Справа № 686/19516/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики,

встановив :

04 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики, мотивуючи свої вимоги тим, що в грудні 2008 року до неї звернулася відповідач ОСОБА_5 з проханням позичити їй гроші. Оскільки, коштів на позику ОСОБА_5 в неї не було, то фактичним позичальником виступив ОСОБА_4, якого добре знала ОСОБА_5 Юридичне оформлення угоди відбувалося в приміщенні приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, яка в подальшому посвідчила договір позики та іпотечний договір. Вказує, що 31 грудня 2008 року між нею та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір позики грошей в сумі 21 040 доларів США, що на той час складало 162 000 гривень. Зазначає, що кошти вона не отримувала, а отримала ОСОБА_5, про що написала розписку від 21.09.2009 року. Нотаріальне оформлення договору позики вона не оплачувала. Підписавши з ОСОБА_4 договір позики, вона не розуміла правових наслідків цього договору. А тому просить визнати недійсним договір позики, який був укладений 31 грудня 2008 року між нею та ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, вказавши що саме ОСОБА_1 отримала кошти від ОСОБА_4, що вбачається із нотаріально посвідченого договору позики, позивач була ознайомлена із наслідками вчинюваних нотаріальних дій. Також просив застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленою про дату, місце та час судового засідання в таке не з’явилася. Клопотань не надходило.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, внаслідок наступного.

 Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, судом об’єктивно встановлено, що 31 грудня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які попередньо ознайомлені з наслідками вчинюваної нотаріальної дії, розуміючи значення та умови правочину, його правові наслідки, підтверджуючи дійсність намірів при його укладенні, та те, що він не носить характеру мнимого та фіктивного, діючи добровільно, уклали нотаріально посвідчений договір позики грошей, згідно якого позикодавець ОСОБА_4 передав у власність, а позичальник ОСОБА_1 прийняв 162 000 (сто шістдесят дві тисячі) гривень 00 коп., що є еквівалентом 21 040 (двадцяти одної тисячі сорока) доларів США за курсом НБУ, встановленим на 31.12.2008 року із зобов'язанням повернути у визначені цим договором розмірі, строки і порядку,

Сума позики передана Позичальнику в приміщенні нотаріальної контори під час оформлення цього договору до його підписання та нотаріального посвідчення.

Сума позики повинна бути повернута до тридцятого січня дві тисячі дев’ятого року.

Зобов’язання, що виникає з цього Договору, забезпечується іпотекою, предметом якої є квартира № 63 (шістдесят три) в будинку № 8 (вісім) по вулиці Зарічанській в місті Хмельницькому, що належить позичальнику, а також порукою, де поручителем виступає ОСОБА_5 (договір від 31.12.2008 року).

Цей Договір укладався зі згоди ОСОБА_7, з яким позичальник перебуває у зареєстрованому шлюбі. Згода викладена у заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.12.2008 року за реєстровим № 2537.

Свідок приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що договір позики від 31.12.2008 р. укладався в приміщенні нотаріальної контори між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 В приміщенні нотаріальної контори була ще ОСОБА_5 Кошти на виконання умов договору були передані ОСОБА_8 в приміщенні нотаріальної контори в сторону ОСОБА_1 Вказує, що нею були роз’ясненні усі правові наслідки, а також і відібрано заяву від чоловіка ОСОБА_7, якому були роз’яснені наслідки та який розумів значення своїх дій.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені  родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження  укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином. Також  після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Договір позики від 31.12.2008 року підтверджує боргове зобов'язання, містить умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення, дату отримання коштів; строк та умови повернення боргу; особистий підпис позичальника та позикодавця.

Відповідно до п. 1 договору позики від 31.12.2008 року позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв 162 000 грн. Згідно п. 2 цього ж договору, сума позики передана позичальнику в приміщенні нотаріальної контори під час оформлення цього договору до його підписання та нотаріального посвідчення.

Таким чином сторони, укладаючи даний договір визначилися, що це є їх добровільне волевиявлення, яке відповідає умовам та змісту договору, при укладені договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними.

Відповідно ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Обґрунтовуючи вимоги щодо недійсності договору позики від 31.12.2008 року , позивач зазначає про те, що такий договір був укладений нею під впливом ОСОБА_5, яка і отримала кошти, що вбачається із її розписки від 21.09.2009 року.

Згідно з положеннями ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 218 ЦК України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

У п. 12 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що зі змісту абзацу другого ч. 1 ст. 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК України визначені прямо (ч. 2 ст. 937, ч. 3 ст. 949 ЦК України).

При цьому письмові протоколи допиту свідків ОСОБА_9 від 12.02.2011 р., ОСОБА_4 від 12.02.2011 р., ОСОБА_5 від 01.02.2011 р. та покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 не можуть підтверджувати отримання чи не отримання грошових коштів за договором позики, відсутні також підстави вважати, що зазначений договір було укладено під впливом ОСОБА_5, а щодо виконаної ОСОБА_5 розписки від 21.09.2009 року, то така не стверджує, що кошти отримала саме ОСОБА_5, так як договір укладено із ОСОБА_1, яка розпорядилася даними коштами на власний розсуд, а тому відсутності підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Крім того, у мотивувальній частині рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 травня 2010 року, яке набрало законної сили 21.10.2010 р. (дослідженого у судовому засіданні із справи № 2-1037/10) встановлений факт передання коштів ОСОБА_4 саме ОСОБА_1 Зазначене рішення є приюдицією для суду та не підлягає доказуванню.

Даним рішенням також встановлено, що згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса від 17.03.2009 року нотаріус пропонує звернути стягнення на квартиру ОСОБА_1 ОСОБА_7 змістом напису ознайомлені ОСОБА_1 та ОСОБА_4

При цьому ОСОБА_1 до моменту вчинення виконавчого напису (17.03.2009 року) та до моменту пред’явлення позову ОСОБА_4 до неї про стягнення заборгованості (позов подано в вересні 2009 року) не оскаржувала договір позики з підстав його безгрошовості та укладення його під впливом ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1046, 1047, 1049, 1051, ЦК України, ст. ст. 10, 60, 61,  88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя