справа № 2а-5223/09/0670
категорія 3.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т.,
при секретарі - Швець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 3091 про стягнення 13151 грн.,-
встановив :
ОСОБА_1 звернулась з позовом до військової частини А 3091,в якій проходила службу, про стягнення грошової компенсації за невидані їй продовольче забезпечення в розмірі 11922,05 грн. та компенсації у звязку з інфляцією в розмірі 1158,95 грн., 70 грн. витрат на послуги адвоката та моральну шкоду. В обгрунтування позову позивачка посилаючись на те, що відповідачем було порушено гарантоване ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" її право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави в період з 11 березня 2000 року по день звільнення зі служби.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неприбуття до суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивачку, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в військовій частині А 3091, та була звільнена з військової служби 02 грудня 2005 року (а.с.6-12).
Відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовці мали право на отримання за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.
До 10 березня 2000 року позивачка забезпечувалась продовольчим пайком, а з 11 березня 2000 року видача пайків та грошової компенсації замість них була правомірно припинена у зв”язку з тим, що статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р. №1459/3 була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
29 березня 2002 р. Кабінетом Міністрів України прийнята постанова N 426 „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації”. Цією постановою, зокрема, затверджені норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, відповідно до яких за рахунок держави харчуванням забезпечуються лише ті військовослужбовці офіцерського складу, які несуть службу у певних складних умовах, під час чергування, безпосередньо обслуговують літальні апарати, тощо.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. конституція України не встановлює пріорітету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України.
За таких умов, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріорітетними в даному випадку є положення Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". А тому до спірних правовідносин після 11 березня 2000 року не може бути застосована ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчих пайків.
За таких обставин вимоги позивачки є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Доводи позивачки є наслідком помилкового тлумачення чинного законодавства.
Керуючись Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” , ст.ст. 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А3091 про стягнення 13151,00 грн. відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків поданнязаяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин