Номер провадження: 22-ц/785/36/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.

за участю секретаря – Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що між АТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № 844-н від 04 серпня 2006 року, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику, а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 37000 дол. США та сплатити проценти за його користування в порядку і на умовах, визначених цим договором.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 04 серпня 2006 року між АТ «Ощадбанк» та відповідачем – ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1, згідно з яким, поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 844-н від 04 серпня 2006 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в час укладення, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Невиконання відповідачами зобов’язань по укладеним договорам зумовило звернення АТ «Ощадбанк» до суду із відповідним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ “Державний ощадний банк України“ в особі філії – Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк” заборгованість за кредитом в розмірі 59192,96 дол. США, та 7067,40 гривень, з яких стягнуто з ОСОБА_3 1827 грн. компенсації судових витрат, стягнуто з ОСОБА_2 1827 компенсації судових витрат.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ПАТ «Державний ощадний банк Україна» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 04 серпня 2006 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № 844-н, відповідно до умов якого банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 37000, 00 дол. США. Надання кредиту здійснюється у наступний термін з 04 серпня 2006 року по 04 серпня 2026 року.

Згідно п. 4.2.1. та 4.2.2. Кредитного договору, позичальник зобов’язався, належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання за Договором, повернути кредит в сумі 37000,00 дол. США, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язання по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені договором.

Пунктом 4.1.7 Кредитного договору встановлено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких зобов’язань за цим договором або невиконання чи неналежного виконання та/або поручителем будь-яких зобов’язань за договором.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором АТ «Ощадбанк» було укладено договір поруки № 1 до кредитного договору № 844-н від 04.08.2006 року з ОСОБА_2.

Щодо вказаного договору поруки, суд правильно звернув увагу на те, що прізвище поручителя у такому договорі помилково вказано як «Караев», однак сам ОСОБА_2 з таких підстав не заперечував, натомість згідно встановлених у судовому засіданні відомостей про його особу, згідно відомостей, які містяться у тексті Вимоги №28/01-19/16339, від 13.08.2014 року, на змісті та факті отримання якої наполягали відповідачі у своїх запереченнях, суд правильно визнав, що інші данні про особу ОСОБА_2 – відомості про дату та місце народження, місце проживання, ім’я та по-батькові такої особи збігаються, а тому дійшов правильно висновку про те, що вказаний договір дійсно було укладено між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2.

Згідно п.п. 3.1. договору поруки поручитель відповідає по зобов’язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі що і боржник.

Відповідно до п.п. 3.2. солідарні боржники залишаються зобов’язаними перед кредитором до тих пір поки всі зобов’язання за кредитним договором не будуть виконанні повністю.

Пунктом 3.4. Кредитного договору встановлено, що у випадку виникнення підстав, що надають право банку щодо дострокового стягнення кредиту, банк направляє на адресу боржників письмові вимоги, які мають бути виконані протягом 30 (тридцяти) днів з моменту їх отримання.

13.08.2014 року банком на адресу відповідачів були направлені письмові вимоги щодо дострокового повернення всієї суми заборгованості, що підтверджується реєстром відправки поштової кореспонденції. В зазначений 30-денний строк відповідачами вимоги банку виконані не були.

Через невиконання відповідачами своїх зобов’язань перед Позивачем по договору про іпотечний кредит № 844-н від 04 серпня 2006 р. розмір заборгованості станом на 28.01.2015 р. складав 49163,04 дол. США, та 221422,34 грн.,

В подальшому, позивачем було уточнено позовні вимоги виходячи з стану заборгованості на 12.08.2015 року, розмір якої складав – 59192,94 дол. США та 7067,40 грн. з яких прострочений основний борг по кредиту – 26827,73 дол. США; прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.09.2006 по 31.07.2015 – 22335,31 дол. США; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01.07.2007 по 12.08.2015 – 6080,00 грн.; пеня за прострочений основний борг по кредиту – 5258,24 дол. США, в гривневому еквіваленті за розрахунками позивача складає 112376,95 грн.; пеня за прострочені проценти за користування кредитом – 3607,36 дол. в гривневому еквіваленті за розрахунками позивача складає 77 095,09 грн.; пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредитом – 987,40 грн., 3% річних від прострочених сум по кредиту – 1164,30 дол. США в гривневому еквіваленті за розрахунками позивача складає 24 882,90 грн.

