Справа № 22ц-2234/2009 Головуючий у 1 інстанції – Кулініч Ю.П.
Доповідач – Бойко О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді БОЙКО О.В.,
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., МАМОНОВОЇ О.Є.
при секретарі: ПІЛЬГУЙ Н.В
за участі: представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Лісонніка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку „Транс-Банк” про стягнення боргу та відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Оскаржуваним заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково, стягнуто з АКБ „Транс-Банк” на її користь 3% річних в сумі 52 грн., а також судові витрати, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить змінити заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 серпня 2009 року і стягнути з АКБ „Транс-Банк” на її користь 849 грн. 45 коп. – 3% за неправомірне користування грошима з 27.02.2009 року по 04.08.2009 року, 5747 грн. 95 коп. - 20,3 % за безпідставне збереження грошей з 27 лютого 2009 року по 04 серпня 2009 року, 2600 грн. інфляції, що разом становить 9197 грн. 40 коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. та судові витрати в сумі 650 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що інфляція та плата за безпідставне збереження грошей не є неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими фінансовими (економічними) санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, а тому вважає, що судом було безпідставно застосовано ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” для даних правовідносин. Апелянт зазначає, що 3% річних за неправомірне користування грошима за період з 27 лютого 2009 року по 04 серпня 2009 року складає 849 грн. 45 коп., індекс інфляції за цей же період складає 2600 грн.
Крім того, апелянт зазначає, що положення ч. 2 ст. 1214 ЦК України регулює позадоговірні зобов’язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна (грошей), то відмова в задоволенні позову судом з тієї причини, що нарахування таких відсотків не передбачено укладеним договором є необґрунтованою, оскільки відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, а тому, на думку апелянта, підлягають стягненню проценти за безпідставне збереження грошей в сумі 5747 грн. 95 коп., виходячи з 20,3% за період з 27 лютого по 04 серпня 2009 року.
Також апелянт не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки ст. 611 ЦК України прямо передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки по відшкодуванню моральної шкоди, а доказом спричинення моральної шкоди позивачці є неодноразові звернення до лікарів, що підтверджено копією медичної картки.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу АКБ „Транс-Банк” просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом по справі встановлено, що 01 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ „Транс-Банк” був укладений депозитний договір в національній валюті для фізичних осіб № 79/01.09.2008/184, за умовами якого відповідач прийняв від позивача грошові кошти в сумі 65000 грн. на строк до 27 лютого 2009 року, з встановленою процентною ставкою в розмірі 20,3 % річних (а.с. 6).
27 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про виплату вкладу в сумі 65000 грн. та відсотків. Сума вкладу була виплачена 04 серпня 2009 року, про що свідчить копія заяви на видачу готівки № 455-57 від 04 серпня 2009 року (а.с. 40).
ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен був сплатити і відсотки за неправомірне користування грошима, суму інфляції, збитки, неустойку та відшкодувати моральну шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання своїх зобов”язань по договору.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у АКБ „Транс-Банк” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 02 березня 2009 року до 01 вересня 2009 року, а тому з врахуванням ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” стягнув суму лише в частині нарахувань за час, в якій не діяв мораторій. В задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків по вкладу після закінчення строку договору відмовлено з тих підстав, що це не передбачено договором, а у відшкодуванні моральної шкоди – з тих підстав, що це у даному випадку не передбачено законодавством.
З таким рішенням суду погоджується апеляційний суд з наступних підстав.
Згідно вимог ст.85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань і зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів).
Отже, закон виключає нарахування 3% річних та індексу інфляції під час дії мораторію.
Посилання апелянта на те, що 3% річних, інфляція та плата за безпідставне збереження грошей не є неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими фінансовими санкціями спростовується вищезазначеною нормою закону, нормами глави 51 ЦК України, де передбачено, що 3% річних, інфляція – це є відповідальність за порушення грошового зобов”язання, тобто фінансова санкція за його невиконання чи неналежне виконання.
Немає у даному випадку підстав для стягнення з банку на користь позивача процентів за безпідставне збереження грошей за ставкою 20,3% річних за період з 27 лютого 2009 року по 04 серпня 2009 року в сумі 5747 грн. 95 коп., і з тих підстав, що умовами депозитного договору щомісячне нарахування процентів на вклад за ставкою 20,3% річних передбачене тільки до 27 лютого 2009 року. А посилання апелянта на ч.2 ст.1214 ЦК України у даному випадку є безпідставним, оскільки депозитним договором не встановлювався розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Не дають підстав для зміни рішення суду і посилання апелянта на п.4 ст.611 ЦК України як на підставу задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки умовами депозитного договору, зобов’язальними правовідносинами, що склалися між сторонами по справі, які регламентуються нормами параграфу 3 Глави 71 Цивільного кодексу України, не передбачено відшкодування моральної шкоди у даному випадку.
Зважаючи на наведене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду та не дають підстав для його скасування.
При відхиленні апеляційної скарги немає підстав для стягнення на користь апелянта судових витрат.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 серпня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий: Судді: