7 календарних днів починаючи з 14.08.2015 року по 20.08.2015 року включно, 20.08.2015 року - орендар зобов'язується повернути автонавантажувач орендодавцю.".

20.08.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №6 до договору оренди автонавантажувача (арк. с. 22), в якій сторони дійшли згоди щодо зміни п. 5.1. договору, виклавши його у наступній редакції: "5.1. передача автонавантажувача здійснюється терміном на 7 календарних днів починаючи з 21.08.2015 року по 27.08.2015 року включно, 20.08.2015 року - орендар зобов'язується повернути автонавантажувач орендодавцю.".

На виконання умов вищенаведеного договору та додаткових угод позивач здійснював передачу відповідачу рухомого майна (автонавантажувача), а відповідач приймав рухоме майно (автонавантажувач), що підтверджується актами приймання - передачі автонавантажувача, згідно договору оренди автонавантажувача №89/ОР-Н від 19.06.2015 року (арк. с. 26-33).

Як вказує позивач, на підтвердження передачі відповідачу та використання ним орендованого рухомого майна за договором між сторонами підписано акти виконаних робіт №1315000000835 від 16.07.2015 року, №1315000000866 від 23.07.2015 року, №1315000000885 від 30.07.2015 року, №1315000000898 від 06.08.2015 року, №1315000000954 від 13.08.2015 року, №1315000000972 від 20.08.2015 року, №1315000000983 від 27.08.2015 року (арк. с. 34-38,79) на загальну суму 48000,00 грн.

Проте, відповідач, в супереч умовам договору, лише частково розрахувався по орендній платі в сумі 18000,00 грн., і за ним рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 30000,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору оренди автонавантажувача № 89/ОР-Н від 19.06.2015 року, яка складається з основного боргу в сумі 30000,00 грн., 3% річних в сумі 1172,22 грн., інфляційних в сумі 3871,35 грн., 7% штрафних санкцій в сумі 2100,00 грн. (розрахунок арк. с. 8-15).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30000,00 грн. основного боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем об'єктом оренди згідно актів виконаних робіт №1315000000835 від 16.07.2015 року, №1315000000866 від 23.07.2015 року, №1315000000885 від 30.07.2015 року, №1315000000898 від 06.08.2015 року, №1315000000954 від 13.08.2015 року, №1315000000972 від 20.08.2015 року, №1315000000983 від 27.08.2015 року на загальну суму 48000,00 грн., відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань щодо повного та своєчасного внесення плати за оренду або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог. Також, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення 1172,22 3% річних, 3871,35 грн. інфляційних.

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2100,00 грн. штрафних санкцій за спливом позовної давності, про яку було заявлено відповідачем у справі.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору оренди № 89/ОР-Н від 19.06.2015.

За змістом ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював передачу відповідачу рухомого майна (автонавантажувача), а відповідач приймав рухоме майно (автонавантажувач), що підтверджується актами приймання - передачі автонавантажувача, згідно договору оренди автонавантажувача №89/ОР-Н від 19.06.2015 року (арк. с. 26-33).

Факт користування об'єктом оренди відповідачем підтверджується актами виконаних робіт №1315000000835 від 16.07.2015 року, №1315000000866 від 23.07.2015 року, №1315000000885 від 30.07.2015 року, №1315000000898 від 06.08.2015 року, №1315000000954 від 13.08.2015 року, №1315000000972 від 20.08.2015 року, №1315000000983 від 27.08.2015 року на загальну суму 48000,00 грн.

Слід зазначити, що при зверненні з апеляційною скаргою відповідач визнає, що станом на сьогоднішній день неоплаченими залишаються акти виконаних робіт на загальну суму 24 000,00 грн. Проте, відповідач ставить під сумнів заборгованість на суму 6000,00 грн. згідно акту виконаних робіт №1315000000885 від 30.07.2015 року, посилаючись на відсутність даного акту в оригіналі та відсутність інших документів, які передбачені договором оренди навантажувача №89/ОР-від 19.06.2015 року, а саме: додаткових угод та актів приймання-передачі навантажувача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивачем до матеріалів справи надана належним чином засвідчена копія акту виконаних робіт №1315000000885 від 30.07.2015 року на суму 6000,00 грн., яка містить підписи сторін та печатки підприємств позивача та відповідача.