Відповідачем ОСОБА_3 заявлено вимоги про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності з посиланням на те, що 30.06.2010 року Банком на адресу ОСОБА_3 вже було направлено вимогу кредитора про дострокове погашення кредиту, а отже, зважаючи на те, що банком змінено (наближено) строк виконання зобов’язання до липня 2010 року, що випливає з кореспондуючих приписів кредитного договору, банком пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідком пропуску позовної давності є відмова у позові. Наслідки пропуску позовної давності застосовуються лише за заявою заінтересованої особи (ст. 267 ЦК України).

Разом з тим з наданих представником позивача пояснень щодо поважності пропуску товариством строку позовної давності вбачається наступне.

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» не зверталось до суду для захисту своїх прав після направлення 30.06.2010 року вимоги про дострокове погашення заборгованості у зв’язку з тим, що 02 липня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним кредитний договір №844-н від 04.08.2006 року.

Вимогою від 30.06.2015 року встановлено строк ОСОБА_3 для погашення заборгованості – 30 днів.

Про наявність судової справи №2-306/10 за позовом ОСОБА_3 до АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним кредитного договору Банк не знав, участі у справі не приймав, що слідує з постановлення судом у справі №2-306/10 саме заочне рішення. Відсутність у банку відомостей про розгляд вказаної справи судом випливає також і зі змісту Ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року про перегляд вказаного заочного рішення.

Так, 04 грудня 2012 року, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2010 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління про визнання недійсним кредитного договору №844-н від 04.08.2006 року – скасовано.

У подальшому, 10.09.2015 року вказану справу було залишено без розгляду, про що Приморським районним судом м. Одеси було постановлено відповідну ухвалу.

До матеріалів справи також надано рішення апеляційного суду Одеської області від 26.01.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі – філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання поруки такою, що припинена, яким апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2015 року – скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до АТ «Ощадбанк» за участі третьої особі ОСОБА_3 про визнання поруки такою, що припинена – відмовлено.

В рішенні суду апеляційним судом Одеської області встановлено, що публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» не мав змоги звертатись з вимогою до поручителя ОСОБА_2 у зв’язку з тим, що 02 липня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі та визнано недійсним кредитний договір №844-н від 04.08.2006 року. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2010 року набуло законної сили і було чинним до 04 грудня 2012 року. 04 грудня 2012 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2010 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору №844-н від 04.08.2006 року недійсним було скасовано.

В силу положень ст. 61 ЦПК України встановлені рішенням суду, що набрали законної сили, обставини додатковому доказуванню не підлягають.

Таким чином суд правильно вважав, що з 02 липня 2010 року по 04.12.2012 року АТ «Ощадбанк» велись судові процеси щодо оскарження заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2010 року про що свідчать залучені до матеріалів справи копії процесуальних документів. Разом з тим, спори щодо дійсності договору поруки між банком та поручителем велись аж до 26.01.2016 року.

При цьому позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було подано до суду 24.03.2015 року (вх.№11961/15), тобто через 2 роки і 5 місяців після закінчення спору між сторонами щодо недійсності кредитного договору та у період вирішення судом спору щодо недійсності договору поруки, з яких випливають зобов’язання сторін у цій справі.

Сам пропуск строку позовної давності не є перешкодою для позивача для звернення до суду за захистом порушеного права, натомість питання пропуску строку та поважність причин цього є питаннями, що підлягають дослідженню у судовому засіданні, якщо щодо них у сторін виникає спір.

При цьому суд, визнавши, що такий строк пропущено з поважної причини, ухвалює рішення про захист порушеного права (ч.4, 5 ст. 267 ЦК України).

За наведених обставин суд визначив, що відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 58, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобов’язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та відповідно до викладеного, суд правильно дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строків позовної давності.

Щодо обставин, які стосуються суті спору.

Відповідачі по справі факту укладення кредитного договору та отримання грошових коштів не заперечували, а вказаний вище розмір заборгованості підтверджено наданими розрахунками заборгованості та виписками.

Частина 1 ст. 553, ч. 1, 2 ст. 554 передбачають, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зазначене витікає з п. 3.1 договору поруки, відповідно до якого, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Таким чином, позичальник ОСОБА_3 та поручитель ОСОБА_2 є відповідальними перед кредитором - АТ «Ощадбанк» як солідарні боржники.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 , ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики . Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п.3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2. договору про іпотечний кредит № 844-н від 04 серпня 2006 року, за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,005 % від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 59192,96 долари США та 7067,40 грн. заявлені на підставі розрахунку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин зміни строку виконання основного зобов`язання та у зв’язку з цим припинення зобов`язання поручителя, необґрунтоване задоволення вимог позивача про стягнення в солідарному порядку заборгованості, неврахування судом правової позиції судів вищих інстанцій з аналогіних правовідносин, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року– залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_4