Справа №487/2602/16-ц 12.05.2017 12.05.2017 12.05.2017

Провадження №22-ц/784/1195/17

Справа № 487/2602/16-ц Головуючий 1 інстанції Біцюк А.В.

Провадження № 22ц/784/1195/17 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

12 травня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

з участю :

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника третіх осіб - ОСОБА_7,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду постановленої по справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів міста Миколаєва, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,-

у с т а н о в и л а :

18 травня 2016 року ОСОБА_2 (до одруження ОСОБА_2.) пред'явила до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - міська рада), ОСОБА_8 та Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (далі - адміністрація) зазначений позов, який в подальшому уточнила та обґрунтувала наступним.

На підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 1987 року вона набула право власності на 1/10 часток у домоволодінні АДРЕСА_1.

Іншими співвласниками даного домоволодіння з різних правових підстав на той час були: ОСОБА_12 15/100 часток у праві власності, ОСОБА_13 27/100 часток, ОСОБА_10 19/100 часток та ОСОБА_14 29/100 часток.

Рішенням виконкому Заводської районної Ради народних депутатів від 19.06.1992 року № 190 «Про оформлення самочинно збудованих житлових будинків у Робочому поселенні Ялти, ЖДП, НІХ та інших місцях району» за наявності згоди інших співвласників, ОСОБА_12 було оформлено у власність будинок та ряд господарських забудов за вказаною адресою.

У зв'язку з цим, рішення Заводської районної Ради народних депутатів від 20 листопада 1992 року №358 «Про зміну ідеальних часток в домоволодінні», були змінені ідеальні частки співвласників у домоволодінні і їм стало належати: ОСОБА_12 41/100 часта у праві власності у домоволодінні, ОСОБА_13 15/100 часток, ОСОБА_10 14/100 часток та ОСОБА_14 19/100 часток.

Частка позивача склала 11\100 часток у праві власності на спільне домоволодіння.

30 листопада 1992 року виконком Заводської районної Ради народних депутатів м. Миколаєва видав співвласникам відповідні свідоцтва про їх право власності на частки в будинку.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2001 року частку ОСОБА_12 успадкувала ОСОБА_8, один з відповідачів по даній справі.

Посилаючись на те, що згоди на оформлення самовільного будівництва ОСОБА_15 вона не надавала, а наявний в заяві ОСОБА_15 підпис не належить їй, просила: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів міста Миколаєва № 190 від 19 червня 1992 року та рішення виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів міста Миколаєва № 358 від 20 листопада 1992 року в частині встановлення ідеальних часток співвласників домоволодіння АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право власності на 41/100 частину вказаного домоволодіння, видане на ім'я ОСОБА_12 та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою Миколаївської державною нотаріальною конторою від 19 жовтня 2001 року № 1049 на ім'я ОСОБА_8

Позовна заява ОСОБА_2 була прийнята судом і по ній відкрито провадження.

У судовому засіданні, що відбулося 13 квітня 2017 року, ОСОБА_2 надала клопотання про залишення її позову без розгляду.

Після уточнення дійсної волі позивача, Заводський районний суд м. Миколаєва своєю ухвалою від 13 квітня 2017 року клопотання ОСОБА_2 задовольнив і на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України залишив її позовну заяву без розгляду.

ОСОБА_2 подала на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а цивільну справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги посилається на те, що клопотання про залишення її позовної заяви було обумовлено її юридичною необізнаністю та бажанням у подальшому подати новий позов з додатковими позовними вимогами.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржену ухвалу суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки той постановив її з додержанням норм процесуального права.

Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_2 без розгляду суд 1 інстанції вважав, що клопотання позивача про залишення її позовної заяви без розгляду у повній мірі відповідає її внутрішній волі та положенням ст. 31 та п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, а тому підстав для відмови у такому немає.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими висновками суду 1 інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За Конституцією України, статтею 27 ЦПК України та пунктом 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів, який здійснюється в порядку конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного та господарського судочинств.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 1, 3-4, 10-11, 303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Такий розгляд проводиться, виходячи із загальних засад цивільного законодавства про: неприпустимість свавільного втручання держави у сферу особистого життя людини, її цивільного права та інтересу; справедливість; добросовісність та розумність.

Кожна особа, має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч. 2 ст. 16 ЦК України) і обраний позивачем.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для цього, він розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Особи, які бере участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд і при цьому, вони зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

В силу п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у разі подачі позивачем заяви про залишення позову без розгляду суд постановляє відповідну ухвалу.

Таке волевиявлення позивача є для суду визначальним і підставою для обов'язкового вчинення виписаної процесуальної дії.

Іншого висновку, з буквального тлумачення названої норми цивільно-процесуального закону, зробити не можна.

Як вбачається з журналу судового засідання від 13 квітня 2017 року, ОСОБА_2 з власної волі та розуміючи наслідки таких своїх дій заявила клопотання про залишення її позову без розгляду (. 2 а.с. - 135, 151), мотивуючи це необхідністю попереднього судового вирішення інших спірних ситуацій, що виникли між сторонами і без вирішення яких, як на думку позивача, неможливо вирішити дану справу.

Переконавшись в цьому безпосередньо з її пояснень в залі судових засіданнь та роз'яснивши позивачеві правові наслідки таких її дій, суд прийшов до вірного висновку про те, що іншого вирішення, як задовольнити клопотання - у нього немає, що обгрунтиовано і вчинив.

Таким чином, при вирішені клопотання ОСОБА_2 суд діяв у відповідності з виписаними вище положеннями процесуального закону, якими регулюються такі дії, внаслідок чого вірно задовольнив клопотання і залишив позов без розгляду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про її необізнаність у правових аспектах заявленого клопотання та необхідності збереження процесуального часу, у разі подання нової позовної заяви, не можуть братися до уваги, оскільки суперечать принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 307, 312-313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: Н.В.Самчишина

Т.В.Серебрякова