При цьому, представник позивача пояснив, що оригінал даного акту у нього дійсно відсутній. Разом з цим, позивачем до матеріалів справи надані оригінали додаткових угод до договору та актів-приймання передачі, які є невід'ємною частиною договору оренди навантажувача №89/ОР-Н від 19.06.2015 року.

Так, згідно додаткової угоди №2 від 23 липня 2015 року сторони виклали п. 5.1. договору оренди навантажувача №89/ОР-Н від 19.06.2015 року у наступній редакції: «Передача Автонавантажувача здійснюється терміном на 7 календарних днів починаючи з 24.07.2015 року по 30.07.2015 року включно». Дана додаткова угода підписана та скріплена печатками обох сторін (оригінал в матеріалах справи).

Факт передачі ФОП ОСОБА_2 (орендодавецем) автонавантажувача до ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» (орендаря) підтверджується актом приймання-передачі №5 від 24 липня 2015 року, який підписаний та скріплений печатками сторін (оригінал в матеріалах справи).

Також, після перебування в оренді автонавантажувача 7 календарних днів, як передбачено Додатковою угодою №2 від 23 липня 2015 року, ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» передав, а ФОП ОСОБА_2 прийняв автонавантажувач, що підтверджується актом приймання-передачі № 6 від 30 липня 2015 року, який підписаний та скріплений печатками сторін (оригінал в матеріалах справи).

Таким чином, на підставі вищезазначених документів позивач виставив відповідачу суму оренди в розмірі 6000,00 грн. за фактичне користування автонавантажувачем відповідно до акту виконаних робіт №1315000000885 від 30.07.2015 року, належним чином копія якого знаходиться в матеріалах справи.

До того ж, колегія суддів враховує, що дана операція підтверджується позивачем податковою накладною №1073 від 30.07.2015 року.

Отже, беручи до увагу вищевказані документи та провадячи їх аналіз, можна дійти висновку, що надані позивачем документальні докази в їх сукупності підтверджують факт надання послуг за актом виконаних робіт №1315000000885 від 30.07.2015 року на суму 6000,00 грн., в зв’язку з чим наявність чи відсутність даного акту в оригіналі не ставить під сумнів факт передання позивачем техніки в оренду відповідачу та наявність у останнього зобов’язання зі сплати за фактичне користування об’єктом оренди.

Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи документів встановлено,, що в рамках договору оренди між сторонами підписано акти виконаних робіт №1315000000835 від 16.07.2015 року, №1315000000866 від 23.07.2015 року, №1315000000885 від 30.07.2015 року, №1315000000898 від 06.08.2015 року, №1315000000954 від 13.08.2015 року, №1315000000972 від 20.08.2015 року, №1315000000983 від 27.08.2015 року на загальну суму 48000,00 грн. Отже, борг відповідача за мінусом проплат в сумі 18000,00 грн. складає 30000,00 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 30000,00 грн. за оренду майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу:

- 1172,22 грн. 3% річних за періоди: з 13.08.2015 року - 28.11.2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 13.08.2015 року); з 06.08.2015 року - 28.11.2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 06.08.2015 року); з 20.08.2015 року - 28.11.2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 20.08.2015 року); з 27.08.2015 року - 28.11.2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 27.08.2015 року); з 23.07.2015 року - 28.11.2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 23.07.2015 року);

- 3871,35 грн. інфляційних за періоди: вересень 2015 року - жовтень 2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 27.08.2015 року); серпень 2015 року - жовтень 2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 23.07.2015 року); серпень 2015 року - жовтень 2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 13.08.2015 року); вересень 2015 року - жовтень 2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 20.08.2015 року); серпень 2015 року - жовтень 2016 року (за зобов'язаннями по акту виконаних робіт від 06.08.2015 року).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення суми 3% річних та інфляційних, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1172,22 3% річних, 3871,35 грн. інфляційних, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7% штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні на підставі 1 ч. 2 ст.258 ЦК України, оскільки відповідачем під час розгляду справи заявлено про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення 7% штрафних санкцій в сумі 2100,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2017 у справі № 917/1953/16 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2017 у справі № 917/1953/16 залишити без змін.

          Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.